Дід Потап: "Часи тепер складні, а будуть ще складніші"
Наш співрозмовник - відомий багатьом дід Потап, котрий ділиться своїми думками з приводу майбутнього держави, а, отже, кожного з нас. Ці думки можуть не співпадати з позицією редакції газети і органів влади. Їм можна вірити, а можна не сприймати всерйоз, хоча раціональне зерно у них є.
Зрештою, читайте і робіть висновки самі.
ххх
– Шановний пане Потапе! Ми з Вами не спілкувалися давненько. Як Ваше здоров'я, настрій і взагалі самопочуття?
– Могли бути кращі, але маємо те, що маємо, як казав незабутній Леонід Кравчук. Сьогодні гірше, як вчора, але краще, як буде завтра.
– Що ж, приймається Ваша філософська теза. Але, все-таки, як Ви вважаєте: світло в кінці тунелю для українців є?
– Все залежить від того, куди наші керманичі-будівничі той тунель ведуть. Якщо вгору, то світло неодмінно буде. Якщо вниз – самі знаєте…
– Знаю, але далеко не все. Ще вчора Україну підтримував фактично весь світ, а Росію категорично засуджував за розв'язану нею війну на Сході країни, анексований Крим. Сьогодні Росію й надалі засуджують, що підтверджують нові санкції проти неї з боку і США, і Євросоюзу. Але водночас дедалі більше критики лунає на адресу України, її керівництва. Як це розуміти?
– Дуже просто: в нашого керівництва практично відсутня продумана міжнародна політика на близьку і далеку перспективу. Всі питання інтуїтивно, як мені здається, вирішує особисто пан Президент. Але не чути голосу фахівців – з Міністерства внутрішніх справ, тверезо мислячих політиків і дипломатів.
– Що правда, то не гріх. Ось у США дедалі більшого розмаху набирає антиукраїнська пропагандистська кампанія, яку очолює сам Дональд Трамп. Він відкрито звинуватив Київ у втручанні в передвиборну кампанію у США, як до цього звинувачували винятково Росію. Це випадково?
– Випадкового у світовій політиці не було, нема і ніколи не буде. Трампу треба якось відволікти увагу виборців, конгресу і сенату від зв'язків з Росією. Тому й намагається "перемкнути" цю увагу на Україну. Не виключаю, що не обійшлося тут і без підказки спецслужб РФ. Але диму без вогню не буває. Якби українські політики і дипломати так явно не "грали" на користь Гілларі Клінтон (а це було видно навіть неозброєним оком), то скандал не спалахнув би.
– Наскільки це небезпечно для України?
– Небезпечно не так для України, як для її керівництва, в тому числі Петра Порошенка. Деякі політики і політологи, аналізуючи критику Дональда Трампа, роблять висновок, що він вважає нашого президента трохи не своїм особистим ворогом. Можливо, це й перебільшення, але становищу Петра Олексійовича не позаздриш. Він опинився, образно кажучи, між двома вогнями: між Москвою і Вашингтоном. А коли до цього додати менші вогні на українських кордонах і вогонь, який все більше розгоряється всередині країни (в силу об'єктивних і суб'єктивних причин), то підстав для радості мало.
– То що ж нас чекає?
– Я не Нострадамус і навіть не Ванга. Але гадаю, що попереду – нові серйозні виклики. І Європі, і США потрібно "заморозити" конфлікт на Сході України, а для цього домогтися безумовного виконання Мінських угод, що таїть у собі небезпеку продовження процесу розчленування України, який розпочався захопленням Росією Криму.
Боюсь, що частина західних військових радників (особливо американських) не проти подальшого поглиблення російсько-українського протистояння.
Чому я так кажу? На мою думку, нові санкції проти Росії заганяють Путіна та його камарилью в глухий кут. Знаючи непередбачуваність і агресивність політики Кремля, не виключено, що це викличе прагнення "відомстити" Вашингтону і його союзникам й перейти до радикальних дій на Сході країни. Це – найгірше, що нас може чекати.
– А не найгірше?
– Дочасні вибори.
– І Президента, і парламенту?
– Точно не скажу, бо не знаю. Але знаю інше: і європейцям, і американцям набридло нагадувати керівникам нашої держави про необхідність боротьби з корупцією. Вони роблять вигляд, що борються, а тим часом корупція квітне пишним цвітом.
