Суїцидальний синдром
Одразу поясню: суїцид – це, в перекладі на українську, самогубство.
Дехто з читачів обуриться: "Для чого про такі речі писати у нормальній газеті? І так іноді на душі буває важко, що й самому жити не хочеться через високі ціни й тарифи. А тепер і ви із своїм "суїцидальним синдромом".
Обурення розумію і поділяю. Але сьогодні мова піде не про нас із вами, українців, а про сусідів, котрі мешкають в країні, яку здавна називають Московією, тобто – Росією.
"І який же там такий синдром ви побачили? – єхидно усміхаючись, скаже знову опонент. – Живуть собі люди та й живуть. Ніхто особливо про самовбивство, окрім душевно хворих, не думає. Навпаки: переважна більшість росіянців вважає себе найщасливішою, найпрогресивнішою, найдемократичнішою нацією у світі. І Путін, такий молодий, веде їх від перемоги до перемоги, до сяючих вершин благоденства".
З опонентом сперечатися не буду – він має право на власну думку, як має її і російський народ. Однак біда у тому, що народ той або, точніше сказати, його значна частина, навіть не замислюється над тим, що "суїцидальний синдром" в суспільстві набрав уже масштабів не епідемії, а пандемії. І причина одна: державою керують люди, котрі, як твердять деякі політологи, державу ту свідомо нищать. Й очолює цей процес найгеніальніший із геніальних – російський президент Владімір Путін.
"Не може такого бути! – заперечить дехто. – Адже росіянці майже одностайно підтримують політику і практику свого вождя! Вони його просто обожнюють. Значить, є за що".
Інший би сперечався, а я знову ж таки не буду. Просто наведу деякі факти, котрі засвідчують: Путін і К° впевнено ведуть країну до загибелі. Чому вони це роблять, важко сказати. Дехто переконаний, що виконують завдання міжнародного терористичного центру, очолюваного послідовниками самого диявола. При цьому діють так віртуозно, що комар носа не підточить.
Власне, коли поглянути в історію, то можемо побачити, що цей сатанинський процес почався не сьогодні і не вчора: він триває сторіччями. Російська імперія, ніби проклята злими силами, тільки те й робить, що невблаганно рухається до прірви. Так було у 1917 році, коли божевільні більшовики захопили владу й втягнули народ в кровопролитну громадянську війну. Так сталося у тридцятих роках минулого століття, коли банда вусатого "вождя всіх народів" Сталіна безжально винищила цвіт не тільки російського, а й українського, білоруського, вірменського та інших народів колишнього СРСР, щоб потім із біснуватим фюрером Німеччини Адольфом Гітлером розв'язати Другу світову війну.
Здавалося, у 1990-их роках диявол здох, і Росія та її сусіди стали на шлях демократичного розвитку. Аж ні: відходячи з посади, колишній російський президент Борис Єльцин передав "естафету" молодому, але нахабному вихованцю КДБ Владіміру Путіну. Коло замкнулося: до влади знову прийшов посланець темних сил, який свою зондеркоманду сформував із подібних собі типів. Поступово, але впевнено сусідня держава почала розвертатися на 180° і йти шляхом, який веде не вгору, а вниз. Терор був зведений у ранг державної політики – згадаймо хоча б Чечню або Грузію, де кров лилася рікою з "благословення" Путіна і Медведєва. Потім були Крим і Донбас, сьогодні – Сирія.
Росіянці не зогледілися, як ідеї диявола заволоділи їх серцями і душами. Відродилися більшовицькі традиції у внутрішній і міжнародній політиці (відновили радянські ритуали і реанімували старий гімн, стали на шлях конфронтації із Заходом, запустивши на всю міць пропагандистську машину запровадили цензуру в ЗМІ і т. д., і т. п.).
В Росії практично знищена опозиція, демократичні сили розпорошені й деморалізовані, рух, який називають "православним тероризмом", набирає дедалі більшого розмаху, ненависть до сусідніх народів, особливо українського, аж зашкалює, дітей, починаючи з шкільного віку, вчать піснями і віршами славити "великого" Путіна.
Коли на все те дивишся, аналізуєш і порівнюєш, напрошується один висновок: в сусідній країні настала (або відродилася) епоха Середньовіччя. Людські долі вершать радикали, маргінали і релігійні ортодокси, які сповідують ідеї сатани. І найстрашніше, що кінця-краю цьому безрозсудству не видно.
