Звідки беруться “погані” чоловіки
Рідні «Вісті Ковельщини» переглядаю, перечитую та перелистую, як-то кажуть, від «А» до «Я». Насолоджуюся багатьма цікавинками, які є на кожній сторінці. І щоразу доходжу висновку, що наша рідна газета на Волині найкраща. Тут – задушевні історії про ковельчан. Захоплюють читача полемічні та публіцистичні статті. Цікавою є ділова інформація. А ще для підняття настрою – гумор, для розширення культурного світогляду – вірші та ліричні нариси, для духовності – все про святині та віруючих і т. д., і т. п. Та що це я вас переконую? Хто читає, той знає.
Але ось прочитав статтю Вікторії Зінчук про «поганих» чоловіків під рубрикою «Делікатна тема» («Вісті Ковельщини» від 10 серпня ц. р.) та й замислився. Скажу щиро: виклад теми свіжий, цвіте образністю, душевними емоціями та знанням матеріалу. Молодець автор! Але десь всередині черв’ячок чоловічої солідарності прокинувся. Точить і точить… Невже в негараздах нашого життя-буття винні лише чоловіки?
Чим краща наша «слабка» стать? Хіба всі жінки й дівчата ходять у вінку святості? Це ж від них взяв початок первозданий гріх, як написано в Біблії. Навіть думка майнула, а чи не створити нову партію: «Чоловіки – за гендерну справедливість»?
Тому й хочу спробувати завести тебе, шановний друже- співпереживальнику, за куліси історії і без узагальнення навести аргументи на захист чоловічого роду й показати, звідки ті негаразди з’являються.
l
Жили в раю Адам і Єва мирно, спокійно. Ходили голісінькі, мов янголята. Раптом романтична Єва запропонувала: «Адамчику, любий, скуштуй плід із дерева гріха. Дивись, який він кругленький, червонощокий та смачненький. Не бійся – щастя пізнаєш».
«А як Бог дізнається?» – намагався заперечити чоловік.
«Дурненький, наш Бог добрий, любить нас і простить».
О, ті лестощі та принади! Як відмовиш найріднішій, найближчій і в раю єдиній? Вкусив плід Адам, пізнав насолоду, та був позначений гріхом на всі віки, вигнаний з раю.
Так на Землі з’явилися спокуса, лукавство, гріховна пристрасть. Хто заперечить, що саме там – корінь зла і гріха?
Пройшли тисячі років. Грізний цар Ірод закохався до нестями в красуню Соломію.
В пориві пристрасті затуманився розум. Впав на коліна і вигукнув: «Будь моєю! Бач: я цар, а стою на колінах. Проси, що хочеш – золото, гроші, і навіть півцарства віддам».
Підступна цариця з донькою забажали голову Івана Хрестителя. «Принеси голову Івана» – і все тут. Так загинув святий Предтеча, який шлях проклав Господу нашому Ісусу Христу у Вічність.
Ось де витоки жорстокості та зневаги до чоловіків, які мають місце і сьогодні.
Промайнуло 1700 літ. Російська імператриця Катерина ІІ у своїй невгамовній пристрасті спокушала не тільки графів Орлових та Потьомкіних, але й рядових солдатів війська царського. Вишикує стрій, поставить усіх струнко і вибирає найставніших, найвродливіших, найсильніших.
«Третій, сьомий, двадцять перший – крок вперед!».
Ті бідолахи виходили з шеренги, а куди дівалися потім, історія замовчує. Зате й до сьогодні для чоловіків тости залишилися: «Третій – за любов і жінок!».
Здавалося, жовтневий переворот 1917 р. зніме з жінок вінок гріховності. Як би ж то! Активні революціонерки Іннеса Арманд, Олександра Колонтай та інші запропонували велику і вільну любов. «Буржуазна сім’я – це пережиток», – стверджували вони. Гряде новий тип «холостых женщин, которые не позволят жизненним волнам управлять их челноком» (Колонтай).
Як у воду дивилися революціонерки! Сьогодні Європа заполонена «холостыми женщинами». В якійсь частині Італії чи Португалії прислуга з України з вищою освітою часто стає гейшею у найманця за додаткову оплату у кілька сот євро. А як почуваються чоловіки біля «вільних» дружин? Один з горя від самотності в пляшку заглядає, інший діток доглядає, а третій чужу подушку в чужій оселі приміряє під свою голову.
