Видання книги в умовах сьогодення – це ніби приліт весняної птахи, яка віщує надію на тепло, оновлення, дає впевненість, що після зими обов'язково настане весна.
Саме такою сизокрилою чайкою бачиться книга відомого на Волині педагога, релігієзнавця, філософа, члена Національної спілки краєзнавців України, громадсько-політичного діяча Дмитра Корнелюка "Росіяни-москалі на чужій землі".
Кигиче та чайка про сумні сторінки історії, про національного героя Івана Мазепу, про важкі уроки роз'єднання Православної Церкви. Нагадує книга і про "старшого" брата Каїна, який вбачає в українцях меншовартісних рабів своїх.
У книзі згадується наш земляк отець Іван Сидор, який під час небезпеки для Майдану, коли здавалося, що відвернулися від нас воля і доля, із високої дзвіниці Свято-Михайлівського собору, б'ючи у дзвони, збирав, скликав, будив киян посеред ночі і рятував Революцію Гідності. Так само і Дмитро Корнелюк чи не на кожній сторінці б'є у дзвони і закликає виходити із занепаду, в якому країна і ми опинилися сьогодні.
ххх
Презентація книги, яка відбулася 24 листопада ц. р. у Палаці учнівської молоді імені Івана Франка м. Ковеля, це – не просто черговий літературно-мистецький захід, а духовне патріотичне дійство, в якому взяли участь представники районної та міської влади, священнослужителі УПЦ КП, друзі та шанувальники творчості автора і, що найважливіше, – учнівська молодь.
Мудро вчинив Дмитро Пилипович, що подарував книгу усім зацікавленим, тим самим давши можливість проаналізувати і оцінити написане, котре, як кажуть, взяло за живе. Бо ж не тільки в автора болить душа за те, що діється навколо, але й у кожного з нас. Невипадково і цілком справедливо звучали високі оцінки книги. Ось "блискавки" – слова від виступаючих: "Книга цікава"; "написана літературно досконало і в дохідливій формі"; "видатна книга"; "книгу потрібно розповсюджувати для вивчення в школах"; "вона корисна для студентів, вчителів та любителів історії"; "тут правда історії"; "автор намагається з'єднати розірваний зв'язок поколінь" і т. д., і т. п.
Що тут скажеш, Дмитре Пилиповичу? Ви - молодець!
У вінок літературно-аналітичних виступів гарно впліталися українські пісні. Приємно було бачити серед аматорів сцени сина Олега та онучку Ірину, котрі, як і годиться, подарували Дмитру Пилиповичу і пісню, і квіти від родини.
Серед поважних гостей, які взяли участь в презентації книги, – Михайло Гетьман, перший заступник міського голови, Роман Кульцман, перший заступник голови райдержадміністрації, Микола Вельма, Заслужений журналіст України, Анатолій Александрук, декан Ковельського міського деканату УПЦ КП, Василь Лозовицький, проректор Волинської православної Богословської академії УПЦ КП, кандидат Богослов'я о. Станіслав Беспалов, Ігор Ткачук, депутат міської ради та інші.
Про те, як виник задум написати книгу, мету і завдання, які ставив перед собою, розповів Дмитро Корнелюк. Він подякував всім, хто надавав посильну допомогу, щоб його праця побачила світ. До речі, "Росіяни-москалі на чужій землі" – це десята книга у загальному літературному доробку Дмитра Корнелюка. Волиняни знайомі з такими високодуховними працями, як "Основи християнської етики", "Уроки християнської моралі", "Духовне небо Волині", "Наша віра, наша правда", "Сівачі слова Божого Волині" та іншими. Дмитра Корнелюка читають у Польщі, США, Канаді, Франції.
А він, сивочолий орел із юним запалом, продовжує дивувати нас своїм щедрим талантом та невтомною працею, пророчо стверджуючи: "Кожен з нас - творець свого майбутнього, своєї сім'ї, родини й України".
