Повідомлення в номер / Буде хліб – буде Україна багата

Коли адміністрація коледжу на чолі з директором Тетяною Селівончик отримала запрошення на етнофестиваль «Гуртом ниву зажнемо», то перше почуття було здивування, друге – цікавість, а третє – гордість. Адже ідейною натхненницею даного дійства стала Ніна Байчук, викладач Ковельського промислово-економічного коледжу, голова комісії, уродженка села Грабове. 

Тетяна Василівна не тільки активно підтримала такий неординарний захід, а й запропонувала виступити співорганізаторами етнофестивалю. І ось ми – директор коледжу Тетяна Селівончик, заступник директора Ігор Ілюшик та я, Олена Шульган, заступник директора з виховної роботи, вирушили  до місця проведення фестивалю, до урочища «Яновище», яке об’єднує села Грабове, Лапні, Доротище, Солов’ї та Любче на межі Ковельського і Старовижівського районів. Адже саме це місце послугувало сценічним майданчиком етнофесивалю.

Шлях неблизький, але приємний, бо не завжди вдається вирватися з оточення міста, відволіктися від думок та просто насолодитися красою природи. Одного разу мудрий чоловік Микола Вельма, редактор «Вістей Ковельщини», сказав: «Поспішаючи встигнути скрізь, ми часто не помічаємо краси самого життя». Ваша правда, Миколо Григоровичу. І я зовсім не відволіклася від теми. Бо по дорозі нам зустрічалися щасливі усміхнені люди на підводах та пішки, в автентичних вишиванках, заквітчані, музичні, – усе кругом співало: «Ось вона – Україна!». Вона, справжня Україна, відкрилася нам у куренях, у піснях, у старовинних обрядах, у натруджених руках, у вмінні відпочивати та працювати до знемоги… Але про все по порядку.

Трохи офіціозу: за сприяння Ковельської районної ради та особисто Андрія Броїла, фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині», голів селищних та сільських рад п’яти навколишніх сіл, спонсорів та небайдужих українців відбувся перший міжрайонний етнофестиваль «Разом ниву зажнемо». Ніна Байчук, як ініціатор проведення даного дійства, взяла на себе роль гостинної господарки та ведучої свята. Й така роль вдалася Ніні Тихонівні якнайкраще. А найвищою оцінкою, на думку Івана Смітюха, є кількість учасників фестивалю та вдоволені відгуки односельців та гостей. 

Етнофестиваль розпочали молебнем та відтворенням стародавнього обряду зажинок. Учасники гурту «Передзвін» села Грабове записали та відтворили цей обряд від старожилів й супроводжували його традиційними піснями.

На етнофестиваль завітали більше десятка фольклорних гуртів, серед них були артисти з Тойкута на чолі з Валентиною Ілюшик, директором будинку культури села Тойкута. Були й відомі ковельчанки з гуртом «Родинонька» на чолі з художнім керівником Поліною Панюс.  Виконував українські народні пісні й фольклорний гурт «Горлиця», художній керівник  Олена Місюра, директор будинку культура села Доротища.

Етнофестиваль – це ще й колорит народних умільців, талановитих майстрів, представлених у тематичних куренях. 

Замайоріли вишивані рушники, сільські оселі, ляльки-мотанки, глиняний посуд. Найсмачніше та найоригінальніше пригощали  та розважали гостей у курені «Чорний бродок», що представляв село Грабове. Хоча така думка може бути суб’єктивною, бо пригощали у кожному курені пречудово.

На мить спиняєшся, щоб подивитися на усе дійство у цілому,  й перехоплює подих. Люди вітають одне одного зі святом Петра і Павла, гарно вбрані, по-святковому. Хоча й добре знають, що попереду жнива, важка пора. Але хіба українців злякає робота? Будуть жнива, то буде й хліб, а буде хліб, то буде й життя.

Хочеться вірити у краще майбутнє цих людей та й України. А коледжівці вкотре залишили свій самобутній слід, тепер вже у такому етнофестивальному дійстві. З враженнями на довгі місяці, щасливі та натхненні поверталися  ми додому. Висловлюємо щиру вдячність організаторам свята за надану можливість долучитися до неймовірного феєричного свята! 