Отож, хай живе вільна жінка з вільною любов’ю!
Ми не знаємо, яку освіту осягла Єва. А ось щебетати пташкою, переконувати, намовляти чоловіка вона вміла досконало. Зрештою, а чи потрібна висока освіта у сучасному світі? Не факт! Головне – мати красу Єви, бездонні чорні очі Соломії, стрункі, привабливі ноги Колонтай, і усміх та безжурне життя забезпечені.
l
На культурному симпозіумі присвяченому собачим гонкам, ведучий запитав одну з жінок: «Ви знаєте хто такий Бернард Шоу?»
Поважна пані чинно відповіла: «Це порода собак із цирку «Шапіто». Тільки не Бернард, а «бернар», і риску перед «шоу» поставте».
Не заперечиш – еліта! Он собака який вихолений – куди там сірим чоловікам?
«Панянко, а що ви читаєте у вільний час?» – не вгавав ведучий.
Напівоголена леді зверхньо кинула: «Тату на грудях у оголених чоловіків. Ха-ха-ха!..».
Як вам – слабо?!
А на язиці ще одна українська бувальщина. За дрібну провину жінка гамселить чоловіка качалкою по плечах. Той заховався під ліжко подалі від гріха. Коли буря стихла, змилостивилась дружина: «Годі вже, вилазь». Принижений чоловік із свого укриття відповідає: «І не подумаю. Хто господар в нашій хаті? Що хочу, те й роблю».
Ці невеселі замальовки показують, звідки вітер віє і де беруться «погані» чоловіки. Хоч-не-хоч, а чоловікам теж, мабуть, потрібно відстоювати свої права і гендерну справедливість.
Але якщо серйозно, то маємо знати, що корінь негараздів лежить в площині низької культури, бідності та соціальної деградації, які спостерігаємо на кожному кроці.
Як бачимо, не все просто у стосунках чоловіків і жінок. Але моя думка така: кохаймо, поважаймо один одного, і настане мир та гармонія на нашій грішній Землі.
Любомир ФІАЛКО.
Рідні «Вісті Ковельщини» переглядаю, перечитую та перелистую, як-то кажуть, від «А» до «Я». Насолоджуюся багатьма цікавинками, які є на кожній сторінці. І щоразу доходжу висновку, що наша рідна газета на Волині найкраща. Тут – задушевні історії про ковельчан. Захоплюють читача полемічні та публіцистичні статті. Цікавою є ділова інформація. А ще для підняття настрою – гумор, для розширення культурного світогляду – вірші та ліричні нариси, для духовності – все про святині та віруючих і т. д., і т. п. Та що це я вас переконую? Хто читає, той знає.
Але ось прочитав статтю Вікторії Зінчук про «поганих» чоловіків під рубрикою «Делікатна тема» («Вісті Ковельщини» від 10 серпня ц. р.) та й замислився. Скажу щиро: виклад теми свіжий, цвіте образністю, душевними емоціями та знанням матеріалу. Молодець автор! Але десь всередині черв’ячок чоловічої солідарності прокинувся. Точить і точить… Невже в негараздах нашого життя-буття винні лише чоловіки?
Чим краща наша «слабка» стать? Хіба всі жінки й дівчата ходять у вінку святості? Це ж від них взяв початок первозданий гріх, як написано в Біблії. Навіть думка майнула, а чи не створити нову партію: «Чоловіки – за гендерну справедливість»?
Тому й хочу спробувати завести тебе, шановний друже- співпереживальнику, за куліси історії і без узагальнення навести аргументи на захист чоловічого роду й показати, звідки ті негаразди з’являються.
ххх
Жили в раю Адам і Єва мирно, спокійно. Ходили голісінькі, мов янголята. Раптом романтична Єва запропонувала: «Адамчику, любий, скуштуй плід із дерева гріха. Дивись, який він кругленький, червонощокий та смачненький. Не бійся – щастя пізнаєш».
«А як Бог дізнається?» – намагався заперечити чоловік.
«Дурненький, наш Бог добрий, любить нас і простить».
О, ті лестощі та принади! Як відмовиш найріднішій, найближчій і в раю єдиній? Вкусив плід Адам, пізнав насолоду, та був позначений гріхом на всі віки, вигнаний з раю.