Тож дослухаймося до цих мудрих настанов і разом з тим побажаймо Дмитру Пилиповичу Корнелюку наснаги і сил для нових творчих злетів!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Дякую автору сердечно!
Захоплений з першого абзацу звернення до читача автора книги "Росіяни-москалі на чужій землі". Відверта, сучасного державного рівня розмова, пронизана духом любові до України та її минулого.
Вона допомагає читачеві позбутися історичних прогалин, вкрадених радянщиною, комуністичною ідеологією, безсоромними фальсифікаціями.
Не буду переповідати основні думки книги, але деякі слова процитую. Думаю, що нова праця Дмитра Корнелюка підготує читача до сприйняття історії української держави саме на реальній основі.
Поєднання історичного з сьогоднішнім – один з багатьох позитивів книги, яка вразила і мою душу словами: "Любов до Бога, до рідної землі, до свого народу, до рідної мови є найсвятішою". Цей лейтмотив супроводжує книгу від початку і до закінчення.
Дякуючи інформації, вміщеній в книзі, я дізнався про героїчний родовід Івана Мазепи. Деталі підкорення Росією інших народів вражають жорстокістю, витонченістю, підступністю, Вони розкривають правду про підкорені тепер "исконно русские земли".
Там, наприклад, де колись жили убихи, тепер "исконно русский город" Сочі. Ціла серія цитат розкриває, що для визначення російського людоїдства слово "фашизм" зам'яке – потрібен новий термін для визначення цієї ідеології. Публіцистичність окремих місць вважаю неперевершеною. Особливо - в оцінці сьогодення.
Хай вибачить мені автор за те, що використаю наведені на сторінці 33 слова Теодора Рузвельта: "… "Видається мені, що москвин загалом не знає що таке сором". Краще не скажеш!
Знайшов я там і матеріали про заслуги українців перед народом Російської держави. Подібне має місце і сьогодні. Який благодатний матеріал для ведення виховної роботи в школах! (на жаль, зустрівся з фактами прохолодного ставлення до придбання школами міста патріотичної літератури місцевих авторів).
Ще раз прошу вибачення в автора книги - цитую вислів із сторінки 37: "Адже лише від ХV до ХХ століття Москва воювала 329 років. У суспільстві Росії сформувався тип жорстокого загарбника, який не вміє і не хоче жити без воєн і конфліктів, який, немов вампір, потребує свіжої крові у вигляді нових територій. Хоч своїх запустілих земель у Росії мільйони гектарів". Хай хтось спроможеться заперечити цю істину!
Навіть сьогоднішні чесні історики Росії зізнаються: "Вся російська і радянська історія сфабрикована на 90 відсотків". Чого ж іще потрібно нашим підкилимним прихвосням Путіна, які й нині в місті у позакутках так його підтримують?
Ой, ой! Як болить серце, коли відкриваєш виписані в книзі істини, а не фальсифікації. Це розділ V. Зміст не передаю – сподіваюся, що текст прочитає кожен і оцінить.
Проймімося ще більшою любов'ю до України, нашої історії, волі, як закликає нас до цього книга Дмитра Корнелюка "Росіяни-москалі на чужій землі".
Я б додав: на чужих землях.
Спасибі, Дмитре Пилиповичу!
Перейму
Перейму на себе прокляття
Москвитів (наказне) Мазепі,
Любити буду свій нарід,
Гнатиму і словом, і очима
З землі моєї чужий набрід.
Не перестану ставити Іванові
В Українській Церкві свічки.
Розвінчуватиму пожиттєво
Петровські брехні-балачки.
Дорогою Волі українці
Й надалі будуть іти.
Петро І помре в Україні одначе,
Як помирають народів кати.
Яків ЛАВРЕНКО.
Р. S. Книгу Дмитра Корнелюка "Росіяни-москалі на чужій землі" варто висунути на обласну премію Олександра Цинкаловського чи якусь іншу. Слово – за громадськими організаціями патріотичного спрямування.
