"Шлях, освячений любов'ю" –
так ніжно і трепетно назвали свою книгу сестри Валентина і Марія Богдановичі із Ковеля та їхня сестра по вірі Світлана Оксенюк. Бо йдеться в ній про незвичайні події у православному житті – Хресні ходи до Почаївської Лаври. Авторки зібрали спогади учасників п'ятьох минулих ходів, котрі діляться "…своїми незабутніми враженнями, радістю і дивами, які Господь посилав у їх нелегкому подвигу", – зазначено в анотації.
Тут немає нарікань на спеку, натерті мозолі, знемогу чи пилюку... Хоча і про це згадується, але як про щось скороминуще, не варте уваги. Ось як пише про свій перший хід протоієрей Іоанн Горун, настоятель храму Різдва Христового села Колодяжного:
"Першого року було найтяжче. Йти хочеш, а часто ввечері чи під ранок кроку ступити не можеш. Плачеш і просиш: "Матір Божа, допоможи". І от – крок, потім молитва – вже й день пройшов…
А коли приходиш до Лаври, душа наповнюється надзвичайною радістю. І коли стаєш на коліна перед ворітьми зі співом "Под Твою Милость", сльози щастя навертаються на очі…
Але найбільша благодать від того, що відчуваєш, що ти на святі в Неї, в Матері, в гостях, як удома. І Вона все впорядковує тобі: і нічліг і трапезу, і коли службу Божу служити…".
Щирі, відверті розповіді дихають силою Святого Духу, оптимізмом, піднесенням, силою молитви. Хто пішов у Хресний хід уперше, потім цілий рік просить Господа, щоб сподобив ще не один раз іти до Почаєва. Звідки виникає це прагнення? Медсестра Хресного ходу Валентина на це запитання відповідає так: "Із бажання щось змінити в собі, в своєму житті і починається паломництво на гору Почаївську…". Але головна ціль для паломників, – вважає вона, – "зміна свого духовного життя, вдосконалення його, покращення внутрішнього свого стану, можливість привести в гармонію душевний і фізичний стан свого буття".
Її думки підтверджує Світлана: "Можливо, вперше в житті навчаєшся постійно творити молитву, аналізувати свої вчинки, слідкувати за своїми словами або ж взагалі зберігати мовчання. Дорослішає, мужніє, оживає душа, і такою оновленою її хочеться залишитися назавжди…".
А Марія розповідає, як "… звучить молитва в серці, наповнює душу: від того стаєш милосерднішим, справедливішим, люблячим. Так з'являється бажання весь світ пригорнути…".
Ці рядочки, взяті окремо від загального тексту, не можуть повністю розкрити, що таке Хресний хід. Чому вірні церкві Христовій вирушають пішки в далеку дорогу до своїх святинь? Хто їх туди кличе і веде? Хрестоходці йдуть у Почаїв до Матінки Божої. І Вона веде їх. "Здається, що Вона йде поруч, – розповідає протоієрей Іоанн, – здається що Небо відкрите для молитов. Хресний хід – як колінопреклоніння перед Матір'ю, а яка Матір не схилиться до сина, що став перед нею на коліна? В дорозі ніби відчуваєш Її подих, Її ласку, Її турботу…".
Скільки любові у цих словах! Читаю – і тепла хвиля оповиває душу, рятує її від самотності, байдужості, розпачу. Але щоб сповна відчути силу Господньої любові, необхідно не просто взяти в руки книгу, перегорнути сторінки, а напитися з кожного слова тієї життєдайної благодаті, яку вона несе читачеві.
Тут 24 розповіді. І лише 100 сторінок. Але про їхню духовну висоту, думаю, красномовно свідчать назви до кожної з них: "Дорога до Матері", "Молитовний спогад на все життя", "Джерело небесної благодаті", "Радість, яку неможливо описати", "Життя – це шлях", "Благословенні дні", "Квіти для Богородиці"…
Далі не буду перелічувати, бо названі вже говорять самі за себе. Усі розповіді ілюстровані. Роздивляючись фотографії, чітко усвідомлюєш, який тяжкий труд беруть на себе хрестоходці задля слави Божої, возвеличення імені нашого Спасителя та спасіння нашої душі". Ці слова належать митрополиту Володимир-Волинському і Ковельському – Володимиру. Його благословенням відкривається ця чудова праця. А завершується вона зверненням авторів до читачів: продовжити цю книгу своїми відгуками і розповідями про Хресний хід 2017 року.
