Повідомлення в номер / Туди, де все ще літають кулі…

Щоденні буденні клопоти і не тільки (чого варта лишень боротьба за вирішення проблем Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод"), відтермінували нашу чергову волонтерську поїздку на Схід. І тільки телефонні дзвінки від друзів із передової постійно нагадували, що там, далеко, ще літають кулі, ще не скінчилась війна і не скінчилась робота для волонтерів. А дзвінок від маріупольських волонтерів із запрошенням на святкування третьої річниці звільнення міста від російських окупантів остаточно дав націленість на швидку організацію поїздки. 

В стислі терміни була сформована команда і зібране необхідне. Коротке благословення від настоятеля Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинця, капелана, протоієрея, отця Матвія Олійника, і дорогою забираємо ляльки-мотанки для сувенірів в Наталії Тхоржевської, і ми – в дорозі. Найважче, певно, було нашому волонтеру-водію Едуарду Сколінчуку, який напередодні тільки повернувся із такої ж поїздки в складі групи ГО "Альтаір 777" на чолі з Юрієм Кікавським, але волонтер на те й волонтер, щоб бути завжди готовим до екстріму. Отже, в дорогу. Напрям – Маріуполь.

З Ковеля виїзджаємо вчотирьох – я, Сергій Козуля, Едуард Сколінчук з сином Едуардом та Микола Більшевич. В Києві мають долучитись: співачка – народна артистка України Світлана Мирвода, поет Серго Сокольник та на власному авто подружжя співаків Зоя Макарчук та Віктор Бутко. Дорогою пригадую, що рівно три роки тому відбулась моя перша волонтерська поїздка на Схід, саме в Маріуполь, який тоді щойно звільнили воїни добробату "Азов", які і супроводжували нас по місту. 

 Отож, гуртуємось в команду і опівдні прибуваємо в Констянтинівку. В легендарному батальйоні "Світязь" маємо перший виступ, який проходить на одному диханні. На завершення від командира батальйону наші співачки отримують чудові букети квітів. Далі нас чекають в мальовничому селищі Малинівка. Ще нещодавно дітей із цього краю гостинно приймали в ковельських сім’ях, а тепер і нас гостинно прийняли на  Донеччині  із концертною програмою. 

На площі селища зібралась чимала кількість людей і старшого покоління, і зовсім юних глядачів. Такої кількості квітів та гарячих оплесків для наших виконавців ми ще не отримували жодного разу. На ночівлю запрошують до місцевої гостинної сім’ї, дитину з якої в себе приймала сім’я Сколінчуків із Волі-Ковельської.

На ранок виїжджаємо в Маріуполь до прикордонників, а після обіду – до легендарного полку "Азов". Нас зустрічають надзвичайно тепло і привітно. Допоки готується апаратура до виступу, оглядаємо територію та спілкуємось із бійцями. Вразило те, що ми ще ніколи та ніде не зустрічали це велике капище посеред споруд і в центрі – знак прадавньому Перуну, поруч – дбайливо розташовані скіфські кам’яні баби. 

Але найбільше задоволення отримали від спідкування із бійцями,  ерудованими, освіченими і фанатично відданими справі. Сам концерт пройшов на надзвичайно високому емоційному підйомі. На завершення нас запросили в їдальню, ідеально вимиту та вичищену, з великим вибором страв, і це все – для військових. Тут ми переконались, що, поза всім іншим, реформування у війську відбувається. 

Після ночівлі в місцевих активістів на ранок вирушили в Мар’їнку до бійців Української Добровольчої Армії, а саме – до ковельчанина Миколи Грицюка "Коваля". І знову була тепла зустріч і спілкування. А вже опісля – дорога додому.

Вкотре дякуємо небайдужим, що підтримали нашу поїздку і не дають згаснути волонтерському рухові: настоятелю Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинця, капелану, протоієрею отцю Матвію Олійнику, Олені Місюрі, Наталії Тхоржевській, веслувальному клубу "Західний вітер" та ветеранам веслування, Дмитру Фалюшу, Івану та Тетяні Йондак, Ірині Дементьєвій.