Єднаймося в ім'я майбутнього
З інтересом прочитав невелику за обсягом, але глибоку за змістом книгу Дмитра Пилиповича Корнелюка "Росіяни-москалі на чужій землі".
Вважаю, що нова праця знаної й авторитетної у нашому краї людини гарно прислужиться справі боротьби за зміцнення державної незалежності України, утвердження української національної ідеї, створення єдиної Української Православної Церкви.
Дякую автору за проведену ним велику роботу, патріотичну позицію. Нехай написане ним допоможе людям краще знати своє історичне минуле і зрозуміти суть складних міжцерковних стосунків, які дехто з наших ідейних ворогів хоче використати у своїх брудних цілях.
Бажаю Дмитру Пилиповичу нових творчих успіхів, активного довголіття! Нехай його книга стане своєрідним підтвердженням духовної молитви українців:
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни!
Василь МАРЧУК, член громадської організації "Вбережу".
Передавати книгу з рук в руки
Ознайомилася з книгою Дмитра Корнелюка «Росіяни – москалі на чужій землі». Скажу відверто: нова праця автора, який добре відомий волинянам, актуальна, потрібна і своєчасна.
На мою думку, працівникам освіти, культури, громадським активістам слід зробити все можливе, щоб її прочитало якомога більше людей, котрі мусять знати правду і про минуле, і про сучасне нашої держави, роль у її становленні української Церкви, наших патріотів-священиків.
Дмитру Пилиповичу можна подякувати за чітку громадянську позицію, мужність і активність. Він не побоявся порушити гострі питання сучасних міжцерковних стосунків, вказати реальні шляхи їх вирішення.
Було б добре, якби цю книгу, видану порівняно невеликим тиражем, ми передавали з рук в руки, що дозволить відкрити очі тим, хто досі вірить проросійській пропаганді.
Олена МІСЮРА, голова ГО «Союз Українок».
“Маємо бути мудрими й сильними...”
Ми звернулися до Дмитра Корнелюка із запитанням такого змісту: "Дмитре Пилиповичу, що Ви хотіли сказати новою книгою? Чи не здається Вам, що навіть її назва "Росіяни-москалі на чужій землі" може образити частину наших російськомовних співвітчизників? Та й не тільки їх". Ось що сказав автор:
– Насамперед – про назву книги. Нагадаю тим, хто не знає або вперто не хоче визнати, що вже на початку ХУІІ століття на всіх європейських мапах Київська Русь називалася Україною. А от Московську державу ще навіть в кінці ХVІІІ століття Руссю ніхто не називав, бо вона нею не була. Це було "Московське княжество", або просто "Московія", а населення цих земель називалося московітами, або просто – "москалями".
Термін "Московська Русь" утворився тільки при Катерині ІІ, коли вона заходилася написати історію (1783-1790 р.р.) власної держави.
А про жорстокість, жадобу до захоплення чужих земель, зухвале спілкування із сусідами Московщини, згодом Російської імперії, совєтів, а нині Росії Путіна знає навіть п'ятикласник. Пригадаймо московські підручники з історії. У них головні розділи-теми: "Покорение Сибири", "Покорение Средней Азии", "Покорение Крыма", "Покорение Кавказа", "Подібне "покорение", тільки в дещо іншому варіанті, відбулось і з Україною в 1654 р. (Переяславська Рада).
А огляньте подумки кордони Російської імперії. Знайдіть там народ, державу, з якою б москалі не воювали. А що принесли народам світу ідеологія світового комунізму, міф "Русского мира", годі й казати!
Комуністичну ідеологію, імперію зла за злочини проти людства ніхто не осудив, не покарав. І ось рецидив – Чечня, Абхазія, Північна Осетія, Придністров'я, Грузія, тепер – Україна.
