Повідомлення в номер / Україна не матиме майбутнього

Я не є великим симпатиком колишнього народного депутата України, екс-прем'єр-міністра Миколи  Томенка. Ба, більше: я його "розлюбив" (м'яко кажучи) з тих пір, коли він, як розповідав  покійний голова НСЖУ Ігор Лубченко, надіслав в місцеві державні адміністрації в якості члена Кабміну листи з  рекомендацією не підтримувати районні і міськрайонні газети бюджетними коштами, бо це, мовляв, – "пережиток комуністичного минулого".

Відтоді минуло чимало літ, пан Томенко дещо відійшов від політичної діяльності й нині багато робить для підтримки національної культурної спадщини, за що йому – респект і повага. Ця повага до нього ще більше зміцнилася, коли я днями прочитав в інтернеті статтю-роздум "Навіщо влада виселяє молодь за кордон?".

Щоб не втомлювати читача переказом думок Миколи Томенка, пропоную ознайомитися із статтею в повному обсязі.

“Завершилося складання ЗНО 2017 року, результати якого ще довго будуть обговорюватись. Проте, цьогорічна ситуація з результатами тестування аналогічна до ситуації минулого року, коли значна кількість абітурієнтів не змогла скласти тести.

Так, за повідомленням експертної комісії Українського центру оцінювання якості освіти, кількість учасників ЗНО, які не склали тест з математики, складає 17 498 осіб, що дорівнює 16,46% від загальної кількості учасників тестування; з історії України не склали тест 23 168 осіб, що дорівнює 13,45% від загальної кількості учасників тестування; з української мови і літератури не склали тест 17 359 осіб, що дорівнює 7,55% від загальної кількості учасників тестування.

Отож, недарма виникла гостра необхідність публічної експертної дискусії про зміст тестів ЗНО, їх адекватність та коректність формулювань. Адже творчі імпровізації та своєрідний науковий снобізм авторів призвели до того, що десятки тисяч колишніх школярів в Україні не матимуть права вступати у будь-які вищі навчальні заклади (на платну чи безоплатну форму навчання)!

Крім того, очільники МОН взагалі вчинили неприпустиме: під час ЗНО було ухвалене рішення про внесення змін у правила вступу до вишів, збільшивши прохідний бал до деяких спеціальностей.

Тому загальний тренд українських чиновників, що опікуються гуманітарною сферою, виглядає так: не всіляко сприяти, а навпаки – якомога більше обмежити вступ абітурієнтів до вітчизняних вишів. Такий підхід, м'яко кажучи, виглядає не дуже розумним, оскільки загальноосвітня школа існує для того, щоб дати базові знання, а виш вже мусить дати спеціальні та практичні знання! Тому відбирати абітурієнтів з надвисокими знаннями - це завдання лише спеціальних та елітних вищих навчальних закладів, а не усіх вишів загалом.

Тим часом, поки в Україні йде боротьба за відсіювання "неправильних" абітурієнтів, наші "братні" сусідні держави активно залучають українську молодь. Зокрема, Польща нині б'є усі рекорди з прийому українських випускників шкіл: соціальні мережі та Інтернет забиті відповідними оголошеннями про набір у польські виші.

До речі, думаю, для багатьох чиновників є несподіванкою те, що польські виші не вимагають для вступу ані результатів ЗНО, ані навіть знання польської мови! Для того, щоб вступити до польських вузів, достатньо мати лише освітні документи (атестат або диплом) і, звичайно, гроші для оплати навчання. 

Поляки виходять з того, що, як мінімум, за рік вони зможуть навчити українських студентів польської мови і далі вже готуватимуть спеціалістів та, очевидно, – молодих патріотів Польщі. Подібним чином сьогодні за українськими абітурієнтами почали "полювання" і угорські, чеські, словенські виші…

От і виникає питання: свідомо чи ні і з якою метою нинішні чиновники виселяють молодь з України за кордон?!”.

ххх

Не думаю, що потрібно коментувати написане. Додам лишень, що майже аналогічну точку зору на проблему української молоді і її перспектив в незалежній Україні я висловив торік у статті "Яку державу ми збудували і чи спроможні її захистити?" ("Вісті Ковельщини" від 11 серпня 2016 року). Зрештою, хіба тільки я переймався цим? Не знайдеться у нас, мабуть, жодного тверезо мислячого політика  чи журналіста, які б не били на сполох з приводу фактичного "викрадення" кращих із кращих юнаків та дівчат та їх переманювання за кордон.

Минув рік. Щось змінилося на краще? Швидше навпаки: процес іде "вшир" і "вглиб". Іноді складається враження, що владі не потрібні активні, інтелектуально розвинуті молоді люди, які б очолили рух за справді європейський розвиток України, примноження її економічного і духовного потенціалу, довели б світові, що ми не лише гречкосії, а нація будівничих, котра знає, чого вона хоче і як досягти поставленої мети.

Тим часом наші сусіди не "дрімають", про що справедливо пише Микола Томенко. Маю багато знайомих, діти й онуки яких їдуть навчатися і працювати в далеке та близьке зарубіжжя, вносити свою частку праці у піднесення й так високого тамтешнього рівня життя. Вони розуміють: в рідній країні більшість із них нічого доброго не чекає.

Бо як може бути добре, коли і вищі, і середні спеціальні навчальні заклади масово закривають, випускникам їх перспективних і добре оплачуваних посад не обіцяють, житлом, як це було в "прокляті" радянські часи, не забезпечують? Ото й вирушають в "мандри" за кордон молоді і юні. Хто – за  знаннями, хто – за престижною і цікавою роботою. Майже нікому відмови немає, бо на Заході розуміють роль і значення людського інтелекту, а тому створюють для його підтримки найкращі умови.

Ще більше посилиться "відплив" молоді у зв'язку із введенням безвізового режиму. Складається враження, що власть імущі зацікавлені у тому, щоб кількість корінного населення довести до певної цифри і звільнити територію для заселення представниками  інших національностей. Якщо до цього додати можливі наслідки медичної, пенсійної та інших "реформ", які фактично знищують людей похилого віку, то  не надто хочеться  вірити бадьорим  запевненням наших урядовців про життя "по-новому". Як на мене, хай би було й "по-старому", аби лишень народ жив краще, молодь відчувала, що вона потрібна тут, в Україні, а не на "омріяному" Заході.

Але допоки ми з моїм тезкою Миколою Томенком шукаємо відповіді на запитання "Навіщо влада виселяє молодь за кордон?", син мого знайомого збирається на заробітки в Швецію, дочка родича їде на навчання в Польщу, а сусідський хлопець вже вчиться і працює в США.

Гірко й боляче від того, хоча, очевидно, не всім…