Гриби "пішли"...
Вересень у наших краях — традиційна пора "тихого полювання". Цьогоріч, однак, багато хто із нас сумнівався, що гриби взагалі вродять. Літо видалося посушливим, дощі випадали вряди-годи, то причин для сумнівів було більше, аніж достатньо.
Однак, як справедливо кажуть, все — в руках Божих. Господь і раніше оберігав мешканців Ковельщини від різного роду катаклізмів, які впродовж останнього часу частенько докучали і докучають жителям інших областей України. От і нині вересень розпочався досить помірним теплом і частими дощами, які, до речі, дуже потрібні й селянам — пора сіяти озимину.
Зраділи опадам і грибники. Особливо після того, як найбільші відчайдухи стали везти сумками і кошиками лісові дари. Вони першими розповідали, де з'явилися маслюки, бабки, підберезники й білі, а тому цілими сім'ями взялися їх заготовляти. Хто — для домашніх потреб, хто — для продажу на ринках, хто — для реалізації заготівельникам, котрі одразу ж платять "живі" гроші.
Із самого ранку приміські електрички і дизель-потяги переповнені. В лісах — густо від автомобілів, мотоциклів, скутерів, велосипедів. В розмовах тільки й чути: "Буцинська гора", "Троянівка", "Ломачанка", "Замшани". Для досвідчених грибників — це ніби пароль, за яким вони довідуються про найврожайніші місця.
Про щедрі дари волинських лісів "сигналізують" міські ринки, а також місця вздовж автомобільних трас. Якщо тут є гриби, значить є вони скрізь. Щоправда, оте "скрізь" потрібно знати, бо, як розповів мій знайомий, поїхавши з дружиною у волошківський ліс, він побачив там більше людей, аніж гибів. Це, зрештою, зрозуміло, адже транспортних засобів тепер багато, й дістатися найвіддаленішого лісу не так і складно.
Для наших земляків грибна пора, як і ягідна, — не просто відпочинок на свіжому повітрі, а й дієвий засіб поповнити сімейний бюджет. Адже невеличке відерце "польських" вартує 70-80 гривень, маслюків — 50-60, білих — від 100 і більше. А ще ж є лисички, червоноголовці, бабки та інша всячина. Сусід розповідав мені, що за день вторговують із дружиною до тисячі гривень. Зрозуміло, що для цього слід добре постаратися — і недоспати, і недоїсти, і недопити. Але результат втішає.
Отож, гриби "пішли". Ідімо до лісу й ми, тим більше, що попереду — вихідні, які обіцяють бути теплими. Єдине прохання: ведіть себе на природі "по-людському", не збиткуйтеся над нею і пам'ятайте, що лісові багатства не ваша приватна власність, а дар Божий. Цінуйте цей дар, бережіть довкілля заради своїх нащадків, які теж захочуть колись побачити “живого” гриба.
Володимир ПЕТРУК.
Вересень у наших краях — традиційна пора "тихого полювання". Цьогоріч, однак, багато хто із нас сумнівався, що гриби взагалі вродять. Літо видалося посушливим, дощі випадали вряди-годи, то причин для сумнівів було більше, аніж достатньо.
Однак, як справедливо кажуть, все — в руках Божих. Господь і раніше оберігав мешканців Ковельщини від різного роду катаклізмів, які впродовж останнього часу частенько докучали і докучають жителям інших областей України. От і нині вересень розпочався досить помірним теплом і частими дощами, які, до речі, дуже потрібні й селянам — пора сіяти озимину.
Зраділи опадам і грибники. Особливо після того, як найбільші відчайдухи стали везти сумками і кошиками лісові дари. Вони першими розповідали, де з'явилися маслюки, бабки, підберезники й білі, а тому цілими сім'ями взялися їх заготовляти. Хто — для домашніх потреб, хто — для продажу на ринках, хто — для реалізації заготівельникам, котрі одразу ж платять "живі" гроші.
Із самого ранку приміські електрички і дизель-потяги переповнені. В лісах — густо від автомобілів, мотоциклів, скутерів, велосипедів. В розмовах тільки й чути: "Буцинська гора", "Троянівка", "Ломачанка", "Замшани". Для досвідчених грибників — це ніби пароль, за яким вони довідуються про найврожайніші місця.
Про щедрі дари волинських лісів "сигналізують" міські ринки, а також місця вздовж автомобільних трас. Якщо тут є гриби, значить є вони скрізь. Щоправда, оте "скрізь" потрібно знати, бо, як розповів мій знайомий, поїхавши з дружиною у волошківський ліс, він побачив там більше людей, аніж гибів. Це, зрештою, зрозуміло, адже транспортних засобів тепер багато, й дістатися найвіддаленішого лісу не так і складно.
Для наших земляків грибна пора, як і ягідна, — не просто відпочинок на свіжому повітрі, а й дієвий засіб поповнити сімейний бюджет. Адже невеличке відерце "польських" вартує 70-80 гривень, маслюків — 50-60, білих — від 100 і більше. А ще ж є лисички, червоноголовці, бабки та інша всячина. Сусід розповідав мені, що за день вторговують із дружиною до тисячі гривень. Зрозуміло, що для цього слід добре постаратися — і недоспати, і недоїсти, і недопити. Але результат втішає.
Отож, гриби "пішли". Ідімо до лісу й ми, тим більше, що попереду — вихідні, які обіцяють бути теплими. Єдине прохання: ведіть себе на природі "по-людському", не збиткуйтеся над нею і пам'ятайте, що лісові багатства не ваша приватна власність, а дар Божий. Цінуйте цей дар, бережіть довкілля заради своїх нащадків, які теж захочуть колись побачити “живого” гриба.
Володимир ПЕТРУК.
Гриби "пішли"...
Залишити коментар