Сьогодні московська пропаганда не втомлюється базікати, що Київ без "великой России не мыслим ни в коем случае!". Що війна на Сході – це справа рук "бандерівців", що Київська Русь – то не Україна, а Росія! Що святий Володимир охрестив саме Русь, а не Україну, і був "російським князем".
А нещодавно Путін при зустрічі з президентом Франції Емануелем Макроном назвав Ярослава Мудрого "нашим", тобто "російським князем".
Неважко зрозуміти логіку російських шовіністів: раз хрестилась Русь, а не Україна, і київські князі - "їхні", значить і територія має бути "їхня", а України "не було, нема і бути не може".
Саме цей міф підсвідомо впливає на філософію мислення росіян щодо Незалежної України й вибору європейського вектору розвитку.
Цю вежу брехні, що з кожним днем посилюється у ЗМІ Москви, й покликана зруйнувати книга "Росіяни-москалі на чужій землі". Бо інакше ми не матимемо не тільки власної Незалежної від Москви Церкви, а й власної Самостійної держави.
Тому-то кожний українець мусить зрозуміти: "Чим менше "русского мира" в Україні, тим більше шансів в українців вижити", – звертаючись до лідерів "Великої сімки", нещодавно сказав Петро Порошенко.
Серед людей ще дуже багато тих, хто так і не допетрав, що з росіянами у нас – не тільки збройне протистояння, як світоглядний антагонізм. Витравлюймо у собі "малоросійство", "меншовартісність". Інакше ніколи не вискочимо з клятих "обіймів" "старшого брата". А статись це може тільки тоді, коли всі станемо українцями не по вишиванці, а по духу. Адже й убивця Степана Бандери Богдан Сташинський теж носив вишиванку. Про це свідчить Надія Шабатура з Любомля, яка разом вчилася з Сташинським у Львівському педінституті в 1950-1952 роках. Нині його світлина експонується у Любомльському музеї.
Отож, головна мета моєї нової праці – українізувати суспільство через звернення до національних традицій та духовних цінностей нашого люду. Я вирішив розповісти про Івана Мазепу як про своєрідний символ української національної ідеї; пройтись, хоч фрагментарно, стежками боротьби нашого люду з одвічним ворогом Росією-Московією за волю і кращу долю; заглянути в очі "старшому брату", який і сьогодні зі зброєю в руках лізе через наші кордони, зазіхаючи на нашу землю, нашу історію, нашу віру; показати суспільству місію Церкви у житті держави.
В книзі немає надуманих фактів, а лише правда, достовірна, щира і свята, яка базується тільки на документах і свідченнях очевидців без будь-яких художніх прикрас і політичної заангажованості.
Я дуже хочу, щоб книжка допомогла читачам розібратися по суті суперечок довкола проблем, пов'язаних з УПЦ, та в наших історичних і сучасних взаємовідносинах із сусідньою державою, яку нам й досі вперто нав'язують як "общее Отечество - единую Русь".
Єдине, чого я не хотів би, - це щоб у когось із Вас у серці з'явилось почуття злоби або неприязні до тієї держави чи народу, що живе в ній. Адже відповідати злом на зло - то не християнський вчинок.
Ми маємо бути мудрими й сильними. Однак я сподіваюсь і вірю, що книга "Росіяни-москалі на чужій землі" допоможе пролити світло правди в душі кожного читача, який візьме її до рук і уважно прочитає. Тоді у багатьох із Вас прокинеться світле почуття честі й людської гідності. І Ви гордо промовите: "Я –українець! Я - патріот!".
Я розумію, що книга буде сприйнята не всіма однаково. І це - закономірно . Адже у кожного з вас - своє бачення, свої думки, свої аргументи, свої пріоритети. Однак хай Господь пом'якшить серце і просвітлить розум упередженого читача - у цьому моє бажання і моя молитва.
Підготував Володимир ПЕТРУК.
Світ побачила нова книга Дмитра Корнелюка
Залишити коментар