А що ж народ? Як завжди, мовчить і продовжує молитися на тих, хто веде його до самознищення. В уяві росіянців скрізь – вороги "отєчества", які сплять і бачать кінець російської імперії. Вони навіть не замислюються над тим, що цей кінець наближає особисто Владімір Путін і його камарилья. Все, що робить Кремль, правильне і оскарженню не підлягає. Анексували Крим? Чудово. Воюють в Україні? Прекрасно. Бомблять мирних жителів у Сирії? Славно.
Пересічним громадянам матінки-Росії і в голову не приходить думка, що їх безсовісно дурять і затуманюють свідомість. Це ж треба такому диву статися, щоб навіть еколомічні санкції, запроваджені Заходом, вважати великим благом і стимулом для розвитку вітчизняної економіки, а варварське нищення імпортних фруктів та овочів – перемогою над загниваючою Європою і продажною Америкою. Інакше, як масовою шизофренією, не назвеш всенародну підтримку політики мілітаризації держави в умовах, коли більшість населення живе без елементарних благ цивілізації – газу, централізованого опалення, гарячої води і теплих туалетів. Зате з виробництва засобів масового знищення та ураження людей вони – попереду всієї планети.
Сьогодні РФ (ерефія) знову одержала удар нижче пояса: її команду не допустили до участі в зимових Олімпійських іграх 2018 року, а "блискучу" перемогу в Сочі скасували. Причина? Масове вживання спортсменами стимулюючих засобів, яке практикували чиновники від спорту у велетенських масштабах. Думаєте, таке рішення МОК хоч трохи протверезило росіянців? Де там! В країні піднялася чергова пропагандистська кампанія під гаслом: "Не здамося, не станемо на коліна! Росія – велика спортивна держава, а російські олімпійці – найкращі в світі!"
На фоні останніх подій, коли у США розслідують зв'язки вітчизняних політиків із московськими "кураторами", коли санкції проти держави-агресора не слабшають, а посилюються, коли від Москви відвертається дедалі більше тверезо мислячих політиків і державних діячів, Владімір Путін оголосив про своє рішення балотуватися на посаду президента в четвертий раз (!!!).
Сумніву у тому, що його оберуть, немає ні в кого, як і в тому, що президентського трону не бачити, як власних вух, ані Ксенії Собчак, ані Олексію Навальному, ані будь-якому іншому кандидату. Як кажуть, все схвачено, все проплачено самим дияволом, який із своїх апартаментів із задоволенням спостерігає за добровільним божевіллям московітів.
Дивного тут немає нічого. Росіянці, як і раніше, сліпо вірять вождю, вважають його великим і незамінимим. Їх не бентежить, що він маленький не тільки зростом, але й своїми вчинками. І хоч підлабузники переконують у протилежному, проти фактів не попреш: Владімір Путін в історію людства ввійде як нікчемна особа, котра за прикладом своїх недолугих попередників призведе до знищення імперії.
Тут не допоможуть ані пропагандисти типу Кисельова-Соловйова, ані урядові брехуни і підбріхувачі, ані високі каблуки, які полюбляє володар Кремля (кажуть, що під час останньої зустрічі з президентом Білорусі ці каблуки були вищі на 10-15 сантиметрів, аніж звичайно. Адже той, хто продав душу дияволу, ніколи не підніметься до рівня особистостей, котрі служать Богу й людям словами та ділами своїми.
Шкода, що цю нехитру істину розуміють далеко не всі. І не тільки в Росії…
Ярема ГОЯН.
P.S. В засобах масової інформації (звичайно, зарубіжних або опозиційних) останнім часом багато пишуть, що сьогодні на троні не Путін, а його двійник. Одна із західних газет нещодавно опублікувала інтерв'ю із колишньою його дружиною, яка ніби-то підтверджує цей факт.
Якщо це правда, то, можливо, справжнього Путіна вже давно немає в живих, а його роль справно виконує син самого Люцифера? В будь-якому випадку зрозуміло, що ані санкції, ані умиротворення господаря Кремля у близькій перспективі позитивного результату не дадуть. Посланці темних сил, як і більшовики, у воді не тонуть, у вогні не горять. На жаль.
Я. Г.
