Повідомлення в номер / 6 червня в Україні – День журналіста

У своїй майже вісімдесятирічній біографії ковельська газета мала, образно кажучи, три "віки". Перший – радянський, який тривав до серпня 1991 року. Другий – український, коли співзасновниками видання став трудовий колектив редакції разом із міською і районною радами та райдержадміністрацією.

Нині,  незадовго до традиційного Дня журналіста, "Вісті Ковельщини" вступили у третій, чи не найбільш відповідальний – і складний "вік" – самостійний: 25 травня ц. р. ми отримали Державне свідоцтво про реєстрацію газети, засновником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Вісті Ковельщини". Цьому передувала велика підготовча робота з реформування нашого підприємства відповідно до чинного українського законодавства.

Що це означатиме на практиці? По-перше, органи місцевої влади не є тепер співзасновниками одного з найавторитетніших місцевих видань Волині. Співпрацю із ними ми організовуємо винятково на договірних засадах. Тобто міська і районна ради, райдержадміністрація замовляють необхідні для публікації матеріали, а редакція їх друкує в межах передбачених угодами коштів.

Дехто із любителів дешевих сенсацій в різного роду виданнях (переважно – інтернетних) вбачає у цих коштах гроші для "піару" перших осіб міста і району. Порадив би цим особам перш, ніж писати всілякі дурниці, ознайомитися із вітчизняним законодавством,  яке передбачає саме таку процедуру висвітлення діяльності органів державної і представницької влади. Ця процедура включає у себе  оприлюднення на шпальтах друкованих ЗМІ прийнятих міською і районною радами рішень, звернень та інших важливих для життя громад документів.

Окрім того, угодами передбачені виступи депутатів рад, звіти про сесії і наради, які розглядають актуальні соціально-економічні питання, публікацію регуляторних актів, оголошень, повідомлень, інформацій, підготовлених управліннями та відділами міськвиконкому і райдержадміністрації тощо. В чому тут деякі критики вбачають "піар", особисто мені не зрозуміло.

А те, що так звані офіційні матеріали друкують саме "Вісті Ковельщини", теж невипадково. Адже в Законі України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" сказано чітко й недвозначно: реформованим редакціям надано пріоритетне право "на укладання договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування".

Друге, про що хотілося б сказати, – це про вплив реформування на зміни і тематичну спрямованість газети. Можу з усією відповідальністю заявити: як і передбачено  згадуваним вище Законом, "Вісті Ковельщини" і надалі залишаються громадсько-політичним виданням із збереженням назви, цільового призначення і тематичної спрямованості. У своїй роботі ми примножуватимемо кращі традиції ковельської журналістики, намагатимемося об'єктивно висвітлювати події в Україні, на Волині і Ковельщині, порушувати проблеми, які хвилюють наших читачів, пропагуватимемо і відстоюватимемо українську національну ідею.

У зв'язку з тим наголошу на третій особливості реформованої "міськрайонки": необхідності посилення  зв'язків з передплатниками, опори на багаточисельний  актив громадських дописувачів, широке використання їх листів, забезпечення дієвого реагування керівних  осіб на критичні сигнали і ділові пропозиції людей.

Звичайно, найголовнішою проблемою, як і раніше, залишається чітка організація  передплатних кампаній, збереження читацької аудиторії, якщо не нарощування, то хоча б не зменшення тиражу. Враховуючи досить сильну конкуренцію на ринку волинської преси, розуміємо, що це не зовсім просте завдання, але цілком посильне. Якщо журналістів підтримуватимуть читачі, то місцева газета й надалі житиме.

На жаль, мають місце  факти, які засвідчують: дехто у "Вістях Ковельщини" друкуватися хоче, а передплатити – не дуже. Особливо прикро, коли найближчу до них газету не читають окремі державні службовці, педагоги, правоохоронці і т. д. Зокрема, нещодавно мав місце випадок, коли на запитання, чи передплачує він "міськрайонку", один чиновник, котрий полюбляє, щоб його прізвище з'являлося на газетних шпальтах, відповів заперечливо. Журналісти поцікавилися, а чому так? Без тіні сумніву і докорів совісті той сказав: "А нам керівництво не передплатило".

