Не завжди музи мовчать
Є такий вислів: коли говорять гармати, музи мовчать.
Гармати не мовчать і сьогодні, коли на Сході країни триває неоголошена війна, майже щодня гинуть наші сини і онуки, а путінська банда на весь світ заявляє, що "нас там нема".
Як не прикро, але багато сильних світу цього вірять московським брехунам, замість того, щоб їх приборкати, займаються словоблудством і пустозвонством. Вони роблять вигляд, що нічого страшного не відбувається, що в Україні всього-на-всього іде "громадянська війна", а Європа і Америка перебувають у цілковитій безпеці.
В цій ситуації Верховна Рада не вигадала нічого кращого, як розійтися на літні канікули! До вересня "слуги народу" відпочиватимуть і розважатимуться, забувши про тих, хто воює з російськими агресорами, хто щодня ризикує життям і кого чекають вдома батьки, дружини, діти.
Не варто зайвий раз нагадувати, що подібна поведінка можновладців, як-то кажуть, вогненебезпечна, що вона може призвести до великої "пожежі", яку буде неможливо загасити? А, може, це продумана тактика ворожих Україні сил, які хочуть підірвати нашу державу зсередини?..
Та як би там не було, є серед українського народу люди, котрі, усвідомлюючи загрозу, що нависла над нами, намагаються достукатися до серця і розуму своїх земляків, розбудити владу, змусити її на ділах, а не на словах захищати інтереси держави. Вони спростовують твердження про гармати і мовчазні музи, про що згадано вище.
До таких людей належать і ковельчани, котрим сьогодні ми надаємо слово в добірці "Думки вголос поетичним словом".
Охрім СВИТКА.
Є такий вислів: коли говорять гармати, музи мовчать.
Гармати не мовчать і сьогодні, коли на Сході країни триває неоголошена війна, майже щодня гинуть наші сини і онуки, а путінська банда на весь світ заявляє, що "нас там нема".
Як не прикро, але багато сильних світу цього вірять московським брехунам, замість того, щоб їх приборкати, займаються словоблудством і пустозвонством. Вони роблять вигляд, що нічого страшного не відбувається, що в Україні всього-на-всього іде "громадянська війна", а Європа і Америка перебувають у цілковитій безпеці.
В цій ситуації Верховна Рада не вигадала нічого кращого, як розійтися на літні канікули! До вересня "слуги народу" відпочиватимуть і розважатимуться, забувши про тих, хто воює з російськими агресорами, хто щодня ризикує життям і кого чекають вдома батьки, дружини, діти.
Не варто зайвий раз нагадувати, що подібна поведінка можновладців, як-то кажуть, вогненебезпечна, що вона може призвести до великої "пожежі", яку буде неможливо загасити? А, може, це продумана тактика ворожих Україні сил, які хочуть підірвати нашу державу зсередини?..
Та як би там не було, є серед українського народу люди, котрі, усвідомлюючи загрозу, що нависла над нами, намагаються достукатися до серця і розуму своїх земляків, розбудити владу, змусити її на ділах, а не на словах захищати інтереси держави. Вони спростовують твердження про гармати і мовчазні музи, про що згадано вище.
До таких людей належать і ковельчани, котрим сьогодні ми надаємо слово в добірці "Думки вголос поетичним словом".
Охрім СВИТКА.
Українофобу
Де ти, виродку, узявся,
Яка родила тебе мати?
Може, німець десь дірвався,
Коли втікав із діда хати?
Не могли ж від українця
Такі діти народитись.
Маєш вже свою державу,
Завойовану на крові.
По яких моралі, праву
Ти не хочеш своїй ненці
Хоч на йоту прислужитись?
Не шукай собі кумирів,
Що кров ссали, як вампіри,
З онуків, діток, прадідів.
Хочеш жити з москалем,
Як близнюки сіамські –
Він буде їхати на спині
Й поганять по-хамськи.
На вівтар свободи люди
Життя поклали від приблуди.
Ти ж – дитина наших сіл,
А в Москви багнюку сів.
Яків ЛАВРЕНКО.
Дух України не здолати!
Війни розруха… Визволення віха…
Промосковіти бенкетують "на гора".
Безбожжя розбрату,
голубка миру в свічах,
Фашистська скаженіє знов орда.
Агресія Росії – горе України,
У сьогоденні гинуть юні вояки.
О, Боже, змилуйсь у молитвах родини,
Дай Сонця-квіту любові й доброти!
