Повідомлення в номер / Який він, сучасний Крим

Нещодавно ковельчанка Лариса разом із сином  побували на окупованому півострові Крим, який незаконно привласнила собі сусідня   країна-агресор, в гостях у родичів.

Вони відвідали невеличке містечко неподалік Керчі,  мали змогу особисто побувати в Криму, побачити і почути те, що там відбувається. Своїми враженнями  поділились із читачами газети "Вісті Ковельщини". 

Про те, як зустрічав їх тимчасово чужий для нас півострів, співбесідниця розповідала довго і немало, наводячи конкретні  факти і роблячи певні  висновки.   Вона настільки  пройнялася цією  поїздкою (жінка має глибокі патріотичні переконання),  що в деяких епізодах свого словесного екскурсу просто не стримувала сліз.

Звичайно, деякі моменти  розповіді з етичних міркувань ми подавати не будемо. Зупинимось лише на основному.

l

Як розповіла  жінка, вона не відразу наважилась на  поїздку, та ще й з дитиною (правда, син вже дорослий). Було не по собі, бо багато інформації негативного характеру не раз бачила по телевізору чи  чула про анексований Крим, де "бандерівців" із західної України зовсім не чекають до себе в гості.

Але родичі  все-таки вмовили. Мовляв, нічого надто страшного там немає. "Приїздіть, і самі переконаєтесь в цьому. Заодно й  відпочинете", – зауважили вони  в телефонній розмові.

"Із першим, м'яко кажучи,  здивуванням, зіткнулися вже на кордоні. Ми ніяк не могли зрозуміти, чому на українській митниці із нами розмовляють російською, а на "російській"  нашу рідну солов'їну взагалі відверто ігнорують,  не хочуть розуміти", – розказала пані Лариса.

Висновок з цієї ситуації очевидний: багатьом прихильникам "руського міра" ніяк не хочеться визнавати незалежності нашої держави, права її громадян на рідну мову. 

Ковельчанка не приховує той факт, що тамтешні, дізнавшись, що гості приїхали із Волині, не надто тепло та прихильно зустрічали їх, напруга в спілкуванні все-таки відчувалась. 

"Щоправда, мене приємно  вразило, що дехто із росіян  оцінює ситуацію, що склалася із окупацією Криму,  адекватніше, ніж окремі наші співвітчизники. 

Приклад цього можна було побачити майже відразу після того, як до родичів приїхали знайомі із сусідньої РФ. Вони чудово  розуміють, що півострів їх рідною державою нахабно загарбаний, до того ж, незаконно.  І що Крим – не Росія", – наголосила співрозмовниця в розмові.

Не схвально, за словами пані Лариси, відгукувалось подружжя російської національності  і про неоголошену гібридну  війну (на Донеччині і Луганщині), яка вже не один рік триває між братніми колись народами. 

"Можу впевнено сказати, що в особі Івана та Ірини з сусідньої, агресивно налаштованої проти нас Російської Федерації, ми знайшли нових друзів, які висловили підтримку не тільки нам, а й усій Україні загалом.  Коли б в Росії було більше таких тверезо думаючих людей, то взагалі б все склалося по-іншому. А  що найголовніше – не було б втрачених людських життів у боях  за рідну землю, яку не захотіли віддавати ненависному ворогу українські патріоти", – додала героїня  нашої розповіді.

Правда, не зовсім підтвердилася інформація   про напівпорожні пляжі на  анексованому півострові. Здебільшого відпочивають тут росіяни і, як нам розповіли, переважно за бюджетні або профспілкові кошти.

l

Підсумовуючи бесіду,  пані  Лариса зробила свій конкретний  висновок.  Теплий,  сонячний Крим ми "прогавили", в основному, через бездіяльність декого з  очільників нашої влади, яка, за словами місцевих, мало  приділяла належної уваги фінансуванню та  розвитку  в минулому АР Крим.

Героїня нашої розповіді (як і всі ми) плекає в серці надію, що  все поступово налагодиться, що будемо жити в мирній державі, а Україна поверне Крим до свого складу. Звичайно, хочеться в це вірити.  Однак все залежить від місцевих мешканців, які у 2014 році проголосували на референдумі за приєднання до Росії, занадто довірившись проросійським агітаторам і пропагандистам.

Від родичів жінка  дізналась, що тоді, в 2014 році, на референдумі про приєднання Криму до сусідньої із нами держави  навіть немічні бабусі відмовлялись голосувати вдома, а приходили на дільниці, аби віддати свій голос "за Росію". Зрозуміло, що Крим повернеться до України лише тоді, коли люди переконаються, що тут жити краще, а наші політики і дипломати застосують всі можливі заходи, щоб при допомозі міжнародної спільноти справедливість восторжествувала.

