Повідомлення в номер / Реформи мають поліпшувати життя людей

– Андрію Петровичу, Ви займаєте одну з найвищих посад у районі, очолюючи представницьку  гілку влади. Скажіть відверто, ніколи не шкодували, що дали згоду балотуватися на цей пост? "Шапка Мономаха" не обтяжує Вашу голову?

– Буду відвертим. Це рішення мені давалося нелегко, адже, маючи певний досвід роботи в органах місцевого самоврядування, я усвідомлював відповідальність, яка ляже на мене у разі обрання головою районної ради. Хвилювало і те, чи зможу я дійти згоди  і порозуміння з представниками усіх політичних сил, що обрані до районної ради, а найголовніше – чи зможуть депутати, незалежно від політичної приналежності, об'єднатися заради конструктивної  роботи спрямованої на підвищення якості життя жителів району. 

Тішило тільки те, що поруч були люди, які казали: "Не бійся. Разом ми зможемо…"

– Розкажіть трохи більше про свій життєвий шлях. Як мені здається, читачі газети не надто обізнані з Вашою біографією. Ви – людина скромна і не любите себе "рекламувати", хоч керівник такого рівня – особа публічна, і йому немає чого приховувати від виборців.

– Насправді моя автобіографія не є секретом і оприлюднена на сайті районної ради. Та й особливого у ній немає нічого, що суттєво мене відрізняло б від інших українців.

Народився я у селі Доротище в сім'ї колгоспників: батько був пастухом в колгоспі, а мати працювала в рільничій ланці. Зараз батьки хоча й поважного віку – батькові 86, а матері 81 рік,  досі тримають невелике господарство, мають коня, яким і обробляють присадибну ділянку. 

З дитинства знав і любив сільську працю. Тому не дивно, що після закінчення восьмирічки вступив до Горохівського радгоспу-технікуму, а після нього – до Національного аграрного університету в м. Києві, по закінченню якого мені була присвоєна кваліфікація "вчений-агроном". 

Трудовий шлях розпочав у рідному селі із бригадира рільничої бригади, згодом  –агронома по  захисту рослин, потім – головного  агронома. Після Помаранчевої революції спробував себе на чиновницькій роботі, перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу рослинництва управління сільського господарства  Ковельської райдержадміністрації. 

Згодом мене було обрано на посаду Доротищенського сільського голови п'ятого скликання. Уже з першого року роботи на посаді зрозумів, що необхідно здобувати нові знання, освіту. Саме це стало  причиною навчання у Національній академії Державного управління при Президентові України, а саме – в її регіональному інституті, що у Львові. 

Але  ще раз обиратись не спробував, оскільки запропонували одну з керівних посад в райдержадміністрації. Однак на ній пробув лише кілька годин, оскільки, будучи уже на той час депутатом Ковельської районної ради шостого скликання,  не проголосував за висуванця від Партії регіонів на посаду голови  районної ради.

Слава Богу, безробітним був не довго: працював радником голови районної ради, а згодом – керуючим справами районної ради шостого скликання. Я не вважаю себе кар'єристом, хоча у прагненні людини досягнути кар'єрного росту нічого не бачу поганого.

За посередництвом вашої газети хочу подякувати всім людям, хто разом зі мною працював усі попередні роки, навчав, допомагав, співчував, навіть тим, хто докоряв і справедливо критикував, адже без помилок не обійшлось.Та дорогу подолає той, хто йде, тому закликаю небайдужих: не зволікаймо, йдімо, бо дороги ще досить.

Якщо комусь цікаво, то я був членом лише однієї політичної сили – Української Народної Партії.

– Народна мудрість гласить: "Не дай, Боже, жити в період перемін". Сьогодні в Україні, як стверджують київські можновладці, – час активних реформ. Ви задоволені їх ходом? Яка практична користь мешканцям району від, скажімо, освітньої, медичної, адміністративної реформ? Чого тут більше – "плюсів" чи "мінусів"?