Земля, уславленої долі хлібороба,
Господа краю Всевишньої мети.
Чи виліковна "совєтщини" хвороба?
В злобі сваволять новочасні хробаки.
Запроданці-манкурти
Народ звели з дороги.
Бідою пруть у лихоліттях смути,
В тривозі Кобзаря роздоли.
Антихристе-убивцю, вража шкура,
В поклонах бийсь – за жах-бедлам.
У сповіді єднання – Божа Україна,
Соборності-звитяги – свободи храм!
ххх
Пекло злості біди лихої,
Україна – в кайданах неволі.
У потугах болю земля,
У хлібному полі – калина-зоря.
Плете лють зневіри багети,
У свічах ризи, чвари-багнети.
Кат меч піднімає на свят-отця,
Оплакує мати сина-бійця.
З'їхав з глузду москаль звірячий,
Яничар-московіт, як ворон кряче.
Тризуб-хрест – у блакить-вишині,
Згине ідол-сатрап у борні!
Святиться мир на видноколі,
Народу-нації – возз'єднана любов.
Згуртуємось у прі у Божім слові,
Звитяги поступ – на добро.
Дух України не здолати,
Благословенні Богородиці краї.
Манкурти-нехристи, геть з хати,
Жде кара неба, враже-супостате!
ххх
Шляхом, обкуреним злобою вдосталь,
Збитим брехнею уздовж-поперек.
Як на троні, всідається в крісло
Олігарх-нардеп, у дві дірки сопе.
На іномарці автобаном гасає,
Гасла кидає – колеса пищать.
В офшорах – за бугор вилітає,
Не на фронт поспішає Vір-знать.
"Бакси" у банки впихає завзято,
Дурить народ на кривди-смаки.
Знає вдача козача, де зарита собака,
Майдан не вмер, манкурти –
Лихотвори війни.
Поліські споконвічні –
Повстанські збруї-в'язні,
Цілюща слобожанська –
Міць сонячно-звитяжна.
Очистять рід козацький –
Од зрадницької гаддя-грязі.
В сім'ї великій, вольній – доля українська,
Як Божа воля хліборобської наснаги!
Іван ЯРОШИК.
Трагедія ХХІ століття
Багато трагічних подій відбувається у наш час. Але особисто для мене найбільш трагічною подією ХХІ століття є неоголошена війна, яку путінська Росія розпочала проти незалежної України. Щодня на ній гинуть люди, страждає мирне населення, у пустелю перетворюються колись квітучі міста і села Донеччини і Луганщини.
Найстрашніше, що російські політики вбили клин у багатолітні дружні стосунки між нашими народами. Дійшло до того, що ворогами стали брати і сестри, батьки і діти. Кремлівська пропаганда отруює свідомість своїх громадян, твердячи, що в Україні здійснено "державний переворот", а владу захопила "фашистська хунта".
Під впливом побаченого, почутого, пережитого написав вірша, якого адресую рідним, котрі мешкають в Росії. Можливо, прочитають в інтернеті і хоч трішки зрозуміють, як їх дурить влада і продажні ЗМІ.
А щоб краще до них “дійшло”, написав російською. Ситуація, про яку згадую, має місце в реальному моєму житті (на превеликий жаль).
Лист доньки, яка живе в Росії, до батька в Україні
Мне, папа, писем не пиши
И поздравлений мне не надо,
Передо мной стоит барьер –
Гораздо хуже дверей ада.
Сейчас ведь каждое письмо
Наш ФСБ всех проверяет.
Возможно, твой ко мне посыл
Его агент вдруг прочитает.
Нам Украина стала враг.
Хоть раньше были мы друзьями.
Вдруг Путин все перевернул –
Войну затеял между нами.
Долбит, что там у Вас
Вокруг живут одни "бэндэры",
Как-будто здесь в России мы
Давно уж стали только "сэры".
Спасибо, вырастил меня,
Я до сих пор то ощущаю.
Он даже родственную связь
Прервал, сказав: "Не одобряю".
Боюсь карьеру погубить.
И выбор действия мой сужен.
Мне, папа, даже не звони,
Хотя звонок твой очень нужен.
У нас в душе – единый Бог,
И все мы вместе християне,
Мы не должны в раздоре жить –
Осудят даже марсиане.
Дождемся лучших дней, отец,
Потери срочно наверстаем,
Без человеческой любви –
Людской мы облик потеряем.
Богдан КИСЛЯК, ветеран праці.
Залишити коментар