Підготувала 

Орися ФІЛІПЧУК.

Нещодавно ковельчанка Лариса разом із сином  побували на окупованому півострові Крим, який незаконно привласнила собі сусідня   країна-агресор, в гостях у родичів.

Вони відвідали невеличке містечко неподалік Керчі,  мали змогу особисто побувати в Криму, побачити і почути те, що там відбувається. Своїми враженнями  поділились із читачами газети "Вісті Ковельщини". 

Про те, як зустрічав їх тимчасово чужий для нас півострів, співбесідниця розповідала довго і немало, наводячи конкретні  факти і роблячи певні  висновки.   Вона настільки  пройнялася цією  поїздкою (жінка має глибокі патріотичні переконання),  що в деяких епізодах свого словесного екскурсу просто не стримувала сліз.

Звичайно, деякі моменти  розповіді з етичних міркувань ми подавати не будемо. Зупинимось лише на основному.

ххх

Як розповіла  жінка, вона не відразу наважилась на  поїздку, та ще й з дитиною (правда, син вже дорослий). Було не по собі, бо багато інформації негативного характеру не раз бачила по телевізору чи  чула про анексований Крим, де "бандерівців" із західної України зовсім не чекають до себе в гості.

Але родичі  все-таки вмовили. Мовляв, нічого надто страшного там немає. "Приїздіть, і самі переконаєтесь в цьому. Заодно й  відпочинете", – зауважили вони  в телефонній розмові.

"Із першим, м'яко кажучи,  здивуванням, зіткнулися вже на кордоні. Ми ніяк не могли зрозуміти, чому на українській митниці із нами розмовляють російською, а на "російській"  нашу рідну солов'їну взагалі відверто ігнорують,  не хочуть розуміти", – розказала пані Лариса.

Висновок з цієї ситуації очевидний: багатьом прихильникам "руського міра" ніяк не хочеться визнавати незалежності нашої держави, права її громадян на рідну мову. 

Ковельчанка не приховує той факт, що тамтешні, дізнавшись, що гості приїхали із Волині, не надто тепло та прихильно зустрічали їх, напруга в спілкуванні все-таки відчувалась. 

"Щоправда, мене приємно  вразило, що дехто із росіян  оцінює ситуацію, що склалася із окупацією Криму,  адекватніше, ніж окремі наші співвітчизники. 

Приклад цього можна було побачити майже відразу після того, як до родичів приїхали знайомі із сусідньої РФ. Вони чудово  розуміють, що півострів їх рідною державою нахабно загарбаний, до того ж, незаконно.  І що Крим – не Росія", – наголосила співрозмовниця в розмові.

Не схвально, за словами пані Лариси, відгукувалось подружжя російської національності  і про неоголошену гібридну  війну (на Донеччині і Луганщині), яка вже не один рік триває між братніми колись народами. 

"Можу впевнено сказати, що в особі Івана та Ірини з сусідньої, агресивно налаштованої проти нас Російської Федерації, ми знайшли нових друзів, які висловили підтримку не тільки нам, а й усій Україні загалом.  Коли б в Росії було більше таких тверезо думаючих людей, то взагалі б все склалося по-іншому. А  що найголовніше – не було б втрачених людських життів у боях  за рідну землю, яку не захотіли віддавати ненависному ворогу українські патріоти", – додала героїня  нашої розповіді.

Правда, не зовсім підтвердилася інформація   про напівпорожні пляжі на  анексованому півострові. Здебільшого відпочивають тут росіяни і, як нам розповіли, переважно за бюджетні або профспілкові кошти.

ххх

Підсумовуючи бесіду,  пані  Лариса зробила свій конкретний  висновок.  Теплий,  сонячний Крим ми "прогавили", в основному, через бездіяльність декого з  очільників нашої влади, яка, за словами місцевих, мало  приділяла належної уваги фінансуванню та  розвитку  в минулому АР Крим.

Героїня нашої розповіді (як і всі ми) плекає в серці надію, що  все поступово налагодиться, що будемо жити в мирній державі, а Україна поверне Крим до свого складу. Звичайно, хочеться в це вірити.  Однак все залежить від місцевих мешканців, які у 2014 році проголосували на референдумі за приєднання до Росії, занадто довірившись проросійським агітаторам і пропагандистам.

Від родичів жінка  дізналась, що тоді, в 2014 році, на референдумі про приєднання Криму до сусідньої із нами держави  навіть немічні бабусі відмовлялись голосувати вдома, а приходили на дільниці, аби віддати свій голос "за Росію". Зрозуміло, що Крим повернеться до України лише тоді, коли люди переконаються, що тут жити краще, а наші політики і дипломати застосують всі можливі заходи, щоб при допомозі міжнародної спільноти справедливість восторжествувала.