13 серпня ц. р. презентація книги "Шлях, освячений любов'ю" відбулася в Голобах. А 10 вересня духовне свято з цього приводу здійснено у Старій Вижівці. В ньому взяли участь хрестоходівці 2017 року та священики: благочинний Старовижівського округу протоієрей Дмитро Юхимук, священик Свято-Преображенського храму протоієрей Олег Симонович зі Старої Вижівки і священик Свято-Михайлівського храму м. Ковеля протоієрей Віталій Баранчук.
Розповіді учасників цьогорічного Хресного ходу були цікаві, щирі, хвилюючі. Тому дві з половиною години духовного спілкування минули непомітно. Хотілося слухати цих одухотворених людей ще і ще. Адже на шляху, освяченому Господньою любов'ю, були і Божі дива, і теплі зустрічі в селах та містах, і безкорислива допомога, і тривожні (навіть комічні) ситуації. Усе це згадується сьогодні, як величне свято, бо 9 днів Хресного ходу, незважаючи на всі труднощі, були незабутнім празником для кожної душі.
Божа Матінка владнала все, щоб гостинно прийняти своїх дітей у день вшанування Її ікони у Своєму Домі – Свято-Успенській Лаврі на Почаївській горі.
"Шлях, освячений любов'ю"
Що я пізнала, прочитавши враження учасників Хресних ходів?
В цій книзі – радість світлої
ходи,
Очищення трудом душі
людської
Від пристрастей, від скверни,
від злоби,
Від погрішінь і суєти мирської.
Тут б'ють ключем найкращі
почуття:
Любов до Богоматері і Сина,
Високий пульс духовного
життя,
Псалмів, молитви сила
невгасима.
…Дорога до спасіння нелегка,
Освячена у пошуку святому,
Вона веде простого ходака
До істини – лиш через біль
і втому.
Пречиста всіх в дорозі берегла,
Її Любов і Материнська
Вірність.
Вона весь час попереду ішла,
В серця вселяла каяття
й покірність.
Любов'ю був освячений
той шлях…
Позаду – всі незручності
і втома.
І вже на святі в Неї, у гостях
Відчули враз себе, неначе
вдома.
О, скільки радості було!..
А скільки див
Пізнали хрестоходці в тім
поході!..
Хто з вас в такий похід ще
не ходив –
Пройдіть той шлях в здоров'ї. При нагоді…
Олена ЧАБАН.
так ніжно і трепетно назвали свою книгу сестри Валентина і Марія Богдановичі із Ковеля та їхня сестра по вірі Світлана Оксенюк. Бо йдеться в ній про незвичайні події у православному житті – Хресні ходи до Почаївської Лаври. Авторки зібрали спогади учасників п'ятьох минулих ходів, котрі діляться "…своїми незабутніми враженнями, радістю і дивами, які Господь посилав у їх нелегкому подвигу", – зазначено в анотації.
Тут немає нарікань на спеку, натерті мозолі, знемогу чи пилюку... Хоча і про це згадується, але як про щось скороминуще, не варте уваги. Ось як пише про свій перший хід протоієрей Іоанн Горун, настоятель храму Різдва Христового села Колодяжного:
"Першого року було найтяжче. Йти хочеш, а часто ввечері чи під ранок кроку ступити не можеш. Плачеш і просиш: "Матір Божа, допоможи". І от – крок, потім молитва – вже й день пройшов…
А коли приходиш до Лаври, душа наповнюється надзвичайною радістю. І коли стаєш на коліна перед ворітьми зі співом "Под Твою Милость", сльози щастя навертаються на очі…
Але найбільша благодать від того, що відчуваєш, що ти на святі в Неї, в Матері, в гостях, як удома. І Вона все впорядковує тобі: і нічліг і трапезу, і коли службу Божу служити…".
Щирі, відверті розповіді дихають силою Святого Духу, оптимізмом, піднесенням, силою молитви. Хто пішов у Хресний хід уперше, потім цілий рік просить Господа, щоб сподобив ще не один раз іти до Почаєва. Звідки виникає це прагнення? Медсестра Хресного ходу Валентина на це запитання відповідає так: "Із бажання щось змінити в собі, в своєму житті і починається паломництво на гору Почаївську…". Але головна ціль для паломників, – вважає вона, – "зміна свого духовного життя, вдосконалення його, покращення внутрішнього свого стану, можливість привести в гармонію душевний і фізичний стан свого буття".
Її думки підтверджує Світлана: "Можливо, вперше в житті навчаєшся постійно творити молитву, аналізувати свої вчинки, слідкувати за своїми словами або ж взагалі зберігати мовчання. Дорослішає, мужніє, оживає душа, і такою оновленою її хочеться залишитися назавжди…".
