Куди прямує Україна?
Шановна редакціє!
Вітаю Вас із Різдвяними та Новорічними святами і прошу надрукувати мій лист з думками про наболіле.
Невдовзі виповниться 27 літ, як проголошена державна Незалежність України. Але чи стала наша країна справді незалежною і самодостатньою, чи став народ краще жити?
На мою думку, ні. Бо керують нами не висококваліфіковані професіонали, патріоти-державники, а часто-густо дармоїди і злодії. Україна – в числі лідерів у світі за рівнем корупції, злочинності і бюрократизму. Балакаючи про євроінтеграцію і європейський вибір, наші урядовці зводять всю «європейськість» до височезних комунальних тарифів, захмарних цін і безладу в економіці.
Так і хочеться запитати можновладців: «У вас совість є? Коли ви, нарешті, по-справжньому боротиметеся з корупцією і займетеся державотворенням, перестанете прикро вражати міжнародне співтовариство своїми, м’яко кажучи, негарними справами?».
Як свідчить статистика, Україна – одна з найбідніших, якщо не найбідніша, країна Європи. Більше того: її за рівнем життя обігнали навіть деякі африканські держави. Про Європу я вже навіть не говорю, хоч наш український народ хоче там жити, але жебраки їм не потрібні. Наші ж урядовці замість того, щоб піднімати економіку, випрошують кредити в Міжнародного валютного фонду і заганяють нас у глибоку боргову яму.
Можливо, вже настав час провести міжнародний незалежний аудит, розібратися, куди пішли і йдуть позичені гроші і притягти до відповідальності тих, хто ці гроші використав для власного збагачення? І почати слід з Президента і Прем’єр-Міністра як головних дійових осіб сучасної української драми, яка розігрується на наших очах. Та й Верховній Раді варто прокинутися від тривалого «летаргічного сну» і дати своїм виборцям відповідь на одне-єдине питання: «Куди прямує Україна?».
Хотілося б знати й про те, хто і коли відповість за неподобства, що мають місце у нашому житті, чому з корупцією борються тільки на словах , а різного роду ділки-мафіозі типу екс-глави Нацбанку Гонтарєвої та іже з нею живуть приспівуючи, і, як кажуть, у вус не дують?
Подібних запитань можна ставити багато, але хто на них відповість? Доки громада не змусить чинуш-бюрократів повернутися обличчям до потреб і запитів народу, справи на краще не зміняться.
Тому пропоную на шпальтах громадсько-політичної газети «Вісті Ковельщини», яка є найтиражнішою в нашому краї, провести публічну дискусію на тему: «Що Ви думаєте про ситуацію в сучасній Україні і якими бачите шляхи до її поліпшення?». Закликаю всіх свідомих громадян до участі в цій дискусії. Хай наш голос почує влада!
Пишіть, критикуйте і разом з тим – пропонуйте. Бо одна голова добре, а багато – краще.
Роман КІНАШ,
ветеран праці.
м. Ковель.
Шановна редакціє!
Вітаю Вас із Різдвяними та Новорічними святами і прошу надрукувати мій лист з думками про наболіле.
Невдовзі виповниться 27 літ, як проголошена державна Незалежність України. Але чи стала наша країна справді незалежною і самодостатньою, чи став народ краще жити?
На мою думку, ні. Бо керують нами не висококваліфіковані професіонали, патріоти-державники, а часто-густо дармоїди і злодії. Україна – в числі лідерів у світі за рівнем корупції, злочинності і бюрократизму. Балакаючи про євроінтеграцію і європейський вибір, наші урядовці зводять всю «європейськість» до височезних комунальних тарифів, захмарних цін і безладу в економіці.
Так і хочеться запитати можновладців: «У вас совість є? Коли ви, нарешті, по-справжньому боротиметеся з корупцією і займетеся державотворенням, перестанете прикро вражати міжнародне співтовариство своїми, м’яко кажучи, негарними справами?».
Як свідчить статистика, Україна – одна з найбідніших, якщо не найбідніша, країна Європи. Більше того: її за рівнем життя обігнали навіть деякі африканські держави. Про Європу я вже навіть не говорю, хоч наш український народ хоче там жити, але жебраки їм не потрібні. Наші ж урядовці замість того, щоб піднімати економіку, випрошують кредити в Міжнародного валютного фонду і заганяють нас у глибоку боргову яму.
Можливо, вже настав час провести міжнародний незалежний аудит, розібратися, куди пішли і йдуть позичені гроші і притягти до відповідальності тих, хто ці гроші використав для власного збагачення? І почати слід з Президента і Прем’єр-Міністра як головних дійових осіб сучасної української драми, яка розігрується на наших очах. Та й Верховній Раді варто прокинутися від тривалого «летаргічного сну» і дати своїм виборцям відповідь на одне-єдине питання: «Куди прямує Україна?».
