"Союзу Українок" Ковеля - 90
"За нами, сестри, темінь
ночі,
А перед нами – світло
дня…".
Уляна Кравченко.
("Гімн "Союзу Українок").
"Союз Українок" Волині зареєстрований у Волинському воєводстві (м. Рівне) 11 квітня 1927 року і розпочав роботу на терені цілого воєводства. В цей же день 11 ковельчанок були прийняті в члени "Союзу Українок" Волині. Н. Баховець, Г. Коленда, Н. Кос, М. Мацюк, Г. Малашевська, Л. Малиновська, О. Новичевська, М. Нездрянь, У. Романенко, К. Тонизька і стали основоположниками філії, яка об'єднала для спільної праці близько двох сотень жінок Ковельщини.
Установчі збори філії "Союзу Українок" у Ковелі відбулись 23 січня 1928 року. До неї належали понад 70 осіб, які активно впливали на суспільне життя значної частини української інтелігенції на терені Ковеля. Головою Ковельської філії "Союзу Українок" було обрано Лесю (Олександру) Підгірську. Приміщення філії знаходилось по вул. Варшарській, 163.
"Союз Українок" Ковеля підтримувало міське управління, щорічно виділяючи по 150-200 злотих. В основному ж її бюджет складали членські внески і доходи з масових заходів (приблизно 2000 злотих на рік).
Діяльність філії не обмежилась жіноцтвом Ковеля, а характеризувалась "розростом вшир". Поряд із тим, що до її складу входили жінки з наближених населених пунктів – Люблинця, Любитова, Облап, Голоб, Довгонос, Мощеної – структурними ланками організації були гуртки в Турійську та в селах Окуніно й Шайно.
Головна управа "Союзу Українок" Волині знаходилась у Рівному. 8 серпня 1933 року вона прийняла рішення про створення гуртка у с. Шайно гм. Старі Кошари. Очолила товариство Наталія Яцина. Кількість членів коливалась від 16 до 35 осіб. Значний вплив на місцеве населення мала філія "Союзу Українок" у Мацієві, створена 20 листопада 1930 року. Вона нараховувала 49 членів, очолювала філію Теодозія Солодуха. Гурток у Турійську заснований 12 лютого 1933 року. Щорічний дохід організації становив 700 злотих. Кількість членів – близько 30 осіб, очолювала організацію О. Козловська.
В гуртках "Союзу Українок" Ковельщини беззаперечним авторитетом користувалася О. Підгірська та члени управи. Значну роль вони приділяли організаційній праці, керівництву діяльністю гуртків. Із членів управи є світлина лише Єлизавети Тарасевич (фото №1).
В 1934 році у Станіславі відбувся Всеукраїнський жіночий конгрес. О. Підгірська, Н. Зубенко, Д. Морозовська, Є. Тарасевич, К. Стаднюк гідно представляли Ковельську філію "Союзу Українок". К. Стаднюк долучилася до привітань конгресу.
Головними напрямками роботи осередків "Союзу Українок" Ковельщини були культурно-освітня і допомогова діяльність. При осередках "Союзу Українок" діяли бібліотеки та читальні, де особливою популярністю користувалися книги й часописи, які виходили у видавництві "Союзу Українок" у Львові. Серед них - журнали "Нова хата", "Жіноча доля" та інші. Вони знайомили з питаннями розвитку жіночого руху і його видатними постатями, проблемами жіночих організацій на Західній Україні та за її межами. Крім того, містили корисні для жінок поради з домоведення, гігієни, сімейного виховання й освіти дітей, знайомили з новинками моди і тонкощів кулінарного мистецтва.
Традиційними стали щорічні проведення академій, присвячених вшануванню визначних українських діячів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Миколи Лисенка, а також пам'ятні дні української історії, до яких належали свято Державності (22 січня), свято Базару (у листопаді), академія пам'яті оборонців Крут (29 січня). У липні відзначали річницю прийняття християнства на Русі.
З травня 1929 року в осередках почали проводити свято Матері. 12 травня 1929 року його влаштували українські жінки в театрі "Експрес". Щорічні Різдвяні свята, Великдень, свято Миколая з виставами для діток і подарунками для них сприяли формуванню національної свідомості підростаючого покоління.
Під час канікул "союзянки" Ковеля утримували 50 діток, на повному утриманні філії був дитячий садочок при Благовіщенській церкві, вихователькою в ньому працювала Єлизавета Тарасевич – тітка О. Баховця (очільника юнацького підпілля в школі № 3, багатолітнього в'язня сталінських таборів, автора книги "Колима"), який виховувався в цьому садочку.