– Насправді реформ  в Україні здійснюється багато. Що стосується бюджетної сфери, то використання коштів тепер є публічним, і кожен громадянин, за потреби, може перевірити доходи і видатки будь - якої бюджетної установи.

Більш прозорим стало ухвалення рішень органами місцевого самоврядування, оскільки запроваджено поіменне голосування, у відкритому доступі  є декларації посадовців та інформація про їхню власність і таке інше.

Однак погоджуюся з тим, що життя пересічного громадянина від запроваджених  реформ не надто покращилось. 

Та й відверто кажучи, не всі ініціативи є ефективними. До прикладу, земельна реформа ще більше ускладнила процедуру отримання земельних ділянок у власність чи оренду, в тому числі для учасників АТО; новації в медичній галузі не дають відчутного результату на безоплатне медичне обслуговування;  об'єднання громад викликає певний спротив у працівників бюджетної сфери  і таке інше. 

Але чому так відбувається? Основна, на мою думку, причина – це дезорієнтація громадськості внаслідок розбіжності у трактуванні реформ різними інституціями. Не побоюсь сказати, що це стосується і установ районного підпорядкування. Погодьмося також з тим, що реформи штучно гальмують і політичними чинниками. 

На мою думку, помилкою в запровадженні тих чи інших реформ є ще й те, що до їх обговорення та розробки проектів рішень поверхово залучається громадськість, яка, в свою чергу, також є пасивною. 

Але нам треба розуміти, що країна  живе на етапі неоголошеної війни, а зволікання з реформами віддаляє нас від стійкого миру і економічного зростання. Тому, попри всі мінуси, нам треба йти вперед.

Чи не основну увагу я зараз рекомендував би всім гілкам влади зосередити на реформі громадянської освіти. Тільки тоді, коли більшість жителів наших громад усвідомлять, що саме вони можуть і мають право регулювати всі суспільно  -політичні процеси, всі реформи будуть успішними.

– На мій погляд людини, котра часто буває на сесіях районної ради, теперішній склад представницького органу влади досить поміркований і належно підготовлений. Сесії, як правило, відбуваються конструктивно, по-діловому, хоч і дискусій не бракує. Вас  влаштовує співпраця з депутатським корпусом? Які прийняті ним рішення особливо результативні і дають Вам задоволення від зробленого?

– Дякую за оцінку роботи нашого депутатського корпусу, адже насправді більшість депутатів – це ініціативні люди, з активною життєвою позицією, які, незалежно від політичної приналежності, працюють на користь Ковельщини. За майже два роки роботи районна рада провела 16 сесійних засідань, на яких ухвалено 333 рішення. 

Сесія районної ради  – це завершальний етап міжсесійної роботи, адже їй передують засідання Президії, постійних комісій або тимчасово контрольних комісій, депутатських фракцій, погоджувальних нарад тощо.  

Слід відзначити, що результативності роботі районної ради додає й те, що голова адміністрації В. Козак бере участь в роботі усіх комісій, Президії – це дає можливість депутатам  з'ясувати ті чи   інші питання безпосередньо з головою виконавчої гілки влади району чи з іншими керівниками структурних підрозділів.

Можемо пишатися тим, що ухвалені рішення дали змогу реалізувати багато інвестиційних проектів   у Ковельському районі. Завдяки частці співфінансування з районного бюджету відбулось будівництво школи в с. Білині, відновили  роботу дошкільні навчальні заклади  в с. Колодяжному та Уховецьку, проведено ремонти майже усіх спортзалів шкіл району, відремонтовано багато  доріг і таке інше.

Звісно, що успіхи району були  б неможливими, аби не було дієвої співпраці з виконавчою владою району, але спільний успіх – також здобуток.

Окремою темою є волонтерська робота депутатського корпусу та територіальних громад району, спрямована на підтримку наших військовослужбовців на Сході України. Попри те, що загальноукраїнська тенденція волонтерського руху є спадаючою, на  Ковельщині благодійники і волонтери  продовжують свою патріотичну місію.

