30 листопада о 12 годині в Ковельській wtynhfkmysq районній бібліотеці відбудеться зустріч із заслуженим учителем України, відомою громадською діячкою Олесею Григорівною КОВАЛЬЧУК.
Волиняни знають це імя: читачі газет – за численними публікаціями в обласній та всеукраїнській пресі, учителі-словесники, очевидно, – за методичними матеріалами знаного педагога, широка громадськість краю – за глибокими виступами перед багатьма аудиторіями у важливі для суспільства дні. До мудрого, зваженого слова Олесі Григорівни прислуховуються науковці й політики, воно викликає зацікавлення і роздуми.
Шановні ковельчани, запрошуємо на зустріч із гостею нашого міста!
***
Як душу терзають гризоти,
Обмови і заздрощі дикі,
Як відчаю нічим збороти, –
Рятуюся словом великих.
Горнусь до Шевченка і Лесі,
Франка, Вороного і Ліни –
І, наче в чистилища плесі,
Рубцюються рани безвинні.
Маліють образи при світлі
Святих ідеалів високих.
І чуюся, як на молитві,
Вертаючи певність і спокій.
БРАТОВІ У 50-ті
Адреси брата: Комі, Омськ, Мордва.
Я, другокласниця, листи пишу щотижня
Про те, що ми, його сім’я, жива
Й здорова.
Що росте для нього вишня.
Одне і те ж... Про що писать мені,
Щоб як-небудь полегшити страждання?
Сімнадцять сповнилось студентові в ті дні,
Як „чорний ворон” заслонив світання.
...Чекали обшуку години вряд –
Палили всю бібліотеку діда.
Добу стояв у хаті дим і чад,
Бо тих книжок боялися сусіди.
Читати брали їх –
і дехто щось писнув,
Помітив почерком своїм сторінку...
Всі позбулися спокою і сну,
Заповнив страх кожнісіньку шпаринку.
... А брат в листах просив, щоб хоч одну
Прислали книжечку „на рідній мові”.
Та не напишеш правди у тюрму –
Шукаю натяки я загадкові
І плачу серцем. І молюсь.
І знов
Питаю в Бога, що ж то за провина?
...А вишні дозрівають за вікном
І жде зі мною брата Україна.
* * *
Мені сниться Радянський Союз:
Заґратовані вікна вагонів,
Ґвалт родини на зимнім пероні
І прострелених черепів хруст.
Мені сниться Радянський Союз:
Нескінченні рядки з буряками,
Де в куфайці до п’ят коло мами
Я в осінній багнюці гребусь.
Сни і сни із близької доби:
В довгих чергах товчуться „трудящі”,
Та на всіх не стає немудрящих
„Дефіцитів” – олії й крупи.
Сняться . Мучать радянські часи,
Й наче монстр із зіркими очима –
Компартійний контроль за плечима
І нашіптувачів голоси.
Мені сниться Радянський Союз:
Прокидаюсь –і з жаху хрещусь.
НУЛІ
Нулі... Без ліку їх!
Нулі!
Вони – як мухи при столі:
Завжди у черзі до поживи
З тих рук, що з інших тягнуть жили.
Такі безликі і коткі,
Такі кругленькі в них боки –
Знай, скочуються край дороги
Під одиниць нахабні ноги.
Та як зітруться одиниці –
Тріщать у нуликів ключиці
І розливаються жалі:
„Немає правди на землі!”
Чи ж буде правди на землі,
Як все вершитимуть нулі!
***
Наситившись в коморах керівних,
Червоні заробивши нагороди,
Ви і себе причислили до них –
Саможертовних лицарів свободи.
Так вчасно заспівали інший гімн –
Вдалась на втіху флюгерська вистава!
При владі знов: надійний був трамплін –
І голови живих, і мертвих слава...
Але даремно коміри рвете
Нових, напоказ вишитих сорочок
І кричите народові про те,
Що ви найкращі із синів і дочок.
По справах судять! Шокувало світ
Скоробагацьке золото в офшорах.
Не прийме небо ваш лукавий звіт,
А Україна струсить з пліч, як порох...
Залишити коментар