У зв'язку з цим наші вірні і щирі друзі радять: "Ви друкуйте листи тільки тих, хто вас передплачує і читає". Мабуть, доведеться саме так і робити, бо повага один до одного має бути взаємною. Тому правилом має стати: хочете публікуватися на шпальтах "Вістей Ковельщини" – обов'язково передплатіть газету!

Цілком зрозуміло, що третій "вік", в який вступило наше видання, не обіцяє надто райдужних перспектив. Журналістам було б легше, якби київські можновладці цінували їх працю, з повагою ставилися до працівників як друкованих, так і електронних ЗМІ, принципово реагували на критичні виступи, створювали умови для справді демократичного утвердження цивілізованого ринку преси. А про яку  повагу з боку чиновників можна говорити, коли їх скромна обіцянка виділити на підтримку редакцій газет, котрі стали на шлях реформування, по 50 тисяч гривень для придбання паперу, так і залишилася обіцянкою?

Не кажу вже про інші можливі шляхи підтримки національної преси, як це практикують в багатьох країнах Європи, бо ні наші прем'єр, ні його заступники, по-моєму, навіть не знають, як це робиться. А після того дивуються, як так сталося, що Україна в багатьох випадках програє в інформаційній війні Росії. А як не програвати, коли Слово – теж зброя і про його силу та ефективність треба дбати так же, як про силу військову? Відомо ж бо: коли держава не вміє або не хоче  годувати свою армію, може так статися, що годувати доведеться чужу.  

Але не буду завершувати свої нотатки на сумній ноті. Все-таки попереду – журналістське свято, з яким вітаю від імені колективу всіх колег і Ковельщини, і Волині, бажаю подальших успіхів у нелегкій, але потрібній людям праці, мирного неба над головою, Божого благословення!

Найщиріші поздоровлення – ветеранам преси, громадським дописувачам, зв'язківцям, поліграфістам, усім, хто допомагав, допомагає і, сподіваюсь, ще довго допомагатиме нашій редакції бути вірним гаслу: "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і  про Вас!".

Микола ВЕЛЬМА.

У своїй майже вісімдесятирічній біографії ковельська газета мала, образно кажучи, три "віки". Перший – радянський, який тривав до серпня 1991 року. Другий – український, коли співзасновниками видання став трудовий колектив редакції разом із міською і районною радами та райдержадміністрацією.

Нині,  незадовго до традиційного Дня журналіста, "Вісті Ковельщини" вступили у третій, чи не найбільш відповідальний – і складний "вік" – самостійний: 25 травня ц. р. ми отримали Державне свідоцтво про реєстрацію газети, засновником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Вісті Ковельщини". Цьому передувала велика підготовча робота з реформування нашого підприємства відповідно до чинного українського законодавства.

Що це означатиме на практиці? По-перше, органи місцевої влади не є тепер співзасновниками одного з найавторитетніших місцевих видань Волині. Співпрацю із ними ми організовуємо винятково на договірних засадах. Тобто міська і районна ради, райдержадміністрація замовляють необхідні для публікації матеріали, а редакція їх друкує в межах передбачених угодами коштів.

Дехто із любителів дешевих сенсацій в різного роду виданнях (переважно – інтернетних) вбачає у цих коштах гроші для "піару" перших осіб міста і району. Порадив би цим особам перш, ніж писати всілякі дурниці, ознайомитися із вітчизняним законодавством,  яке передбачає саме таку процедуру висвітлення діяльності органів державної і представницької влади. Ця процедура включає у себе  оприлюднення на шпальтах друкованих ЗМІ прийнятих міською і районною радами рішень, звернень та інших важливих для життя громад документів.

Окрім того, угодами передбачені виступи депутатів рад, звіти про сесії і наради, які розглядають актуальні соціально-економічні питання, публікацію регуляторних актів, оголошень, повідомлень, інформацій, підготовлених управліннями та відділами міськвиконкому і райдержадміністрації тощо. В чому тут деякі критики вбачають "піар", особисто мені не зрозуміло.

