"Русіш культуріш"
Є такий давній і не зовсім пристойний анекдот, котрий в інтелігентних компаніях, як правило, не розказують. Однак оскільки далі мова піде хоч і про високопоставлених, але не надто інтелігентних осіб, то наважусь зміст того анекдота завуальовано передати.
Було це в часи, коли радянські туристи лишень почали організовано їздити в країни Європи. Одна з таких груп, яку очолював партійний чиновник із самої Москви, потрапила в Дрезден. Гід згідно з програмою повів групу в Дрезденську картинну галерею.
Згаданий вище керівник, який був затятим курцем, перед входом в галерею зробив глибоку затяжку і, озирнувшись довкола, відшукав урну для сміття і викинув туди недопалок.
Будучи добре ознайомлений із манерами деяких російських туристів, з якими не один раз мав справу, гід був приємно вражений. Не приховуючи захоплення, мовив:
– О, русіш культуріш!
Керівник задоволено усміхнувся і тут же випалив:
– А х...лі ж!
Хай мені пробачить читач, але цей анекдот мимоволі спав на думку, коли нещодавно ознайомився із виступом офіційного представника Міністерства закордонних справ РФ Марії Захарової - особи, котра не вирізняється ані надто охайним зовнішнім виглядом, ані особливою культурою поведінки. На цей раз вона прокоментувала відеозвернення одного з найбагатших людей Росії Алішера Усманова до відомого опозиціонера, лідера Партії прогресу Олексія Навального.
Останній – автор резонансного документального фільму "Він вам не ДІМОН", в якому наведені кричущі факти про корупцію у вищих ешелонах кремлівської влади, до якої причетний прем'єр Дмитро Медведєв, якого в народі називають "Дімоном", та його грошовитий покровитель пан Усманов.
Фігурант розслідування Олексія Навального (до речі, в минулому засуджений за важкий злочин) не знайшов нічого кращого, як вступити в полеміку з опозиціонером за посередництвом інтернету. Хоча полемікою це назвати можна з великою натяжкою – швидше "спростування" Усманова нагадувало погрози бандюгана з великої дороги, яке він завершив словами: "Тьфу на тебе!".
Марія Захарова, яку за хуліганські витівки дехто із російських журналістів порівнює з відомою "Манькою-облігацією" і яка вірою й правдою служить Путіну та його ОЗГ (організованій злочинній групі), розродилася наступним спічем, котрий наводжу мовою оригіналу:
"Все, что сказал Алишер Усманов, записав видеообращение к Алексею Навальному, будут изучать в вузах и колледжах специалисты по риторике и пиару. Великий же и могучий имеет для таких случаев четкую и далеко не новаторскую классификацию - "положить на" (!!!). И Усманов "положил на Новального" так, что ни одному юристу или политтехнологу тут делать нечего. Один раз и навсегда. Каждое слово как стопудовый камень. И все "положены на". "Тьфу на тебя" – и нет больше никого.
Круто, потому что по-мужски".
Ознайомившись із черговим "шедевром" російської офіційної риторики, як не згадаєш вище наведений анекдот? Майже ті самі слова, ті самі безцеремонність, безапеляційність і хамство. Воістину – "русіш культуріш".
Зрештою, дивуватися немає чому: сьогодні в Росії зведені в абсолют нахабство, безкультур'я, неприховане свинство у спілкування із зовнішнім світом. І приклад тут демонструє Владімір Путін, якого обожнюють, коли вірити статистиці, майже 100 відсотків росіянці. Я вже не буду згадувати його горезвісне і трохи призабуте "мочити в сортирі", що нагадує фразу з відомого кінофільму: "Моргала виколю!". Є й свіжіший приклад великодержавного "чорного гумору", коли пан Путін, коментуючи останні події у США, без тіні сумніву заявив на прес-конференції, що в США розвивається "політична шизофренія".
Під стать вождю – міністр закордонних справ Сергій Лавров, "крилаті фрази" якого стали надбанням російської дипломатичної школи. Ну, хоча б оце: "Мудаки, б…дь!". То хіба може мадам Брошкіна, чи то пак Захарова, відставати від шефа? На старше покоління успішно рівняється молодь. Заступник повпреда РФ у Раді безпеки ООН Володимир Сафронков, який замінив на цьому посту передчасно померлого пана Чуркіна, не так давно по-хамськи звернувся до свого британського колеги з образливими словами (знову ж наводжу цитату мовою оригіналу для повноти враження): "Посмотри на меня, глаза-то не отводи, что ты глаза отводишь?..".