Тому, мені здається, Захід змусить Київ проводити вибори. Принаймні, наскільки я знаю, окремі партії вже відкликають з відпусток народних депутатів, створюють передвиборні штаби. Ті, хто ще вчора були на словах "соратниками", сьогодні змінюють політичну орієнтацію, ведуть підкилимні ігри. Про це свідчить і позбавлення українського громадянства М. Сакаашвілі.
Так, Михеїл не подарунок, але для чого його так відкрито робити ворогом теперішнього режиму? Тим більше, що його позиції у США досить міцні – і серед республіканців, і серед демократів. Колись він навіть сам заявляв, що має давні партнерські зв'язки з Дональдом Трампом.
– То нас чекає тривожний місяць серпень?
– Не виключаю цього, бо завершення літа традиційно і в Україні, і в Росії завжди "гаряче". Не хотілося б, звичайно, щоб традиція продовжувалася, але все – в руках Божих.
– Я Вам дякую за розмову, і нагадаю читачам газети, що у січні ц. р. в своєму інтерв'ю журналістам "Вісті Ковельщини" Ви пророчо сказали: "Рік Півня і Лиса нудним не буде". Звідки Ви знали?
– Це мій "професійний" секрет. А Ваша справа, як і читачів, – вірити мені чи ні.
Розмову вів Михайло КУЗЬМУК.
Наш співрозмовник - відомий багатьом дід Потап, котрий ділиться своїми думками з приводу майбутнього держави, а, отже, кожного з нас. Ці думки можуть не співпадати з позицією редакції газети і органів влади. Їм можна вірити, а можна не сприймати всерйоз, хоча раціональне зерно у них є.
Зрештою, читайте і робіть висновки самі.
l
– Шановний пане Потапе! Ми з Вами не спілкувалися давненько. Як Ваше здоров'я, настрій і взагалі самопочуття?
– Могли бути кращі, але маємо те, що маємо, як казав незабутній Леонід Кравчук. Сьогодні гірше, як вчора, але краще, як буде завтра.
– Що ж, приймається Ваша філософська теза. Але, все-таки, як Ви вважаєте: світло в кінці тунелю для українців є?
– Все залежить від того, куди наші керманичі-будівничі той тунель ведуть. Якщо вгору, то світло неодмінно буде. Якщо вниз – самі знаєте…
– Знаю, але далеко не все. Ще вчора Україну підтримував фактично весь світ, а Росію категорично засуджував за розв'язану нею війну на Сході країни, анексований Крим. Сьогодні Росію й надалі засуджують, що підтверджують нові санкції проти неї з боку і США, і Євросоюзу. Але водночас дедалі більше критики лунає на адресу України, її керівництва. Як це розуміти?
– Дуже просто: в нашого керівництва практично відсутня продумана міжнародна політика на близьку і далеку перспективу. Всі питання інтуїтивно, як мені здається, вирішує особисто пан Президент. Але не чути голосу фахівців – з Міністерства внутрішніх справ, тверезо мислячих політиків і дипломатів.
– Що правда, то не гріх. Ось у США дедалі більшого розмаху набирає антиукраїнська пропагандистська кампанія, яку очолює сам Дональд Трамп. Він відкрито звинуватив Київ у втручанні в передвиборну кампанію у США, як до цього звинувачували винятково Росію. Це випадково?
– Випадкового у світовій політиці не було, нема і ніколи не буде. Трампу треба якось відволікти увагу виборців, конгресу і сенату від зв'язків з Росією. Тому й намагається "перемкнути" цю увагу на Україну. Не виключаю, що не обійшлося тут і без підказки спецслужб РФ. Але диму без вогню не буває. Якби українські політики і дипломати так явно не "грали" на користь Гілларі Клінтон (а це було видно навіть неозброєним оком), то скандал не спалахнув би.
– Наскільки це небезпечно для України?
– Небезпечно не так для України, як для її керівництва, в тому числі Петра Порошенка. Деякі політики і політологи, аналізуючи критику Дональда Трампа, роблять висновок, що він вважає нашого президента трохи не своїм особистим ворогом. Можливо, це й перебільшення, але становищу Петра Олексійовича не позаздриш. Він опинився, образно кажучи, між двома вогнями: між Москвою і Вашингтоном. А коли до цього додати менші вогні на українських кордонах і вогонь, який все більше розгоряється всередині країни (в силу об'єктивних і суб'єктивних причин), то підстав для радості мало.