Хотілося б знати й про те, хто і коли відповість за неподобства, що мають місце у нашому житті, чому з корупцією борються тільки на словах , а різного роду ділки-мафіозі типу екс-глави Нацбанку Гонтарєвої та іже з нею живуть приспівуючи, і, як кажуть, у вус не дують?
Подібних запитань можна ставити багато, але хто на них відповість? Доки громада не змусить чинуш-бюрократів повернутися обличчям до потреб і запитів народу, справи на краще не зміняться.
Тому пропоную на шпальтах громадсько-політичної газети «Вісті Ковельщини», яка є найтиражнішою в нашому краї, провести публічну дискусію на тему: «Що Ви думаєте про ситуацію в сучасній Україні і якими бачите шляхи до її поліпшення?». Закликаю всіх свідомих громадян до участі в цій дискусії. Хай наш голос почує влада!
Пишіть, критикуйте і разом з тим – пропонуйте. Бо одна голова добре, а багато – краще.
Роман КІНАШ, ветеран праці.
м. Ковель.
Новий рік – нові тривоги і надії
Шановний пане Романе!
Знаю Вас давно і ціную за чітку громадянську позицію, небайдужість і прагнення змінити ситуацію в Україні на краще. Звичайно, один в полі не воїн, але й позиція однієї людини, її активність багато чого важать. А ще коли таку активність виявлять Ваші однодумці, то позитивний результат неодмінно буде.
Ось чому я обома руками підтримую Вашу пропозицію провести на шпальтах «Вістей Ковельщини» публічну дискусію з названої Вами теми, хоч, чесно кажучи, певні сумніви ятрять мою грішну душу.
«Як?! – скажете Ви. – Одночасно і підтримуєте, і сумніваєтеся? Хіба таке може бути?».
На жаль, може. Наше суспільство ще не готове стовідсотково до усвідомлення своєї вирішальної ролі у визначенні шляхів подальшого розвитку держави, впливу на рішення владних інституцій, які вони приймають або збираються приймати. І якщо одразу після Помаранчевої революції, а пізніше – після революції Гідності це усвідомлення було властиве якщо не переважній більшості цього суспільства, то принаймні значній його частині, нині, на жаль, ситуація змінилася на гірше.
Чомусь багатьма із нас оволоділа апатія, байдужість, небажання якимось чином впливати на владу. Все більш поширеним стає принцип: «Моя хата скраю». Мовляв, є Президент, є Уряд, є Верховна Рада, є депутати – нехай вирішують.
З другого боку, сумніваюсь, що Ваша пропозиція, як і пропозиції людей, надто зацікавлять київську владу. Бо якщо до місцевої – чи то сільської, чи то селищної, чи то районної, чи то міської – виборці ще можуть «достукатися», то чиновникам нагорі голос народу, грубо кажучи, «по барабану». Ви собі говоріть, а нам своє робить. Для нас найголовніше – вказівки МВФ, про що Ви згадуєте, кредити, гроші, офшори і посади.
Кажу про це так, бо на прикладі навіть найближчої мені галузі – редакційно-видавничої, бачу, як ця галузь свідомо руйнується. І скільки журналісти й поліграфісти не били і не б’ють тривогу з цього приводу, нас ніхто не слухає. А хіба тільки нас? Хто чує, скажімо, підприємців, селян, залізничників, зв’язківців і т. д., і т. п.?
Уряд проголосив 2018 рік роком продовження кардинальних реформ, покликаних істотно змінити зміст життя українського народу. При чому ці реформи приймають на Печерських пагорбах, абсолютно не цікавлячись думкою самого народу. Дехто каже: «Закони приймають народні депутати України. Значить, вони висловлюють думку народу. Які можуть бути претензії?».
Так-то воно так, але трішечки не так. «Народні» депутати в переважній більшості своїй страшенно далекі від народу, і навіть не усвідомлюють, як 90 відсоткам його нещасного народу доводиться виживати в умовах галопуючої інфляції, постійно зростаючих цін і тарифів, мізерних заробітних плат і пенсій, які, незважаючи на так зване «підвищення», і близько не наближаються до європейських.
Але, попри все, я не втрачаю надії на публічну дискусію, яку ініціюєте Ви, пане Романе. А щоб дискусія була предметною, пропоную увазі читачів газети передрук статті «Нововведення-2018: тарифи, реформи, штрафи…», котру цими днями опублікували «Сільські вісті». У ній стисло й конкретно передано суть реформ, який продовжуватиме Уряд цьогоріч.
Як кажуть, прочитайте і зробіть висновки…
Микола ВЕЛЬМА.
Залишити коментар