Що ж, на прикладі виступів російських політиків і дипломатів міжнародна спільнота може зайвий раз переконатися у тому, що несе із собою так званий "руський мір", яка барвиста і колоритна мова в осіб, які претендують на панівну роль своєї країни у світі.
То, можливо, мали рацію ті, хто колись, характеризуючи поведінку деяких московських правителів та їх челяді, казали: "Русіше швайне"? В перекладі це означає майже те саме, що "русіш культуріш".
Ярема ГОЯН.
Р. S. Дехто із читачів може дорікнути мені за надто різкі слова на адресу московської "еліти". То я їх хочу запитати, а як вони сприймають образливі звинувачення на адресу України, її народу і влади, яких називають "головорізами", "фашистами", "вбивцями", "урками", "неповноцінними" "нездатними" будувати власну державу і т. д., і т. п.?
Але всіх, мабуть, перевершив російський так званий "письменник" Захар Прилєпін, котрий поїхав воювати на боці сепаратистів проти України. Ось що він заявив в інтерв'ю журналістам не так давно: "Мы должны заставить всех любить "русский мир". Чем меньше свидомых украинцев и их потомства, тем больше у нас шансов вернуть свои территории. Выжигать и убивать всех!
Для победы над Украиной мы должны уничтожить украинских детей. Только полная зачистка нации! Это – единственный шанс".
По-моєму, подібних страшних слів вголос не говорили навіть фашистські головорізи та їх берлінські поводирі. Росіянським вовкулакам, виявляється, робити подібні українофобські заяви дозволено. Принаймні ніхто із офіційних осіб РФ не засудив Захара Прилєпіна за цю людиноненависницьку позицію. Навпаки: згадуваний вище Сергій Лавров схвалив вчинок звіра в людській подобі, бо він, бачте, поїхав на Донбас допомагати встановлювати "мир" і "порядок".
Хочеться сподіватися, що рано чи пізно справедлива кара впаде на голову Прилєпіна та іже з ним "русіш культуріш". Швидше б.
Я. Г.
Є такий давній і не зовсім пристойний анекдот, котрий в інтелігентних компаніях, як правило, не розказують. Однак оскільки далі мова піде хоч і про високопоставлених, але не надто інтелігентних осіб, то наважусь зміст того анекдота завуальовано передати.
Було це в часи, коли радянські туристи лишень почали організовано їздити в країни Європи. Одна з таких груп, яку очолював партійний чиновник із самої Москви, потрапила в Дрезден. Гід згідно з програмою повів групу в Дрезденську картинну галерею.
Згаданий вище керівник, який був затятим курцем, перед входом в галерею зробив глибоку затяжку і, озирнувшись довкола, відшукав урну для сміття і викинув туди недопалок.
Будучи добре ознайомлений із манерами деяких російських туристів, з якими не один раз мав справу, гід був приємно вражений. Не приховуючи захоплення, мовив:
– О, русіш культуріш!
Керівник задоволено усміхнувся і тут же випалив:
– А х...лі ж!
Хай мені пробачить читач, але цей анекдот мимоволі спав на думку, коли нещодавно ознайомився із виступом офіційного представника Міністерства закордонних справ РФ Марії Захарової - особи, котра не вирізняється ані надто охайним зовнішнім виглядом, ані особливою культурою поведінки. На цей раз вона прокоментувала відеозвернення одного з найбагатших людей Росії Алішера Усманова до відомого опозиціонера, лідера Партії прогресу Олексія Навального.
Останній – автор резонансного документального фільму "Він вам не ДІМОН", в якому наведені кричущі факти про корупцію у вищих ешелонах кремлівської влади, до якої причетний прем'єр Дмитро Медведєв, якого в народі називають "Дімоном", та його грошовитий покровитель пан Усманов.
Фігурант розслідування Олексія Навального (до речі, в минулому засуджений за важкий злочин) не знайшов нічого кращого, як вступити в полеміку з опозиціонером за посередництвом інтернету. Хоча полемікою це назвати можна з великою натяжкою – швидше "спростування" Усманова нагадувало погрози бандюгана з великої дороги, яке він завершив словами: "Тьфу на тебе!".