 Ігор ВЕРЧУК ("Скеля").

Щоденні буденні клопоти і не тільки (чого варта лишень боротьба за вирішення проблем Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод"), відтермінували нашу чергову волонтерську поїздку на Схід. І тільки телефонні дзвінки від друзів із передової постійно нагадували, що там, далеко, ще літають кулі, ще не скінчилась війна і не скінчилась робота для волонтерів. А дзвінок від маріупольських волонтерів із запрошенням на святкування третьої річниці звільнення міста від російських окупантів остаточно дав націленість на швидку організацію поїздки. 

В стислі терміни була сформована команда і зібране необхідне. Коротке благословення від настоятеля Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинця, капелана, протоієрея, отця Матвія Олійника, і дорогою забираємо ляльки-мотанки для сувенірів в Наталії Тхоржевської, і ми – в дорозі. Найважче, певно, було нашому волонтеру-водію Едуарду Сколінчуку, який напередодні тільки повернувся із такої ж поїздки в складі групи ГО "Альтаір 777" на чолі з Юрієм Кікавським, але волонтер на те й волонтер, щоб бути завжди готовим до екстріму. Отже, в дорогу. Напрям – Маріуполь.

З Ковеля виїзджаємо вчотирьох – я, Сергій Козуля, Едуард Сколінчук з сином Едуардом та Микола Більшевич. В Києві мають долучитись: співачка – народна артистка України Світлана Мирвода, поет Серго Сокольник та на власному авто подружжя співаків Зоя Макарчук та Віктор Бутко. Дорогою пригадую, що рівно три роки тому відбулась моя перша волонтерська поїздка на Схід, саме в Маріуполь, який тоді щойно звільнили воїни добробату "Азов", які і супроводжували нас по місту. 

 Отож, гуртуємось в команду і опівдні прибуваємо в Констянтинівку. В легендарному батальйоні "Світязь" маємо перший виступ, який проходить на одному диханні. На завершення від командира батальйону наші співачки отримують чудові букети квітів. Далі нас чекають в мальовничому селищі Малинівка. Ще нещодавно дітей із цього краю гостинно приймали в ковельських сім’ях, а тепер і нас гостинно прийняли на  Донеччині  із концертною програмою. 

На площі селища зібралась чимала кількість людей і старшого покоління, і зовсім юних глядачів. Такої кількості квітів та гарячих оплесків для наших виконавців ми ще не отримували жодного разу. На ночівлю запрошують до місцевої гостинної сім’ї, дитину з якої в себе приймала сім’я Сколінчуків із Волі-Ковельської.

На ранок виїжджаємо в Маріуполь до прикордонників, а після обіду – до легендарного полку "Азов". Нас зустрічають надзвичайно тепло і привітно. Допоки готується апаратура до виступу, оглядаємо територію та спілкуємось із бійцями. Вразило те, що ми ще ніколи та ніде не зустрічали це велике капище посеред споруд і в центрі – знак прадавньому Перуну, поруч – дбайливо розташовані скіфські кам’яні баби. 

Але найбільше задоволення отримали від спідкування із бійцями,  ерудованими, освіченими і фанатично відданими справі. Сам концерт пройшов на надзвичайно високому емоційному підйомі. На завершення нас запросили в їдальню, ідеально вимиту та вичищену, з великим вибором страв, і це все – для військових. Тут ми переконались, що, поза всім іншим, реформування у війську відбувається. 

Після ночівлі в місцевих активістів на ранок вирушили в Мар’їнку до бійців Української Добровольчої Армії, а саме – до ковельчанина Миколи Грицюка "Коваля". І знову була тепла зустріч і спілкування. А вже опісля – дорога додому.

Вкотре дякуємо небайдужим, що підтримали нашу поїздку і не дають згаснути волонтерському рухові: настоятелю Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинця, капелану, протоієрею отцю Матвію Олійнику, Олені Місюрі, Наталії Тхоржевській, веслувальному клубу "Західний вітер" та ветеранам веслування, Дмитру Фалюшу, Івану та Тетяні Йондак, Ірині Дементьєвій.