Позитивом є й те, що за останній рік ми налагодили співпрацю з районними радами із прифронтових територій Луганської і Донецької областей, проводимо обміни делегаціями і таке інше.

– Як відомо, Ковельський район - своєрідний лідер в питаннях децентралізації на Волині. Наскільки, на Вашу думку, цей процес ефективний і потрібний людям? Чи вдається Вам співпрацювати з головами об'єднаних територіальних громад,  депутатським складом їх рад? Які форми роботи використовуєте і яким бачиться майбутнє районної ради?

– Драматичні події в Україні що розпочалися у листопаді 2013 року, докорінно змінили внутрішньополітичну ситуацію в країні. Переконаний, що саме російська агресія проти України стала відповіддю на прагнення українського народу створити цивілізовану, демократичну європейську державу. Та самого прагнення замало.

Потрібні реальні дії,  пов'язані з вирішення конкретних завдань, одне з яких – децентралізація влади та реформа місцевого самоврядування. До речі, це, поряд з реформуванням системи правосуддя, прокуратури, адвокатури, не лише засіб наближення до європейських стандартів, а й частина мирного плану з врегулювання ситуації, спричиненої зовнішньою агресією проти України.

Ми всі розуміємо, що досягнення таким чином миру – це тривалий процес, а зміцнення демократії  ще триваліший. Тут немає швидких рішень, хоча мені, як і кожному свідомому українцю, хочеться швидких і ефективних реформ. Знову ж таки, від кого це залежить? Тільки від наших громад.

На місцях мають, зрештою,  зрозуміти, що зволікання з утворенням ОТГ не сприяє демократичним процесам. Не сподіваймося зайве на міжнародні інституції – вони можуть нам лише допомогти, а робити треба нам.

Уже сьогодні ми бачимо реальні успіхи новоутворених ОТГ. І Децентралізація, в моєму розумінні,  – це коли пріоритети визначають на місцевому рівні. Саме тоді громада визнає себе господарем. Але успішність має бути  не тільки від економічних показників, а, насамперед, від довіри до місцевої влади. А довіра не може бути нав'язаною, “імпортованою” або придбаною. Її можна здобути тільки на основі колективної взаємодії у великих і малих справах.

Поки що у нас, на жаль,  цієї довіри немає, але вона формується. 

Стосовно співпраці районної ради з об'єднаними територіальними громадами, то вона є і буде винятково на партнерських засадах. Уже зараз з окремими ОТГ ми розробляємо низку екологічних інвестиційних проектів, які можуть бути реалізовані у недалекому майбутньому. В першу чергу, це стосується поводження з твердими побутовими відходами, використанням сонячної та вітрової енергетики. 

Стосовно майбутнього районної ради в районі, в якому всі громади об'єднаються, то як член Президії Української Асоціації районних та обласних рад запевняю, що уже сьогодні в Україні є такі райони, які цілком добре почуваються без "шефів" з райдержадміністрацій та райрад.

Однак переконаний і в тому, що навіть в таких умовах має бути присутнім державний контроль за органами місцевого самоврядування, який буде обмежений лише спостереженням за дотриманням законності при ухваленні рішень місцевими радами. 

– Стосунки між очільниками районної ради і районної державної адміністрації на Ковельщині у різні часи складаються по-різному. Мені імпонує, що сьогодні є тісна співпраця. Завдяки чому досягнуто такого результату?

– Відповідь проста – не ставити власні амбіції вище інтересів територіальної  громади. Я вірю  в те, що  дуалізму влади на районному рівні не буде, а майбутнє району – за розвинутим і реальним місцевим самоврядуванням. Однак,  тепер не той, час, щоб з'ясовувати, чий перший підпис має бути, чи хто перший має виступати.