Марія Захарова, яку за хуліганські витівки дехто із російських журналістів порівнює з відомою "Манькою-облігацією" і яка вірою й правдою служить Путіну та його ОЗГ (організованій злочинній групі), розродилася наступним спічем, котрий наводжу мовою оригіналу:
"Все, что сказал Алишер Усманов, записав видеообращение к Алексею Навальному, будут изучать в вузах и колледжах специалисты по риторике и пиару. Великий же и могучий имеет для таких случаев четкую и далеко не новаторскую классификацию - "положить на" (!!!). И Усманов "положил на Новального" так, что ни одному юристу или политтехнологу тут делать нечего. Один раз и навсегда. Каждое слово как стопудовый камень. И все "положены на". "Тьфу на тебя" – и нет больше никого.
Круто, потому что по-мужски".
Ознайомившись із черговим "шедевром" російської офіційної риторики, як не згадаєш вище наведений анекдот? Майже ті самі слова, ті самі безцеремонність, безапеляційність і хамство. Воістину – "русіш культуріш".
Зрештою, дивуватися немає чому: сьогодні в Росії зведені в абсолют нахабство, безкультур'я, неприховане свинство у спілкування із зовнішнім світом. І приклад тут демонструє Владімір Путін, якого обожнюють, коли вірити статистиці, майже 100 відсотків росіянці. Я вже не буду згадувати його горезвісне і трохи призабуте "мочити в сортирі", що нагадує фразу з відомого кінофільму: "Моргала виколю!". Є й свіжіший приклад великодержавного "чорного гумору", коли пан Путін, коментуючи останні події у США, без тіні сумніву заявив на прес-конференції, що в США розвивається "політична шизофренія".
Під стать вождю – міністр закордонних справ Сергій Лавров, "крилаті фрази" якого стали надбанням російської дипломатичної школи. Ну, хоча б оце: "Мудаки, б…дь!". То хіба може мадам Брошкіна, чи то пак Захарова, відставати від шефа? На старше покоління успішно рівняється молодь. Заступник повпреда РФ у Раді безпеки ООН Володимир Сафронков, який замінив на цьому посту передчасно померлого пана Чуркіна, не так давно по-хамськи звернувся до свого британського колеги з образливими словами (знову ж наводжу цитату мовою оригіналу для повноти враження): "Посмотри на меня, глаза-то не отводи, что ты глаза отводишь?..".
Що ж, на прикладі виступів російських політиків і дипломатів міжнародна спільнота може зайвий раз переконатися у тому, що несе із собою так званий "руський мір", яка барвиста і колоритна мова в осіб, які претендують на панівну роль своєї країни у світі.
То, можливо, мали рацію ті, хто колись, характеризуючи поведінку деяких московських правителів та їх челяді, казали: "Русіше швайне"? В перекладі це означає майже те саме, що "русіш культуріш".
Ярема ГОЯН.
Р. S. Дехто із читачів може дорікнути мені за надто різкі слова на адресу московської "еліти". То я їх хочу запитати, а як вони сприймають образливі звинувачення на адресу України, її народу і влади, яких називають "головорізами", "фашистами", "вбивцями", "урками", "неповноцінними" "нездатними" будувати власну державу і т. д., і т. п.?
Але всіх, мабуть, перевершив російський так званий "письменник" Захар Прилєпін, котрий поїхав воювати на боці сепаратистів проти України. Ось що він заявив в інтерв'ю журналістам не так давно: "Мы должны заставить всех любить "русский мир". Чем меньше свидомых украинцев и их потомства, тем больше у нас шансов вернуть свои территории. Выжигать и убивать всех!
Для победы над Украиной мы должны уничтожить украинских детей. Только полная зачистка нации! Это – единственный шанс".
По-моєму, подібних страшних слів вголос не говорили навіть фашистські головорізи та їх берлінські поводирі. Росіянським вовкулакам, виявляється, робити подібні українофобські заяви дозволено. Принаймні ніхто із офіційних осіб РФ не засудив Захара Прилєпіна за цю людиноненависницьку позицію. Навпаки: згадуваний вище Сергій Лавров схвалив вчинок звіра в людській подобі, бо він, бачте, поїхав на Донбас допомагати встановлювати "мир" і "порядок".
Хочеться сподіватися, що рано чи пізно справедлива кара впаде на голову Прилєпіна та іже з ним "русіш культуріш". Швидше б.
Я. Г.
"Русіш культуріш"
Залишити коментар