Щедрий дарунок долі
Є люди, які з першої зустрічі захоплюють не лише своєю привабливою зовнішністю, але і своєю простотою, людяністю, безмежною любов'ю. Це я про Катерину Іванівну Барчук із Скулина.
Наші стежки колись перетнулись на районних масових заходах. Колектив "Джерело" у них завжди брав участь, і мені доводилось представляти цих надзвичайно співучих виконавців. В їх репертуарі – наша історія, пісні, які прийшли від дідів-прадідів.
Тож не дивно, що керівник цього чудового колективу – Катерина Іванівна, яка зачаровує всіх своїм дзвінкоголосим голосом.
Вона – приємна, гарна й мила жінка. Ми зустрілись з нею в її селі Скулині. Тут, серед чудової мальовничої природи, жила її родина, батьки. Саме тут нині будує своє сімейне життя і моя героїня.
"Люблю своє село, його людей, своїх рідних та друзів. Люблю поля, що родять добрими врожаями, люблю ліс, що дарує свої багатства. Іду вулицею, вона найкраща, бо тут я виросла. Милуюсь розмаїттям квітів, дерев. Усе це - моє, наше. А ще – люблю свою роботу", – говорить соціальний працівник Катерина Барчук.
Так, обравши шлях добра і милосердя, Катерина Іванівна не ділить хвилини смутку і радощів на свої і чужі. Вона завжди у повсякденній праці. Недаремно Г. Й. Зелена називає її "моя дорогенька". "Все горить у її руках", – саме так оцінюють жінку ветерани.
Мабуть, саме тому, коли постало питання вибору в селі голови ветеранської організації, цю роботу недарма довірили саме Катерині Іванівні. Бо хто ще так знає старших жителів в селі?
Звичайно, не без допомоги Катерини Барчук в Скулині збереглися вишивка і ткацтво. Жінка зуміла зібрати десятки старовинних рушників, плетень, в'язань та картин. Все це – привести в належний вигляд.
Тож тепер ця краса радує зір шанувальників народного мистецтва на районних та обласних виставках. В селі навіть жартують: "Нічого не можна викидати, бо все потрібно Катерині Іванівні".
А літа? Вони журавлиними ключами летять у вирій. Здається, ще недавно бавилась у батьківській хаті, а вже роки до осені добігли. Хоча у спогадах й досі живуть ті щасливі роки дитинства, незабутні миті юності.
Її дитинство пройшло в Скулині. Росла Катя в сільському роздоллі, вбираючи в себе красу сонячних ранків, таємничості зоряного неба. Ходила стежками Мавки, дядька Лева, зачаровували дитячу душу пахучі сінокоси, велетні дуби. Усе це хвилювало її малу цікавість, наповнювало дитяче серце любов'ю до навколишнього світу.
Пам'ятає, колись мати навчала: "Бережи роки, бо вони, дочко, не лелеки, пролетять – більше не повернуться!". Отак і жила Катруся, звикла до навчання, роботи, людей, пісень.
Навчалася добре, бо все їй вдавалось легко. Закінчила Луцьке педагогічне училище і стала вихователькою. Довелось працювати в Старовижівському районі, але додому хотіла завжди. І, як часто буває, любов не питає дозволу, вона приходить сама і змінити нічого не можна.
Хлопець сподобався скулинський. "Такого красивого не було ніде", – згадує вона нині. З Миколою вони створили гарну сім'ю і йдуть цим шляхом поруч вже багато літ.
Жінка – любляча дружина й мама, чудова господиня. А які смачні пироги і короваї у неї! А ще пані Катерина має веселу вдачу та добре, чуйне серце. З нею завжди легко в компанії. Вона – щира порадниця. У вихідні співає в церковному хорі, молиться за здоров'я своїх рідних і за мир в Україні.
На запитання: "Що ви найбільше цінуєте в людях?", Катерина Іванівна відповідає віршованими рядками, в яких – кредо її життя:
Ціную в людях доброту і
честь
І не сприймаю тих, хто
творить зло.
Радію, як допомогти
вдається,
Бо лиш добро народжує
добро.
На сільському святі (День села Скулина) цьогоріч їй вручили Подяку, а вона схвильовано, із сльозами на очах запитала: "А за що?". Є за що! За її невичерпний талант, працьовитість, доброту й безмежну любов.
Валентина СІЧКАР,
голова районної ветеранської організації.
НА ЗНІМКАХ: героїня розповіді в різні періоди життя.
Фото з домашнього архіву.
Є люди, які з першої зустрічі захоплюють не лише своєю привабливою зовнішністю, але і своєю простотою, людяністю, безмежною любов'ю. Це я про Катерину Іванівну Барчук із Скулина.