У  нас з головою адміністрації спільні бачення  і завдання: завершити процес об'єднання  територіальних громад, передати їм всі повноваження районного рівня забезпечивши при цьому дотримання принципу добровільності і демократичності. Ми не  раз спілкувалися з цього приводу з головою Волинської  обласної державної адміністрації  В. Гунчиком, і він також стоїть на цій позиції. Шкода, що подібного діалогу  у нас немає з головою обласної ради.

– Реформи торкнулися і друкованих засобів масової інформації. Зокрема, нині ми вже не комунальне підприємство, а ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини". І хоч з цього приводу я маю свою точку зору, але нав'язувати Вам її не буду. Просто хочу запитати, якою Ви бачите подальшу співпрацю районної влади із журналістами, чи готові допомогти у їх роботі? Адже уряд фактично кинув працівників місцевих мас-медіа напризволяще. Коли я на одній з нарад в обласному центрі почав про це говорити, у відповідь почув: "Шукайте багатого спонсора!".

– З приводу цього можна сказати наступне: з одного боку роздержавлення ЗМІ  дає свободу редакційної політики того чи іншого видання і скасовує поняття "піар" місцевої  та центральної влади за кошти платників податків. 

З іншого боку, такі комунальні друковані ЗМІ, як "Вісті Ковельщини", у "вільному плаванні" можуть або потонути, або ж бути поглинутими однією з транснаціональних компаній. У той час, коли в країні йде війна, в тому числі й інформаційна, обидва сценарії є неприйнятними.

Знову ж таки, якщо газета потрібна читачу, то вона виживе завдяки своїй аудиторії. Шкода тільки, що й тут є недобросовісна  конкуренція – я маю на увазі "безоплатні" тиражі газет, які випускають під патронатом тієї чи іншої політичної сили. Адже інформація у таких газетах подається упередженою, що негативно впливає на формування громадської думки.

Ну, а стосовно районної ради, то, сподіваюсь, депутати підтримають пропозицію продовження співпраці з вашою газетою за Програмою висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування.

Однак, як Ви знаєте, у нас завершальний  етап  об'єднання  територіальних громад, а тому газеті уже зараз  необхідно працювати з новоутвореними ОТГ щодо висвітлення їх діяльності.  Ми, в свою чергу,  готові допомогти в цьому процесі, адже на теперішньому етапі друковані ЗМІ є чи не єдиним джерелом інформації в сільській місцевості, де існують проблеми, навіть, з мобільним зв'язком, а не тільки з інтернетом.

– І  наостанок таке запитання: яка у Вас сім'я, де мешкаєте, які у Вас захоплення, плани і задуми?

– Проживаю з сім'єю там де і народився – у с. Доротищі. Разом з дружиною Наталією виховуємо шестеро дітей. Старша донька Ганна – студентка СНУ ім. Лесі Українки, де навчається на факультеті "Музичне мистецтво", син Дмитро – четвертокурсник Ковельського промислово-економічного коледжу, середульші – Катерина та Світлана – навчаються в Доротищенській школі, а найменшенькі Назарій та Софійка ще тільки до неї готуються. 

Якихось особливих вподобань чи захоплень у мене немає. У вільні хвилини від роботи і господарських справ люблю читати і навчатись. 

У планах і задумах – спільно з депутатами районної ради та господарським активом району зробити ще багато хороших справ.

– Дякую за відверту розмову.

Розмову вів 

Микола ВЕЛЬМА.

– Буду відвертим. Це рішення мені давалося нелегко, адже, маючи певний досвід роботи в органах місцевого самоврядування, я усвідомлював відповідальність, яка ляже на мене у разі обрання головою районної ради. Хвилювало і те, чи зможу я дійти згоди  і порозуміння з представниками усіх політичних сил, що обрані до районної ради, а найголовніше – чи зможуть депутати, незалежно від політичної приналежності, об'єднатися заради конструктивної  роботи спрямованої на підвищення якості життя жителів району. 

Тішило тільки те, що поруч були люди, які казали: "Не бійся. Разом ми зможемо…"

– Насправді моя автобіографія не є секретом і оприлюднена на сайті районної ради. Та й особливого у ній немає нічого, що суттєво мене відрізняло б від інших українців.