29 жовтня 1933 року з нагоди проголошення дня жалоби і протесту в Свято-Юріївській церкві Ковеля відбулася урочиста панахида за душі померлих від голоду братів і сестер на Великій Україні. Панахида відбулася і в Благовіщенській церкві. Зібралася також філія "Союзу Українок", реферат про становище на Великій Україні виголосила голова філії пані Леся Підгірська. Було вирішено створити повітовий громадський Комітет порятунку голодуючих України. З ініціативи "СУ" панахиди відбулися в церквах Володимира та інших міст.
Про діяльність "Союзу Українок" в Ковелі згадував нині покійний Василь Олексюк: "Союзянки збиралися в приміщенні навпроти Свято-Воскресенського собору. На Різдво вони ставили ялинку для дітей і молоді, а 13 січня влаштовували Маланчин вечір в приміщенні теперішнього Народного дому "Просвіта". Ставили вистави "Ой, не ходи, Грицю…", "Чорноморці", "Про що тирса шелестіла". Український хор готував вечір до Шевченкових днів, на який з'їжджалося багато людей із сусідніх сіл".
Нам пощастило отримати світлину цього вечора (фото 2) від Алли Перепелиці (її мама Євдокія Деркач – в першому ряду друга зліва). Влітку минулого року в Ковелі перебувала Ірина Олександрович (мешкає в Києві, доцент кафедри кібернетики університету ім. Тараса Шевченка, яка на цій світлині впізнала свою тітку (крайня справа в 1-му ряду) і свою маму (за сестрою – в 2-му ряду). Керівник – пан Бартко.
Леся (Олександра) Підгірська очолювала "Союз Українок" в Ковелі з 1928 по 1943 р.р. (з 1939 року по червень 1941 року організація була заборонена). Леся походила з відомої на Галичині родини Бачинських. Один з них, Лев, готував Акт злуки Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою. Старша сестра Марія була заміжня за Дмитром Донцовим – ідеологом українського націоналізму, сестра Ксеня Бачинська допомагала Лесі в суспільно-громадській роботі в Ковелі, брат Володимир був одружений з дочкою лікаря Пирогова Оксаною.
Алла ПОЛЯКОВА.
"За нами, сестри, темінь ночі,
А перед нами – світло дня…".
Уляна Кравченко.
("Гімн "Союзу Українок").
"Союз Українок" Волині зареєстрований у Волинському воєводстві (м. Рівне) 11 квітня 1927 року і розпочав роботу на терені цілого воєводства. В цей же день 11 ковельчанок були прийняті в члени "Союзу Українок" Волині. Н. Баховець, Г. Коленда, Н. Кос, М. Мацюк, Г. Малашевська, Л. Малиновська, О. Новичевська, М. Нездрянь, У. Романенко, К. Тонизька і стали основоположниками філії, яка об'єднала для спільної праці близько двох сотень жінок Ковельщини.
Установчі збори філії "Союзу Українок" у Ковелі відбулись 23 січня 1928 року. До неї належали понад 70 осіб, які активно впливали на суспільне життя значної частини української інтелігенції на терені Ковеля. Головою Ковельської філії "Союзу Українок" було обрано Лесю (Олександру) Підгірську. Приміщення філії знаходилось по вул. Варшарській, 163.
"Союз Українок" Ковеля підтримувало міське управління, щорічно виділяючи по 150-200 злотих. В основному ж її бюджет складали членські внески і доходи з масових заходів (приблизно 2000 злотих на рік).
Діяльність філії не обмежилась жіноцтвом Ковеля, а характеризувалась "розростом вшир". Поряд із тим, що до її складу входили жінки з наближених населених пунктів – Люблинця, Любитова, Облап, Голоб, Довгонос, Мощеної – структурними ланками організації були гуртки в Турійську та в селах Окуніно й Шайно.
Головна управа "Союзу Українок" Волині знаходилась у Рівному. 8 серпня 1933 року вона прийняла рішення про створення гуртка у с. Шайно гм. Старі Кошари. Очолила товариство Наталія Яцина. Кількість членів коливалась від 16 до 35 осіб. Значний вплив на місцеве населення мала філія "Союзу Українок" у Мацієві, створена 20 листопада 1930 року. Вона нараховувала 49 членів, очолювала філію Теодозія Солодуха. Гурток у Турійську заснований 12 лютого 1933 року. Щорічний дохід організації становив 700 злотих. Кількість членів – близько 30 осіб, очолювала організацію О. Козловська.
В гуртках "Союзу Українок" Ковельщини беззаперечним авторитетом користувалася О. Підгірська та члени управи. Значну роль вони приділяли організаційній праці, керівництву діяльністю гуртків. Із членів управи є світлина лише Єлизавети Тарасевич (фото №1).
