Повідомлення в номер / Чорнобиль не має минулого часу…

Земля за колючим дротом,

Земля позбавлена волі.

У плинних древлянських

 широтах

Сосни вклякають поволі.

В. Кордун.

В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша катастрофа  ХХ сторіччя – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, розташованої у м. Прип’ять Київської області.

Протягом  30 років ми не можемо забути цю трагедію. Чорнобиль став лихом для всієї Європи. Цей день не минув безслідно, вiн приніс свiту багато зла і буде завжди об'єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

  Масштаби цієї події набули характеру велетенської екологічної катастрофи. Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення біля 5 млн. людей в Україні та в сусідніх країнах.

Катастрофа на Чорнобильській АЕС сколихнула весь світ і своєю величезною руйнівною силою, і мужністю тих, хто першими зіткнулися з її страхітливими наслідками.

26 квітня є днем пам'яті як про найбільшу техногенну катастрофу, так і днем вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу Чорнобильської атомної електростанції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди вписано до літопису людської мужності, він навічно залишиться в пам'яті українського народу.

У школі І-ІІІ ст. с. Зеленого, завдяки педагогу – організатору Вірі Кавюк, відбулася зустріч з ліквідатором на ЧАЕС Левом Кралюком. Після проведення заходу "Чорнобиль – загублений світ" відбувся діалог з гостем школи. 

Серед тих, хто першим опиняється на місцях, позначених смертю і болем, обов’язково є медики, їм не звикати до екстремальних умов. Але тоді, у 1986-му, мало хто знав, що значить аварія на ЧАЕС. Це – пізніше. А тоді, у травні 1986-го, вірні своєму обов’язку, медпрацівники поспішили в "зону". Їм, першим, було найважче. Насамперед тому, що знали, як це може позначитись із часом на здоров’ї людей. 

Про себе тоді не думав ніхто. Такою відважною людиною і був Лев Зіновійович. 

– Він у самому “серці” Чорнобиля намагався врятувати та полегшити біль опроміненим людям. Тому що  був військовим лікарем.  Він бачив смерть, і ні на мить не задумувався про своє життя. Адже ніс відповідальність за тисячі життів, яким він був потрібен. Лев Зіновійович поділився з учнями та вчителями школи зі своїми спогадами, дав  відповіді на запитання школярів.

Всім було надзвичайно цікаво слухати з перших вуст інформацію про події тридцятирічної давнини, застереження з приводу того, як в подальшому запобігти подібним ситуаціям. Учні дякували Леву Зіновійовичу за гарну зустріч та приємне спілкування, бажаючи йому міцного здоров’я та мирного довголіття. 

Проводячи заходи, присвячені 31-й річниці Чорнобильської трагедії, ми намагалися пробудити в дітей чуйність, милосердя, вміння співчувати, дбайливо ставитись до навколишнього середовища. Заходи, проведені в школі, вчать молодь жити за Божими заповідями, дарувати своє тепло і любов іншим, щоб ніколи не було Чорнобилів, які нависають чорними крильми над людським майбутнім...  

Наталія Дубік,

вчитель української 

мови та літератури Зеленської ЗОШ І-ІІІ ст.

В. Кордун.

В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша катастрофа  ХХ сторіччя – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, розташованої у м. Прип’ять Київської області.

Протягом  30 років ми не можемо забути цю трагедію. Чорнобиль став лихом для всієї Європи. Цей день не минув безслідно, вiн приніс свiту багато зла і буде завжди об'єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

  Масштаби цієї події набули характеру велетенської екологічної катастрофи. Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення біля 5 млн. людей в Україні та в сусідніх країнах.

Катастрофа на Чорнобильській АЕС сколихнула весь світ і своєю величезною руйнівною силою, і мужністю тих, хто першими зіткнулися з її страхітливими наслідками.

26 квітня є днем пам'яті як про найбільшу техногенну катастрофу, так і днем вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу Чорнобильської атомної електростанції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди вписано до літопису людської мужності, він навічно залишиться в пам'яті українського народу.

У школі І-ІІІ ст. с. Зеленого, завдяки педагогу – організатору Вірі Кавюк, відбулася зустріч з ліквідатором на ЧАЕС Левом Кралюком. Після проведення заходу "Чорнобиль – загублений світ" відбувся діалог з гостем школи. 

Серед тих, хто першим опиняється на місцях, позначених смертю і болем, обов’язково є медики, їм не звикати до екстремальних умов. Але тоді, у 1986-му, мало хто знав, що значить аварія на ЧАЕС. Це – пізніше. А тоді, у травні 1986-го, вірні своєму обов’язку, медпрацівники поспішили в "зону". Їм, першим, було найважче. Насамперед тому, що знали, як це може позначитись із часом на здоров’ї людей. 

Про себе тоді не думав ніхто. Такою відважною людиною і був Лев Зіновійович. 

– Він у самому “серці” Чорнобиля намагався врятувати та полегшити біль опроміненим людям. Тому що  був військовим лікарем.  Він бачив смерть, і ні на мить не задумувався про своє життя. Адже ніс відповідальність за тисячі життів, яким він був потрібен. Лев Зіновійович поділився з учнями та вчителями школи зі своїми спогадами, дав  відповіді на запитання школярів.

Всім було надзвичайно цікаво слухати з перших вуст інформацію про події тридцятирічної давнини, застереження з приводу того, як в подальшому запобігти подібним ситуаціям. Учні дякували Леву Зіновійовичу за гарну зустріч та приємне спілкування, бажаючи йому міцного здоров’я та мирного довголіття. 

Проводячи заходи, присвячені 31-й річниці Чорнобильської трагедії, ми намагалися пробудити в дітей чуйність, милосердя, вміння співчувати, дбайливо ставитись до навколишнього середовища. Заходи, проведені в школі, вчать молодь жити за Божими заповідями, дарувати своє тепло і любов іншим, щоб ніколи не було Чорнобилів, які нависають чорними крильми над людським майбутнім...