– То що ж нас чекає?
– Я не Нострадамус і навіть не Ванга. Але гадаю, що попереду – нові серйозні виклики. І Європі, і США потрібно "заморозити" конфлікт на Сході України, а для цього домогтися безумовного виконання Мінських угод, що таїть у собі небезпеку продовження процесу розчленування України, який розпочався захопленням Росією Криму.
Боюсь, що частина західних військових радників (особливо американських) не проти подальшого поглиблення російсько-українського протистояння.
Чому я так кажу? На мою думку, нові санкції проти Росії заганяють Путіна та його камарилью в глухий кут. Знаючи непередбачуваність і агресивність політики Кремля, не виключено, що це викличе прагнення "відомстити" Вашингтону і його союзникам й перейти до радикальних дій на Сході країни. Це – найгірше, що нас може чекати.
– А не найгірше?
– Дочасні вибори.
– І Президента, і парламенту?
– Точно не скажу, бо не знаю. Але знаю інше: і європейцям, і американцям набридло нагадувати керівникам нашої держави про необхідність боротьби з корупцією. Вони роблять вигляд, що борються, а тим часом корупція квітне пишним цвітом.
Тому, мені здається, Захід змусить Київ проводити вибори. Принаймні, наскільки я знаю, окремі партії вже відкликають з відпусток народних депутатів, створюють передвиборні штаби. Ті, хто ще вчора були на словах "соратниками", сьогодні змінюють політичну орієнтацію, ведуть підкилимні ігри. Про це свідчить і позбавлення українського громадянства М. Сакаашвілі.
Так, Михеїл не подарунок, але для чого його так відкрито робити ворогом теперішнього режиму? Тим більше, що його позиції у США досить міцні – і серед республіканців, і серед демократів. Колись він навіть сам заявляв, що має давні партнерські зв'язки з Дональдом Трампом.
– То нас чекає тривожний місяць серпень?
– Не виключаю цього, бо завершення літа традиційно і в Україні, і в Росії завжди "гаряче". Не хотілося б, звичайно, щоб традиція продовжувалася, але все – в руках Божих.
– Я Вам дякую за розмову, і нагадаю читачам газети, що у січні ц. р. в своєму інтерв'ю журналістам "Вісті Ковельщини" Ви пророчо сказали: "Рік Півня і Лиса нудним не буде". Звідки Ви знали?
– Це мій "професійний" секрет. А Ваша справа, як і читачів, – вірити мені чи ні.
Розмову вів
Михайло КУЗЬМУК.Наш співрозмовник - відомий багатьом дід Потап, котрий ділиться своїми думками з приводу майбутнього держави, а, отже, кожного з нас. Ці думки можуть не співпадати з позицією редакції газети і органів влади. Їм можна вірити, а можна не сприймати всерйоз, хоча раціональне зерно у них є.
Зрештою, читайте і робіть висновки самі.
l
– Шановний пане Потапе! Ми з Вами не спілкувалися давненько. Як Ваше здоров'я, настрій і взагалі самопочуття?
– Могли бути кращі, але маємо те, що маємо, як казав незабутній Леонід Кравчук. Сьогодні гірше, як вчора, але краще, як буде завтра.
– Що ж, приймається Ваша філософська теза. Але, все-таки, як Ви вважаєте: світло в кінці тунелю для українців є?
– Все залежить від того, куди наші керманичі-будівничі той тунель ведуть. Якщо вгору, то світло неодмінно буде. Якщо вниз – самі знаєте…
– Знаю, але далеко не все. Ще вчора Україну підтримував фактично весь світ, а Росію категорично засуджував за розв'язану нею війну на Сході країни, анексований Крим. Сьогодні Росію й надалі засуджують, що підтверджують нові санкції проти неї з боку і США, і Євросоюзу. Але водночас дедалі більше критики лунає на адресу України, її керівництва. Як це розуміти?