В 1934 році у Станіславі відбувся Всеукраїнський жіночий конгрес. О. Підгірська, Н. Зубенко, Д. Морозовська, Є. Тарасевич, К. Стаднюк гідно представляли Ковельську філію "Союзу Українок". К. Стаднюк долучилася до привітань конгресу.
Головними напрямками роботи осередків "Союзу Українок" Ковельщини були культурно-освітня і допомогова діяльність. При осередках "Союзу Українок" діяли бібліотеки та читальні, де особливою популярністю користувалися книги й часописи, які виходили у видавництві "Союзу Українок" у Львові. Серед них - журнали "Нова хата", "Жіноча доля" та інші. Вони знайомили з питаннями розвитку жіночого руху і його видатними постатями, проблемами жіночих організацій на Західній Україні та за її межами. Крім того, містили корисні для жінок поради з домоведення, гігієни, сімейного виховання й освіти дітей, знайомили з новинками моди і тонкощів кулінарного мистецтва.
Традиційними стали щорічні проведення академій, присвячених вшануванню визначних українських діячів Тараса Шевченка, Лесі
Українки, Івана Франка, Миколи Лисенка, а також пам'ятні дні української історії, до яких належали свято Державності (22 січня), свято Базару (у листопаді), академія пам'яті оборонців Крут (29 січня). У липні відзначали річницю прийняття християнства на Русі.
З травня 1929 року в осередках почали проводити свято Матері. 12 травня 1929 року його влаштували українські жінки в театрі "Експрес". Щорічні Різдвяні свята, Великдень, свято Миколая з виставами для діток і подарунками для них сприяли формуванню національної свідомості підростаючого покоління.
Під час канікул "союзянки" Ковеля утримували 50 діток, на повному утриманні філії був дитячий садочок при Благовіщенській церкві, вихователькою в ньому працювала Єлизавета Тарасевич – тітка О. Баховця (очільника юнацького підпілля в школі № 3, багатолітнього в'язня сталінських таборів, автора книги "Колима"), який виховувався в цьому садочку.
29 жовтня 1933 року з нагоди проголошення дня жалоби і протесту в Свято-Юріївській церкві Ковеля відбулася урочиста панахида за душі померлих від голоду братів і сестер на Великій Україні. Панахида відбулася і в Благовіщенській церкві. Зібралася також філія "Союзу Українок", реферат про становище на Великій Україні виголосила голова філії пані Леся Підгірська. Було вирішено створити повітовий громадський Комітет порятунку голодуючих України. З ініціативи "СУ" панахиди відбулися в церквах Володимира та інших міст.
Про діяльність "Союзу Українок" в Ковелі згадував нині покійний Василь Олексюк: "Союзянки збиралися в приміщенні навпроти Свято-Воскресенського собору. На Різдво вони ставили ялинку для дітей і молоді, а 13 січня влаштовували Маланчин вечір в приміщенні теперішнього Народного дому "Просвіта". Ставили вистави "Ой, не ходи, Грицю…", "Чорноморці", "Про що тирса шелестіла". Український хор готував вечір до Шевченкових днів, на який з'їжджалося багато людей із сусідніх сіл".
Нам пощастило отримати світлину цього вечора (фото 2) від Алли Перепелиці (її мама Євдокія Деркач – в першому ряду друга зліва). Влітку минулого року в Ковелі перебувала Ірина Олександрович (мешкає в Києві, доцент кафедри кібернетики університету ім. Тараса Шевченка, яка на цій світлині впізнала свою тітку (крайня справа в 1-му ряду) і свою маму (за сестрою – в 2-му ряду). Керівник – пан Бартко.
Леся (Олександра) Підгірська очолювала "Союз Українок" в Ковелі з 1928 по 1943 р.р. (з 1939 року по червень 1941 року організація була заборонена). Леся походила з відомої на Галичині родини Бачинських. Один з них, Лев, готував Акт злуки Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою. Старша сестра Марія була заміжня за Дмитром Донцовим – ідеологом українського націоналізму, сестра Ксеня Бачинська допомагала Лесі в суспільно-громадській роботі в Ковелі, брат Володимир був одружений з дочкою лікаря Пирогова Оксаною.
Алла ПОЛЯКОВА.
"Союзу Українок" Ковеля - 90
Українки, Івана Франка, Миколи Лисенка, а також пам'ятні дні української історії, до яких належали свято Державності (22 січня), свято Базару (у листопаді), академія пам'яті оборонців Крут (29 січня). У липні відзначали річницю прийняття християнства на Русі.
Залишити коментар