Наші стежки колись перетнулись на районних масових заходах. Колектив "Джерело" у них завжди брав участь, і мені доводилось представляти цих надзвичайно співучих виконавців. В їх репертуарі – наша історія, пісні, які прийшли від дідів-прадідів.
Тож не дивно, що керівник цього чудового колективу – Катерина Іванівна, яка зачаровує всіх своїм дзвінкоголосим голосом.
Вона – приємна, гарна й мила жінка. Ми зустрілись з нею в її селі Скулині. Тут, серед чудової мальовничої природи, жила її родина, батьки. Саме тут нині будує своє сімейне життя і моя героїня.
"Люблю своє село, його людей, своїх рідних та друзів. Люблю поля, що родять добрими врожаями, люблю ліс, що дарує свої багатства. Іду вулицею, вона найкраща, бо тут я виросла. Милуюсь розмаїттям квітів, дерев. Усе це - моє, наше. А ще – люблю свою роботу", – говорить соціальний працівник Катерина Барчук.
Так, обравши шлях добра і милосердя, Катерина Іванівна не ділить хвилини смутку і радощів на свої і чужі. Вона завжди у повсякденній праці. Недаремно Г. Й. Зелена називає її "моя дорогенька". "Все горить у її руках", – саме так оцінюють жінку ветерани.
Мабуть, саме тому, коли постало питання вибору в селі голови ветеранської організації, цю роботу недарма довірили саме Катерині Іванівні. Бо хто ще так знає старших жителів в селі?
Звичайно, не без допомоги Катерини Барчук в Скулині збереглися вишивка і ткацтво. Жінка зуміла зібрати десятки старовинних рушників, плетень, в'язань та картин. Все це – привести в належний вигляд.
Тож тепер ця краса радує зір шанувальників народного мистецтва на районних та обласних виставках. В селі навіть жартують: "Нічого не можна викидати, бо все потрібно Катерині Іванівні".
А літа? Вони журавлиними ключами летять у вирій. Здається, ще недавно бавилась у батьківській хаті, а вже роки до осені добігли. Хоча у спогадах й досі живуть ті щасливі роки дитинства, незабутні миті юності.
Її дитинство пройшло в Скулині. Росла Катя в сільському роздоллі, вбираючи в себе красу сонячних ранків, таємничості зоряного неба. Ходила стежками Мавки, дядька Лева, зачаровували дитячу душу пахучі сінокоси, велетні дуби. Усе це хвилювало її малу цікавість, наповнювало дитяче серце любов'ю до навколишнього світу.
Пам'ятає, колись мати навчала: "Бережи роки, бо вони, дочко, не лелеки, пролетять – більше не повернуться!". Отак і жила Катруся, звикла до навчання, роботи, людей, пісень.
Навчалася добре, бо все їй вдавалось легко. Закінчила Луцьке педагогічне училище і стала вихователькою. Довелось працювати в Старовижівському районі, але додому хотіла завжди. І, як часто буває, любов не питає дозволу, вона приходить сама і змінити нічого не можна.
Хлопець сподобався скулинський. "Такого красивого не було ніде", – згадує вона нині. З Миколою вони створили гарну сім'ю і йдуть цим шляхом поруч вже багато літ.
Жінка – любляча дружина й мама, чудова господиня. А які смачні пироги і короваї у неї! А ще пані Катерина має веселу вдачу та добре, чуйне серце. З нею завжди легко в компанії. Вона – щира порадниця. У вихідні співає в церковному хорі, молиться за здоров'я своїх рідних і за мир в Україні.
На запитання: "Що ви найбільше цінуєте в людях?", Катерина Іванівна відповідає віршованими рядками, в яких – кредо її життя:
Ціную в людях доброту і честь
І не сприймаю тих, хто творить зло.
Радію, як допомогти вдається,
Бо лиш добро народжує добро.
На сільському святі (День села Скулина) цьогоріч їй вручили Подяку, а вона схвильовано, із сльозами на очах запитала: "А за що?". Є за що! За її невичерпний талант, працьовитість, доброту й безмежну любов.
Валентина СІЧКАР, голова районної ветеранської організації.
НА ЗНІМКАХ: героїня розповіді в різні періоди життя.
Фото з домашнього архіву.
Щедрий дарунок долі
А літа? Вони журавлиними ключами летять у вирій. Здається, ще недавно бавилась у батьківській хаті, а вже роки до осені добігли. Хоча у спогадах й досі живуть ті щасливі роки дитинства, незабутні миті юності.
Жінка – любляча дружина й мама, чудова господиня. А які смачні пироги і короваї у неї! А ще пані Катерина має веселу вдачу та добре, чуйне серце. З нею завжди легко в компанії. Вона – щира порадниця. У вихідні співає в церковному хорі, молиться за здоров'я своїх рідних і за мир в Україні. 
Залишити коментар