Так на Землі з’явилися спокуса, лукавство, гріховна пристрасть. Хто заперечить, що саме там – корінь зла і гріха?
Пройшли тисячі років. Грізний цар Ірод закохався до нестями в красуню Соломію.
В пориві пристрасті затуманився розум. Впав на коліна і вигукнув: «Будь моєю! Бач: я цар, а стою на колінах. Проси, що хочеш – золото, гроші, і навіть півцарства віддам».
Підступна цариця з донькою забажали голову Івана Хрестителя. «Принеси голову Івана» – і все тут. Так загинув святий Предтеча, який шлях проклав Господу нашому Ісусу Христу у Вічність.
Ось де витоки жорстокості та зневаги до чоловіків, які мають місце і сьогодні.
Промайнуло 1700 літ. Російська імператриця Катерина ІІ у своїй невгамовній пристрасті спокушала не тільки графів Орлових та Потьомкіних, але й рядових солдатів війська царського. Вишикує стрій, поставить усіх струнко і вибирає найставніших, найвродливіших, найсильніших.
«Третій, сьомий, двадцять перший – крок вперед!».
Ті бідолахи виходили з шеренги, а куди дівалися потім, історія замовчує. Зате й до сьогодні для чоловіків тости залишилися: «Третій – за любов і жінок!».
Здавалося, жовтневий переворот 1917 р. зніме з жінок вінок гріховності. Як би ж то! Активні революціонерки Іннеса Арманд, Олександра Колонтай та інші запропонували велику і вільну любов. «Буржуазна сім’я – це пережиток», – стверджували вони. Гряде новий тип «холостых женщин, которые не позволят жизненним волнам управлять их челноком» (Колонтай).
Як у воду дивилися революціонерки! Сьогодні Європа заполонена «холостыми женщинами». В якійсь частині Італії чи Португалії прислуга з України з вищою освітою часто стає гейшею у найманця за додаткову оплату у кілька сот євро. А як почуваються чоловіки біля «вільних» дружин? Один з горя від самотності в пляшку заглядає, інший діток доглядає, а третій чужу подушку в чужій оселі приміряє під свою голову.
Отож, хай живе вільна жінка з вільною любов’ю!
Ми не знаємо, яку освіту осягла Єва. А ось щебетати пташкою, переконувати, намовляти чоловіка вона вміла досконало. Зрештою, а чи потрібна висока освіта у сучасному світі? Не факт! Головне – мати красу Єви, бездонні чорні очі Соломії, стрункі, привабливі ноги Колонтай, і усміх та безжурне життя забезпечені.
ххх
На культурному симпозіумі присвяченому собачим гонкам, ведучий запитав одну з жінок: «Ви знаєте хто такий Бернард Шоу?»
Поважна пані чинно відповіла: «Це порода собак із цирку «Шапіто». Тільки не Бернард, а «бернар», і риску перед «шоу» поставте».
Не заперечиш – еліта! Он собака який вихолений – куди там сірим чоловікам?
«Панянко, а що ви читаєте у вільний час?» – не вгавав ведучий.
Напівоголена леді зверхньо кинула: «Тату на грудях у оголених чоловіків. Ха-ха-ха!..».
Як вам – слабо?!
А на язиці ще одна українська бувальщина. За дрібну провину жінка гамселить чоловіка качалкою по плечах. Той заховався під ліжко подалі від гріха. Коли буря стихла, змилостивилась дружина: «Годі вже, вилазь». Принижений чоловік із свого укриття відповідає: «І не подумаю. Хто господар в нашій хаті? Що хочу, те й роблю».
Ці невеселі замальовки показують, звідки вітер віє і де беруться «погані» чоловіки. Хоч-не-хоч, а чоловікам теж, мабуть, потрібно відстоювати свої права і гендерну справедливість.
Але якщо серйозно, то маємо знати, що корінь негараздів лежить в площині низької культури, бідності та соціальної деградації, які спостерігаємо на кожному кроці.
Як бачимо, не все просто у стосунках чоловіків і жінок. Але моя думка така: кохаймо, поважаймо один одного, і настане мир та гармонія на нашій грішній Землі.
Любомир ФІАЛКО.
Залишити коментар