А те, що так звані офіційні матеріали друкують саме "Вісті Ковельщини", теж невипадково. Адже в Законі України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" сказано чітко й недвозначно: реформованим редакціям надано пріоритетне право "на укладання договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування".

Друге, про що хотілося б сказати, – це про вплив реформування на зміни і тематичну спрямованість газети. Можу з усією відповідальністю заявити: як і передбачено  згадуваним вище Законом, "Вісті Ковельщини" і надалі залишаються громадсько-політичним виданням із збереженням назви, цільового призначення і тематичної спрямованості. У своїй роботі ми примножуватимемо кращі традиції ковельської журналістики, намагатимемося об'єктивно висвітлювати події в Україні, на Волині і Ковельщині, порушувати проблеми, які хвилюють наших читачів, пропагуватимемо і відстоюватимемо українську національну ідею.

У зв'язку з тим наголошу на третій особливості реформованої "міськрайонки": необхідності посилення  зв'язків з передплатниками, опори на багаточисельний  актив громадських дописувачів, широке використання їх листів, забезпечення дієвого реагування керівних  осіб на критичні сигнали і ділові пропозиції людей.

Звичайно, найголовнішою проблемою, як і раніше, залишається чітка організація  передплатних кампаній, збереження читацької аудиторії, якщо не нарощування, то хоча б не зменшення тиражу. Враховуючи досить сильну конкуренцію на ринку волинської преси, розуміємо, що це не зовсім просте завдання, але цілком посильне. Якщо журналістів підтримуватимуть читачі, то місцева газета й надалі житиме.

На жаль, мають місце  факти, які засвідчують: дехто у "Вістях Ковельщини" друкуватися хоче, а передплатити – не дуже. Особливо прикро, коли найближчу до них газету не читають окремі державні службовці, педагоги, правоохоронці і т. д. Зокрема, нещодавно мав місце випадок, коли на запитання, чи передплачує він "міськрайонку", один чиновник, котрий полюбляє, щоб його прізвище з'являлося на газетних шпальтах, відповів заперечливо. Журналісти поцікавилися, а чому так? Без тіні сумніву і докорів совісті той сказав: "А нам керівництво не передплатило".

У зв'язку з цим наші вірні і щирі друзі радять: "Ви друкуйте листи тільки тих, хто вас передплачує і читає". Мабуть, доведеться саме так і робити, бо повага один до одного має бути взаємною. Тому правилом має стати: хочете публікуватися на шпальтах "Вістей Ковельщини" – обов'язково передплатіть газету!

Цілком зрозуміло, що третій "вік", в який вступило наше видання, не обіцяє надто райдужних перспектив. Журналістам було б легше, якби київські можновладці цінували їх працю, з повагою ставилися до працівників як друкованих, так і електронних ЗМІ, принципово реагували на критичні виступи, створювали умови для справді демократичного утвердження цивілізованого ринку преси. А про яку  повагу з боку чиновників можна говорити, коли їх скромна обіцянка виділити на підтримку редакцій газет, котрі стали на шлях реформування, по 50 тисяч гривень для придбання паперу, так і залишилася обіцянкою?

Не кажу вже про інші можливі шляхи підтримки національної преси, як це практикують в багатьох країнах Європи, бо ні наші прем'єр, ні його заступники, по-моєму, навіть не знають, як це робиться. А після того дивуються, як так сталося, що Україна в багатьох випадках програє в інформаційній війні Росії. А як не програвати, коли Слово – теж зброя і про його силу та ефективність треба дбати так же, як про силу військову? Відомо ж бо: коли держава не вміє або не хоче  годувати свою армію, може так статися, що годувати доведеться чужу.  

Але не буду завершувати свої нотатки на сумній ноті. Все-таки попереду – журналістське свято, з яким вітаю від імені колективу всіх колег і Ковельщини, і Волині, бажаю подальших успіхів у нелегкій, але потрібній людям праці, мирного неба над головою, Божого благословення!

Найщиріші поздоровлення – ветеранам преси, громадським дописувачам, зв'язківцям, поліграфістам, усім, хто допомагав, допомагає і, сподіваюсь, ще довго допомагатиме нашій редакції бути вірним гаслу: "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і  про Вас!".