Олена Шульган, 

заступник директора 

з виховної роботи.

Коли адміністрація коледжу на чолі з директором Тетяною Селівончик отримала запрошення на етнофестиваль «Гуртом ниву зажнемо», то перше почуття було здивування, друге – цікавість, а третє – гордість. Адже ідейною натхненницею даного дійства стала Ніна Байчук, викладач Ковельського промислово-економічного коледжу, голова комісії, уродженка села Грабове. 

Тетяна Василівна не тільки активно підтримала такий неординарний захід, а й запропонувала виступити співорганізаторами етнофестивалю. І ось ми – директор коледжу Тетяна Селівончик, заступник директора Ігор Ілюшик та я, Олена Шульган, заступник директора з виховної роботи, вирушили  до місця проведення фестивалю, до урочища «Яновище», яке об’єднує села Грабове, Лапні, Доротище, Солов’ї та Любче на межі Ковельського і Старовижівського районів. Адже саме це місце послугувало сценічним майданчиком етнофесивалю.

Шлях неблизький, але приємний, бо не завжди вдається вирватися з оточення міста, відволіктися від думок та просто насолодитися красою природи. Одного разу мудрий чоловік Микола Вельма, редактор «Вістей Ковельщини», сказав: «Поспішаючи встигнути скрізь, ми часто не помічаємо краси самого життя». Ваша правда, Миколо Григоровичу. І я зовсім не відволіклася від теми. Бо по дорозі нам зустрічалися щасливі усміхнені люди на підводах та пішки, в автентичних вишиванках, заквітчані, музичні, – усе кругом співало: «Ось вона – Україна!». Вона, справжня Україна, відкрилася нам у куренях, у піснях, у старовинних обрядах, у натруджених руках, у вмінні відпочивати та працювати до знемоги… Але про все по порядку.

Трохи офіціозу: за сприяння Ковельської районної ради та особисто Андрія Броїла, фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині», голів селищних та сільських рад п’яти навколишніх сіл, спонсорів та небайдужих українців відбувся перший міжрайонний етнофестиваль «Разом ниву зажнемо». Ніна Байчук, як ініціатор проведення даного дійства, взяла на себе роль гостинної господарки та ведучої свята. Й така роль вдалася Ніні Тихонівні якнайкраще. А найвищою оцінкою, на думку Івана Смітюха, є кількість учасників фестивалю та вдоволені відгуки односельців та гостей. 

Етнофестиваль розпочали молебнем та відтворенням стародавнього обряду зажинок. Учасники гурту «Передзвін» села Грабове записали та відтворили цей обряд від старожилів й супроводжували його традиційними піснями.

На етнофестиваль завітали більше десятка фольклорних гуртів, серед них були артисти з Тойкута на чолі з Валентиною Ілюшик, директором будинку культури села Тойкута. Були й відомі ковельчанки з гуртом «Родинонька» на чолі з художнім керівником Поліною Панюс.  Виконував українські народні пісні й фольклорний гурт «Горлиця», художній керівник  Олена Місюра, директор будинку культура села Доротища.

Етнофестиваль – це ще й колорит народних умільців, талановитих майстрів, представлених у тематичних куренях. 

Замайоріли вишивані рушники, сільські оселі, ляльки-мотанки, глиняний посуд. Найсмачніше та найоригінальніше пригощали  та розважали гостей у курені «Чорний бродок», що представляв село Грабове. Хоча така думка може бути суб’єктивною, бо пригощали у кожному курені пречудово.

На мить спиняєшся, щоб подивитися на усе дійство у цілому,  й перехоплює подих. Люди вітають одне одного зі святом Петра і Павла, гарно вбрані, по-святковому. Хоча й добре знають, що попереду жнива, важка пора. Але хіба українців злякає робота? Будуть жнива, то буде й хліб, а буде хліб, то буде й життя.

Хочеться вірити у краще майбутнє цих людей та й України. А коледжівці вкотре залишили свій самобутній слід, тепер вже у такому етнофестивальному дійстві. З враженнями на довгі місяці, щасливі та натхненні поверталися  ми додому. Висловлюємо щиру вдячність організаторам свята за надану можливість долучитися до неймовірного феєричного свята!