Одразу поясню: суїцид – це, в перекладі на українську, самогубство.
Дехто з читачів обуриться: "Для чого про такі речі писати у нормальній газеті? І так іноді на душі буває важко, що й самому жити не хочеться через високі ціни й тарифи. А тепер і ви із своїм "суїцидальним синдромом".
Обурення розумію і поділяю. Але сьогодні мова піде не про нас із вами, українців, а про сусідів, котрі мешкають в країні, яку здавна називають Московією, тобто – Росією.
"І який же там такий синдром ви побачили? – єхидно усміхаючись, скаже знову опонент. – Живуть собі люди та й живуть. Ніхто особливо про самовбивство, окрім душевно хворих, не думає. Навпаки: переважна більшість росіянців вважає себе найщасливішою, найпрогресивнішою, найдемократичнішою нацією у світі. І Путін, такий молодий, веде їх від перемоги до перемоги, до сяючих вершин благоденства".
З опонентом сперечатися не буду – він має право на власну думку, як має її і російський народ. Однак біда у тому, що народ той або, точніше сказати, його значна частина, навіть не замислюється над тим, що "суїцидальний синдром" в суспільстві набрав уже масштабів не епідемії, а пандемії. І причина одна: державою керують люди, котрі, як твердять деякі політологи, державу ту свідомо нищать. Й очолює цей процес найгеніальніший із геніальних – російський президент Владімір Путін.
"Не може такого бути! – заперечить дехто. – Адже росіянці майже одностайно підтримують політику і практику свого вождя! Вони його просто обожнюють. Значить, є за що".
Інший би сперечався, а я знову ж таки не буду. Просто наведу деякі факти, котрі засвідчують: Путін і К° впевнено ведуть країну до загибелі. Чому вони це роблять, важко сказати. Дехто переконаний, що виконують завдання міжнародного терористичного центру, очолюваного послідовниками самого диявола. При цьому діють так віртуозно, що комар носа не підточить.
Власне, коли поглянути в історію, то можемо побачити, що цей сатанинський процес почався не сьогодні і не вчора: він триває сторіччями. Російська імперія, ніби проклята злими силами, тільки те й робить, що невблаганно рухається до прірви. Так було у 1917 році, коли божевільні більшовики захопили владу й втягнули народ в кровопролитну громадянську війну. Так сталося у тридцятих роках минулого століття, коли банда вусатого "вождя всіх народів" Сталіна безжально винищила цвіт не тільки російського, а й українського, білоруського, вірменського та інших народів колишнього СРСР, щоб потім із біснуватим фюрером Німеччини Адольфом Гітлером розв'язати Другу світову війну.
Здавалося, у 1990-их роках диявол здох, і Росія та її сусіди стали на шлях демократичного розвитку. Аж ні: відходячи з посади, колишній російський президент Борис Єльцин передав "естафету" молодому, але нахабному вихованцю КДБ Владіміру Путіну. Коло замкнулося: до влади знову прийшов посланець темних сил, який свою зондеркоманду сформував із подібних собі типів. Поступово, але впевнено сусідня держава почала розвертатися на 180° і йти шляхом, який веде не вгору, а вниз. Терор був зведений у ранг державної політики – згадаймо хоча б Чечню або Грузію, де кров лилася рікою з "благословення" Путіна і Медведєва. Потім були Крим і Донбас, сьогодні – Сирія.
Росіянці не зогледілися, як ідеї диявола заволоділи їх серцями і душами. Відродилися більшовицькі традиції у внутрішній і міжнародній політиці (відновили радянські ритуали і реанімували старий гімн, стали на шлях конфронтації із Заходом, запустивши на всю міць пропагандистську машину запровадили цензуру в ЗМІ і т. д., і т. п.).
В Росії практично знищена опозиція, демократичні сили розпорошені й деморалізовані, рух, який називають "православним тероризмом", набирає дедалі більшого розмаху, ненависть до сусідніх народів, особливо українського, аж зашкалює, дітей, починаючи з шкільного віку, вчать піснями і віршами славити "великого" Путіна.
Коли на все те дивишся, аналізуєш і порівнюєш, напрошується один висновок: в сусідній країні настала (або відродилася) епоха Середньовіччя. Людські долі вершать радикали, маргінали і релігійні ортодокси, які сповідують ідеї сатани. І найстрашніше, що кінця-краю цьому безрозсудству не видно.