Народився я у селі Доротище в сім'ї колгоспників: батько був пастухом в колгоспі, а мати працювала в рільничій ланці. Зараз батьки хоча й поважного віку – батькові 86, а матері 81 рік,  досі тримають невелике господарство, мають коня, яким і обробляють присадибну ділянку. 

З дитинства знав і любив сільську працю. Тому не дивно, що після закінчення восьмирічки вступив до Горохівського радгоспу-технікуму, а після нього – до Національного аграрного університету в м. Києві, по закінченню якого мені була присвоєна кваліфікація "вчений-агроном". 

Трудовий шлях розпочав у рідному селі із бригадира рільничої бригади, згодом  –агронома по  захисту рослин, потім – головного  агронома. Після Помаранчевої революції спробував себе на чиновницькій роботі, перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу рослинництва управління сільського господарства  Ковельської райдержадміністрації. 

Згодом мене було обрано на посаду Доротищенського сільського голови п'ятого скликання. Уже з першого року роботи на посаді зрозумів, що необхідно здобувати нові знання, освіту. Саме це стало  причиною навчання у Національній академії Державного управління при Президентові України, а саме – в її регіональному інституті, що у Львові. 

Але  ще раз обиратись не спробував, оскільки запропонували одну з керівних посад в райдержадміністрації. Однак на ній пробув лише кілька годин, оскільки, будучи уже на той час депутатом Ковельської районної ради шостого скликання,  не проголосував за висуванця від Партії регіонів на посаду голови  районної ради.

Слава Богу, безробітним був не довго: працював радником голови районної ради, а згодом – керуючим справами районної ради шостого скликання. Я не вважаю себе кар'єристом, хоча у прагненні людини досягнути кар'єрного росту нічого не бачу поганого.

За посередництвом вашої газети хочу подякувати всім людям, хто разом зі мною працював усі попередні роки, навчав, допомагав, співчував, навіть тим, хто докоряв і справедливо критикував, адже без помилок не обійшлось.Та дорогу подолає той, хто йде, тому закликаю небайдужих: не зволікаймо, йдімо, бо дороги ще досить.

Якщо комусь цікаво, то я був членом лише однієї політичної сили – Української Народної Партії.

– Насправді реформ  в Україні здійснюється багато. Що стосується бюджетної сфери, то використання коштів тепер є публічним, і кожен громадянин, за потреби, може перевірити доходи і видатки будь - якої бюджетної установи.

Більш прозорим стало ухвалення рішень органами місцевого самоврядування, оскільки запроваджено поіменне голосування, у відкритому доступі  є декларації посадовців та інформація про їхню власність і таке інше.

Однак погоджуюся з тим, що життя пересічного громадянина від запроваджених  реформ не надто покращилось. 

Та й відверто кажучи, не всі ініціативи є ефективними. До прикладу, земельна реформа ще більше ускладнила процедуру отримання земельних ділянок у власність чи оренду, в тому числі для учасників АТО; новації в медичній галузі не дають відчутного результату на безоплатне медичне обслуговування;  об'єднання громад викликає певний спротив у працівників бюджетної сфери  і таке інше. 

Але чому так відбувається? Основна, на мою думку, причина – це дезорієнтація громадськості внаслідок розбіжності у трактуванні реформ різними інституціями. Не побоюсь сказати, що це стосується і установ районного підпорядкування. Погодьмося також з тим, що реформи штучно гальмують і політичними чинниками. 

На мою думку, помилкою в запровадженні тих чи інших реформ є ще й те, що до їх обговорення та розробки проектів рішень поверхово залучається громадськість, яка, в свою чергу, також є пасивною. 

Але нам треба розуміти, що країна  живе на етапі неоголошеної війни, а зволікання з реформами віддаляє нас від стійкого миру і економічного зростання. Тому, попри всі мінуси, нам треба йти вперед.

