"Союзу Українок" Ковеля – 90
(Продовження.
Поч. в номері
"Вістей Ковельщини"
за 25 січня ц. р.).
"Служба для нації була і є одною з провідних ідей українського жіночого руху, з якої він черпає свій етнос і своє остаточне оправдання".
Мілена Рудницька,
голова Всесвітнього "Союзу Українок" 1937-1939 р. р.
l
Чоловік Лесі знаний адвокат Самійло Підгірський, котрий в 1917 р. був членом Центральної ради, у 1923-1927 роках – послом до польського сейму, в 1917 р. – редактором першої української газети на Волині "Громадянин". В 1944 р. був заарештований в Ковелі і, ймовірно, в 1945 році розстріляний в Лук'янівській в'язниці Києва.
При перших "совєтах" Леся Підгірська жила в Ковелі, працювала в комісії з ліквідації неписьменності. При німцях Леся стала головою Допомогового комітету, який надавав допомогу у звільненні полонених українців, а також працювала перекладачем в гебітскомісаріаті. Відновилась тоді діяльність "Союзу Українок".
Леся постійно підтримувала зв'язок із загонами УПА, надавала їм допомогу медикаментами, інформацією. Влітку 1943 року Лесю видали. Ось що розповіла сім'ї Слабушевських служниця Підгірських: "Вдень 3 липня 1943 року до їх дому під'їхала легкова машина. В хату зайшов німецький офіцер і звелів пані Лесі збиратись. Вона була дуже схвильована, одягла чорну сукню і пішла до машини, а на другий день довідались, що Лесю розстріляли".
Це сталося 4 липня 1943 року. Яму викопали на краю польського цвинтаря по теперішній вулиці Степана Бандери (де зараз управління газового господарства). Очевидцем розстрілу став Іван Малиновський (його хата була поруч з цвинтарем). Стріляв сам гебітскомісар Каснер. Після першого пострілу Леся залишилась стояти і щось почала говорити Каснеру (що саме – не чув), тоді пролунав другий постріл, і Леся Підгірська впала…
Дочка Лесі Підгірської Нана (Юліана) в 1942 році вийшла заміж за Гурія Вітрика, а в січні 1944 року вони йшли містом. На розі теперішніх вулиць Грушевського і Міцкевича німці Гурія вбили, а Нану заарештували. Через кілька днів її вивели в одній білизні і розстріляли там же, де й матір.
Після відродження "Союзу Українок" Ковеля (в 2000 році) ми щороку 4 липня приходимо до пам'ятного знака на території управління газового господарства, щоб вклонитись світлій пам'яті Лесі Підгірської і помолитися за спокій душ спочилих Олександри Підгірської, її дочки Юліани, зятя Гурія, чоловіка Самійла Підгірського і за всіх тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої держави.
4 липня 2003 року з нагоди 60-их роковин від дня розстрілу голови "Союзу Українок" Ковельщини Лесі Підгірської біля пам'ятного знака було проведено мітинг-реквієм. Настоятель церкви Св. Дмитра Солунського о. Анатолій Александрук відправив панахиду. Співав церковний хор під орудою паніматінки Оксани. Слово пам'яті й скорботи виголосила заступник голови "Союзу Українок" Ковеля Ганна Гнатюк.
Виступили представники КУНу, братства вояків ОУН-УПА. На мітингу-реквіємі були присутні представники газового господарства, преси, радіо, партій і громадських організацій.
Тепле слово подяки за вшанування пам'яті її рідних виголосила сестра Самійла Підгірського пані Ганна Сидорська-Підгірська. На завершення церковний хор виконав "Молитву за Україну", кілька патріотичних пісень.
Через 10 років до 70-их роковин з дня розстрілу Лесі Підгірської "Союз Українок" запросив ковельчан до культурно-просвітницького центру на вечір пам'яті, присвячений першій голові "Союзу Українок" Ковеля. Оксана Мулярчук підготувала до цього заходу виставу про життя і подвиг Лесі Підгірської "Вона була першою". Вистава перенесла нас у ті далекі, непрості часи, створила ілюзію присутності.
Серед виступаючих після перегляду вистави була викладач Волинського Східноєвропейського університету пані Тамара Раєвич, котра при написанні дисертації ретельно опрацювала архівні матеріали про діяльність "Союзу Українок" Ковельщини в 30-их-40-их роках минулого століття, що зберігаються в Рівненському обласному архіві. Пані Тамара нам їх люб'язно надала, за що ми їй дуже вдячні.
l
Велику пошукову роботу серед ковельчан провела заступник голови "Союзу Українок" Ковеля 2000-2010 років, нині покійна Ганна Михайлівна Гнатюк. В перші роки відновлення діяльності організації їй вдалось отримати інформацію, що у Львові мешкає рідна сестра Самійла Підгірського пані Ганна Сидорська-Підгірська, яка щоліта приїжджає у Ковель на відпочинок.