А що ж народ? Як завжди, мовчить і продовжує молитися на тих, хто веде його до самознищення. В уяві росіянців скрізь – вороги "отєчества", які сплять і бачать кінець російської імперії. Вони навіть не замислюються над тим, що цей кінець наближає особисто Владімір Путін і його камарилья. Все, що робить Кремль, правильне і оскарженню не підлягає. Анексували Крим? Чудово. Воюють в Україні? Прекрасно. Бомблять мирних жителів у Сирії? Славно.
Пересічним громадянам матінки-Росії і в голову не приходить думка, що їх безсовісно дурять і затуманюють свідомість. Це ж треба такому диву статися, щоб навіть еколомічні санкції, запроваджені Заходом, вважати великим благом і стимулом для розвитку вітчизняної економіки, а варварське нищення імпортних фруктів та овочів – перемогою над загниваючою Європою і продажною Америкою. Інакше, як масовою шизофренією, не назвеш всенародну підтримку політики мілітаризації держави в умовах, коли більшість населення живе без елементарних благ цивілізації – газу, централізованого опалення, гарячої води і теплих туалетів. Зате з виробництва засобів масового знищення та ураження людей вони – попереду всієї планети.
Сьогодні РФ (ерефія) знову одержала удар нижче пояса: її команду не допустили до участі в зимових Олімпійських іграх 2018 року, а "блискучу" перемогу в Сочі скасували. Причина? Масове вживання спортсменами стимулюючих засобів, яке практикували чиновники від спорту у велетенських масштабах. Думаєте, таке рішення МОК хоч трохи протверезило росіянців? Де там! В країні піднялася чергова пропагандистська кампанія під гаслом: "Не здамося, не станемо на коліна! Росія – велика спортивна держава, а російські олімпійці – найкращі в світі!"
На фоні останніх подій, коли у США розслідують зв'язки вітчизняних політиків із московськими "кураторами", коли санкції проти держави-агресора не слабшають, а посилюються, коли від Москви відвертається дедалі більше тверезо мислячих політиків і державних діячів, Владімір Путін оголосив про своє рішення балотуватися на посаду президента в четвертий раз (!!!).
Сумніву у тому, що його оберуть, немає ні в кого, як і в тому, що президентського трону не бачити, як власних вух, ані Ксенії Собчак, ані Олексію Навальному, ані будь-якому іншому кандидату. Як кажуть, все схвачено, все проплачено самим дияволом, який із своїх апартаментів із задоволенням спостерігає за добровільним божевіллям московітів.
Дивного тут немає нічого. Росіянці, як і раніше, сліпо вірять вождю, вважають його великим і незамінимим. Їх не бентежить, що він маленький не тільки зростом, але й своїми вчинками. І хоч підлабузники переконують у протилежному, проти фактів не попреш: Владімір Путін в історію людства ввійде як нікчемна особа, котра за прикладом своїх недолугих попередників призведе до знищення імперії.
Тут не допоможуть ані пропагандисти типу Кисельова-Соловйова, ані урядові брехуни і підбріхувачі, ані високі каблуки, які полюбляє володар Кремля (кажуть, що під час останньої зустрічі з президентом Білорусі ці каблуки були вищі на 10-15 сантиметрів, аніж звичайно. Адже той, хто продав душу дияволу, ніколи не підніметься до рівня особистостей, котрі служать Богу й людям словами та ділами своїми.
Шкода, що цю нехитру істину розуміють далеко не всі. І не тільки в Росії…
Ярема ГОЯН.
P.S. В засобах масової інформації (звичайно, зарубіжних або опозиційних) останнім часом багато пишуть, що сьогодні на троні не Путін, а його двійник. Одна із західних газет нещодавно опублікувала інтерв'ю із колишньою його дружиною, яка ніби-то підтверджує цей факт.
Якщо це правда, то, можливо, справжнього Путіна вже давно немає в живих, а його роль справно виконує син самого Люцифера? В будь-якому випадку зрозуміло, що ані санкції, ані умиротворення господаря Кремля у близькій перспективі позитивного результату не дадуть. Посланці темних сил, як і більшовики, у воді не тонуть, у вогні не горять. На жаль.
Я. Г.
Залишити коментар