А Марія розповідає, як "… звучить молитва в серці, наповнює душу: від того стаєш милосерднішим, справедливішим, люблячим. Так з'являється бажання весь світ пригорнути…".
Ці рядочки, взяті окремо від загального тексту, не можуть повністю розкрити, що таке Хресний хід. Чому вірні церкві Христовій вирушають пішки в далеку дорогу до своїх святинь? Хто їх туди кличе і веде? Хрестоходці йдуть у Почаїв до Матінки Божої. І Вона веде їх. "Здається, що Вона йде поруч, – розповідає протоієрей Іоанн, – здається що Небо відкрите для молитов. Хресний хід – як колінопреклоніння перед Матір'ю, а яка Матір не схилиться до сина, що став перед нею на коліна? В дорозі ніби відчуваєш Її подих, Її ласку, Її турботу…".
Скільки любові у цих словах! Читаю – і тепла хвиля оповиває душу, рятує її від самотності, байдужості, розпачу. Але щоб сповна відчути силу Господньої любові, необхідно не просто взяти в руки книгу, перегорнути сторінки, а напитися з кожного слова тієї життєдайної благодаті, яку вона несе читачеві.
Тут 24 розповіді. І лише 100 сторінок. Але про їхню духовну висоту, думаю, красномовно свідчать назви до кожної з них: "Дорога до Матері", "Молитовний спогад на все життя", "Джерело небесної благодаті", "Радість, яку неможливо описати", "Життя – це шлях", "Благословенні дні", "Квіти для Богородиці"…
Далі не буду перелічувати, бо названі вже говорять самі за себе. Усі розповіді ілюстровані. Роздивляючись фотографії, чітко усвідомлюєш, який тяжкий труд беруть на себе хрестоходці задля слави Божої, возвеличення імені нашого Спасителя та спасіння нашої душі". Ці слова належать митрополиту Володимир-Волинському і Ковельському – Володимиру. Його благословенням відкривається ця чудова праця. А завершується вона зверненням авторів до читачів: продовжити цю книгу своїми відгуками і розповідями про Хресний хід 2017 року.
13 серпня ц. р. презентація книги "Шлях, освячений любов'ю" відбулася в Голобах. А 10 вересня духовне свято з цього приводу здійснено у Старій Вижівці. В ньому взяли участь хрестоходівці 2017 року та священики: благочинний Старовижівського округу протоієрей Дмитро Юхимук, священик Свято-Преображенського храму протоієрей Олег Симонович зі Старої Вижівки і священик Свято-Михайлівського храму м. Ковеля протоієрей Віталій Баранчук.
Розповіді учасників цьогорічного Хресного ходу були цікаві, щирі, хвилюючі. Тому дві з половиною години духовного спілкування минули непомітно. Хотілося слухати цих одухотворених людей ще і ще. Адже на шляху, освяченому Господньою любов'ю, були і Божі дива, і теплі зустрічі в селах та містах, і безкорислива допомога, і тривожні (навіть комічні) ситуації. Усе це згадується сьогодні, як величне свято, бо 9 днів Хресного ходу, незважаючи на всі труднощі, були незабутнім празником для кожної душі.
Божа Матінка владнала все, щоб гостинно прийняти своїх дітей у день вшанування Її ікони у Своєму Домі – Свято-Успенській Лаврі на Почаївській горі.
"Шлях, освячений любов'ю"
Що я пізнала, прочитавши враження учасників Хресних ходів?
В цій книзі – радість світлої ходи,
Очищення трудом душі людської
Від пристрастей, від скверни, від злоби,
Від погрішінь і суєти мирської.
Тут б'ють ключем найкращі почуття:
Любов до Богоматері і Сина,
Високий пульс духовного життя,
Псалмів, молитви сила невгасима.
…Дорога до спасіння нелегка,
Освячена у пошуку святому,
Вона веде простого ходака
До істини – лиш через біль і втому.
Пречиста всіх в дорозі берегла,
Її Любов і Материнська Вірність.
Вона весь час попереду ішла,
В серця вселяла каяття й покірність.
Любов'ю був освячений той шлях…
Позаду – всі незручності і втома.
І вже на святі в Неї, у гостях
Відчули враз себе, неначе вдома.
О, скільки радості було!..
А скільки див
Пізнали хрестоходці в тім поході!..
Хто з вас в такий похід ще не ходив –
Пройдіть той шлях в здоров'ї. При нагоді…
Олена ЧАБАН.
"Шлях, освячений любов'ю" –
Залишити коментар