– Дуже просто: в нашого керівництва практично відсутня продумана міжнародна політика на близьку і далеку перспективу. Всі питання інтуїтивно, як мені здається, вирішує особисто пан Президент. Але не чути голосу фахівців – з Міністерства внутрішніх справ, тверезо мислячих політиків і дипломатів.
– Що правда, то не гріх. Ось у США дедалі більшого розмаху набирає антиукраїнська пропагандистська кампанія, яку очолює сам Дональд Трамп. Він відкрито звинуватив Київ у втручанні в передвиборну кампанію у США, як до цього звинувачували винятково Росію. Це випадково?
– Випадкового у світовій політиці не було, нема і ніколи не буде. Трампу треба якось відволікти увагу виборців, конгресу і сенату від зв'язків з Росією. Тому й намагається "перемкнути" цю увагу на Україну. Не виключаю, що не обійшлося тут і без підказки спецслужб РФ. Але диму без вогню не буває. Якби українські політики і дипломати так явно не "грали" на користь Гілларі Клінтон (а це було видно навіть неозброєним оком), то скандал не спалахнув би.
– Наскільки це небезпечно для України?
– Небезпечно не так для України, як для її керівництва, в тому числі Петра Порошенка. Деякі політики і політологи, аналізуючи критику Дональда Трампа, роблять висновок, що він вважає нашого президента трохи не своїм особистим ворогом. Можливо, це й перебільшення, але становищу Петра Олексійовича не позаздриш. Він опинився, образно кажучи, між двома вогнями: між Москвою і Вашингтоном. А коли до цього додати менші вогні на українських кордонах і вогонь, який все більше розгоряється всередині країни (в силу об'єктивних і суб'єктивних причин), то підстав для радості мало.
– То що ж нас чекає?
– Я не Нострадамус і навіть не Ванга. Але гадаю, що попереду – нові серйозні виклики. І Європі, і США потрібно "заморозити" конфлікт на Сході України, а для цього домогтися безумовного виконання Мінських угод, що таїть у собі небезпеку продовження процесу розчленування України, який розпочався захопленням Росією Криму.
Боюсь, що частина західних військових радників (особливо американських) не проти подальшого поглиблення російсько-українського протистояння.
Чому я так кажу? На мою думку, нові санкції проти Росії заганяють Путіна та його камарилью в глухий кут. Знаючи непередбачуваність і агресивність політики Кремля, не виключено, що це викличе прагнення "відомстити" Вашингтону і його союзникам й перейти до радикальних дій на Сході країни. Це – найгірше, що нас може чекати.
– А не найгірше?
– Дочасні вибори.
– І Президента, і парламенту?
– Точно не скажу, бо не знаю. Але знаю інше: і європейцям, і американцям набридло нагадувати керівникам нашої держави про необхідність боротьби з корупцією. Вони роблять вигляд, що борються, а тим часом корупція квітне пишним цвітом.
Тому, мені здається, Захід змусить Київ проводити вибори. Принаймні, наскільки я знаю, окремі партії вже відкликають з відпусток народних депутатів, створюють передвиборні штаби. Ті, хто ще вчора були на словах "соратниками", сьогодні змінюють політичну орієнтацію, ведуть підкилимні ігри. Про це свідчить і позбавлення українського громадянства М. Сакаашвілі.
Так, Михеїл не подарунок, але для чого його так відкрито робити ворогом теперішнього режиму? Тим більше, що його позиції у США досить міцні – і серед республіканців, і серед демократів. Колись він навіть сам заявляв, що має давні партнерські зв'язки з Дональдом Трампом.
– То нас чекає тривожний місяць серпень?
– Не виключаю цього, бо завершення літа традиційно і в Україні, і в Росії завжди "гаряче". Не хотілося б, звичайно, щоб традиція продовжувалася, але все – в руках Божих.
– Я Вам дякую за розмову, і нагадаю читачам газети, що у січні ц. р. в своєму інтерв'ю журналістам "Вісті Ковельщини" Ви пророчо сказали: "Рік Півня і Лиса нудним не буде". Звідки Ви знали?
– Це мій "професійний" секрет. А Ваша справа, як і читачів, – вірити мені чи ні.
Розмову вів
Михайло КУЗЬМУК.
Дід Потап: "Часи тепер складні, а будуть ще складніші"
Залишити коментар