Чи не основну увагу я зараз рекомендував би всім гілкам влади зосередити на реформі громадянської освіти. Тільки тоді, коли більшість жителів наших громад усвідомлять, що саме вони можуть і мають право регулювати всі суспільно  -політичні процеси, всі реформи будуть успішними.

– Дякую за оцінку роботи нашого депутатського корпусу, адже насправді більшість депутатів – це ініціативні люди, з активною життєвою позицією, які, незалежно від політичної приналежності, працюють на користь Ковельщини. За майже два роки роботи районна рада провела 16 сесійних засідань, на яких ухвалено 333 рішення. 

Сесія районної ради  – це завершальний етап міжсесійної роботи, адже їй передують засідання Президії, постійних комісій або тимчасово контрольних комісій, депутатських фракцій, погоджувальних нарад тощо.  

Слід відзначити, що результативності роботі районної ради додає й те, що голова адміністрації В. Козак бере участь в роботі усіх комісій, Президії – це дає можливість депутатам  з'ясувати ті чи   інші питання безпосередньо з головою виконавчої гілки влади району чи з іншими керівниками структурних підрозділів.

Можемо пишатися тим, що ухвалені рішення дали змогу реалізувати багато інвестиційних проектів   у Ковельському районі. Завдяки частці співфінансування з районного бюджету відбулось будівництво школи в с. Білині, відновили  роботу дошкільні навчальні заклади  в с. Колодяжному та Уховецьку, проведено ремонти майже усіх спортзалів шкіл району, відремонтовано багато  доріг і таке інше.

Звісно, що успіхи району були  б неможливими, аби не було дієвої співпраці з виконавчою владою району, але спільний успіх – також здобуток.

Окремою темою є волонтерська робота депутатського корпусу та територіальних громад району, спрямована на підтримку наших військовослужбовців на Сході України. Попри те, що загальноукраїнська тенденція волонтерського руху є спадаючою, на  Ковельщині благодійники і волонтери  продовжують свою патріотичну місію.

Позитивом є й те, що за останній рік ми налагодили співпрацю з районними радами із прифронтових територій Луганської і Донецької областей, проводимо обміни делегаціями і таке інше.

– Драматичні події в Україні що розпочалися у листопаді 2013 року, докорінно змінили внутрішньополітичну ситуацію в країні. Переконаний, що саме російська агресія проти України стала відповіддю на прагнення українського народу створити цивілізовану, демократичну європейську державу. Та самого прагнення замало.

Потрібні реальні дії,  пов'язані з вирішення конкретних завдань, одне з яких – децентралізація влади та реформа місцевого самоврядування. До речі, це, поряд з реформуванням системи правосуддя, прокуратури, адвокатури, не лише засіб наближення до європейських стандартів, а й частина мирного плану з врегулювання ситуації, спричиненої зовнішньою агресією проти України.

Ми всі розуміємо, що досягнення таким чином миру – це тривалий процес, а зміцнення демократії  ще триваліший. Тут немає швидких рішень, хоча мені, як і кожному свідомому українцю, хочеться швидких і ефективних реформ. Знову ж таки, від кого це залежить? Тільки від наших громад.

На місцях мають, зрештою,  зрозуміти, що зволікання з утворенням ОТГ не сприяє демократичним процесам. Не сподіваймося зайве на міжнародні інституції – вони можуть нам лише допомогти, а робити треба нам.

Уже сьогодні ми бачимо реальні успіхи новоутворених ОТГ. І Децентралізація, в моєму розумінні,  – це коли пріоритети визначають на місцевому рівні. Саме тоді громада визнає себе господарем. Але успішність має бути  не тільки від економічних показників, а, насамперед, від довіри до місцевої влади. А довіра не може бути нав'язаною, “імпортованою” або придбаною. Її можна здобути тільки на основі колективної взаємодії у великих і малих справах.

Поки що у нас, на жаль,  цієї довіри немає, але вона формується. 

Стосовно співпраці районної ради з об'єднаними територіальними громадами, то вона є і буде винятково на партнерських засадах. Уже зараз з окремими ОТГ ми розробляємо низку екологічних інвестиційних проектів, які можуть бути реалізовані у недалекому майбутньому. В першу чергу, це стосується поводження з твердими побутовими відходами, використанням сонячної та вітрової енергетики. 

Стосовно майбутнього районної ради в районі, в якому всі громади об'єднаються, то як член Президії Української Асоціації районних та обласних рад запевняю, що уже сьогодні в Україні є такі райони, які цілком добре почуваються без "шефів" з райдержадміністрацій та райрад.

Однак переконаний і в тому, що навіть в таких умовах має бути присутнім державний контроль за органами місцевого самоврядування, який буде обмежений лише спостереженням за дотриманням законності при ухваленні рішень місцевими радами. 

– Відповідь проста – не ставити власні амбіції вище інтересів територіальної  громади. Я вірю  в те, що  дуалізму влади на районному рівні не буде, а майбутнє району – за розвинутим і реальним місцевим самоврядуванням. Однак,  тепер не той, час, щоб з'ясовувати, чий перший підпис має бути, чи хто перший має виступати.

У  нас з головою адміністрації спільні бачення  і завдання: завершити процес об'єднання  територіальних громад, передати їм всі повноваження районного рівня забезпечивши при цьому дотримання принципу добровільності і демократичності. Ми не  раз спілкувалися з цього приводу з головою Волинської  обласної державної адміністрації  В. Гунчиком, і він також стоїть на цій позиції. Шкода, що подібного діалогу  у нас немає з головою обласної ради.

– З приводу цього можна сказати наступне: з одного боку роздержавлення ЗМІ  дає свободу редакційної політики того чи іншого видання і скасовує поняття "піар" місцевої  та центральної влади за кошти платників податків. 

З іншого боку, такі комунальні друковані ЗМІ, як "Вісті Ковельщини", у "вільному плаванні" можуть або потонути, або ж бути поглинутими однією з транснаціональних компаній. У той час, коли в країні йде війна, в тому числі й інформаційна, обидва сценарії є неприйнятними.

Знову ж таки, якщо газета потрібна читачу, то вона виживе завдяки своїй аудиторії. Шкода тільки, що й тут є недобросовісна  конкуренція – я маю на увазі "безоплатні" тиражі газет, які випускають під патронатом тієї чи іншої політичної сили. Адже інформація у таких газетах подається упередженою, що негативно впливає на формування громадської думки.

Ну, а стосовно районної ради, то, сподіваюсь, депутати підтримають пропозицію продовження співпраці з вашою газетою за Програмою висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування.

Однак, як Ви знаєте, у нас завершальний  етап  об'єднання  територіальних громад, а тому газеті уже зараз  необхідно працювати з новоутвореними ОТГ щодо висвітлення їх діяльності.  Ми, в свою чергу,  готові допомогти в цьому процесі, адже на теперішньому етапі друковані ЗМІ є чи не єдиним джерелом інформації в сільській місцевості, де існують проблеми, навіть, з мобільним зв'язком, а не тільки з інтернетом.

– Проживаю з сім'єю там де і народився – у с. Доротищі. Разом з дружиною Наталією виховуємо шестеро дітей. Старша донька Ганна – студентка СНУ ім. Лесі Українки, де навчається на факультеті "Музичне мистецтво", син Дмитро – четвертокурсник Ковельського промислово-економічного коледжу, середульші – Катерина та Світлана – навчаються в Доротищенській школі, а найменшенькі Назарій та Софійка ще тільки до неї готуються. 

Якихось особливих вподобань чи захоплень у мене немає. У вільні хвилини від роботи і господарських справ люблю читати і навчатись. 

У планах і задумах – спільно з депутатами районної ради та господарським активом району зробити ще багато хороших справ.

– Дякую за відверту розмову.