Зустріч відбулась. Ганні Максимівні на той час було більше 80 років. Але вона вражала інтелігентністю, активною життєвою позицією, ясним розумом, щирістю і добротою. Пані Ганна подарувала для організації книги із своєї бібліотеки, ксерокопії сторінок з "Канадської української енциклопедії", де були надруковані відомості про Самійла і Олександру Підгірських, портрет Т. Шевченка роботи її (на жаль, покійного) сина Володимира із старовинним рушником родини Підгірських. Після смерті мами вона виховувалась в сім'ї Самійла і Лесі.
Пані Ганна ділилась спогадами про Лесю з повагою і любов'ю. Перебуваючи в Ковелі, пані Ганна радо відвідувала збори організації, заходи, які відбувались за нашою участю.
Почесна "союзянка" Ковельської філії "Союзу Українок" Ганна Максимівна Сидорська-Підгірська відійшла у вічність на 93 році життя 21 вересня 2014 року. Похована у Львові.
На родинній світлині Підгірських юна Ганнуся стоїть крайня зліва, а її тато Максим Підгірський – в центрі групи.
Алла ПОЛЯКОВА.
l
Р. S. Користуючись нагодою, прошу вибачення за помилку, допущену в попередній публікації у газеті про 90-річний ювілей "Союзу Українок" Ковеля. В останньому абзаці статті правильно слід читати так: "Нам пощастило отримати світлину цього вечора від Алли Перепелиці (її мама Євдокія Дятел – в першому ряду друга ліворуч)".
А. П.
l
НА ЗНІМКАХ: 1 – Юліана Підгірська; 2 – родина Підгірських; 3 – панахида і мітинг-реквієм біля каменя Пам’яті з нагоди 60-річчя розстрілу Лесі Підгірської 4 липня 2003 року; 4 – на мітингу-реквієму виступає голова «Союзу Українок» Ковеля Алла Полякова; 5 – учасники вечора пам’яті у міському культурно-просвітницькому центрі під час вистави «Вона була першою»; 6 – ковельські «союзянки» під час традиційного вшанування пам’яті родини Підгірських на території управління газового господарства.
Фото з архіву «Союзу Українок» Ковеля.
(Продовження. Поч. в номері "Вістей Ковельщини" за 25 січня ц. р.).
"Служба для нації була і є одною з провідних ідей українського жіночого руху, з якої він черпає свій етнос і своє остаточне оправдання".
Мілена Рудницька, голова Всесвітнього "Союзу Українок" 1937-1939 р. р.
ххх
Чоловік Лесі знаний адвокат Самійло Підгірський, котрий в 1917 р. був членом Центральної ради, у 1923-1927 роках – послом до польського сейму, в 1917 р. – редактором першої української газети на Волині "Громадянин". В 1944 р. був заарештований в Ковелі і, ймовірно, в 1945 році розстріляний в Лук'янівській в'язниці Києва.
При перших "совєтах" Леся Підгірська жила в Ковелі, працювала в комісії з ліквідації неписьменності. При німцях Леся стала головою Допомогового комітету, який надавав допомогу у звільненні полонених українців, а також працювала перекладачем в гебітскомісаріаті. Відновилась тоді діяльність "Союзу Українок".
Леся постійно підтримувала зв'язок із загонами УПА, надавала їм допомогу медикаментами, інформацією. Влітку 1943 року Лесю видали. Ось що розповіла сім'ї Слабушевських служниця Підгірських: "Вдень 3 липня 1943 року до їх дому під'їхала легкова машина. В хату зайшов німецький офіцер і звелів пані Лесі збиратись. Вона була дуже схвильована, одягла чорну сукню і пішла до машини, а на другий день довідались, що Лесю розстріляли".
Це сталося 4 липня 1943 року. Яму викопали на краю польського цвинтаря по теперішній вулиці Степана Бандери (де зараз управління газового господарства). Очевидцем розстрілу став Іван Малиновський (його хата була поруч з цвинтарем). Стріляв сам гебітскомісар Каснер. Після першого пострілу Леся залишилась стояти і щось почала говорити Каснеру (що саме – не чув), тоді пролунав другий постріл, і Леся Підгірська впала…
Дочка Лесі Підгірської Нана (Юліана) в 1942 році вийшла заміж за Гурія Вітрика, а в січні 1944 року вони йшли містом. На розі теперішніх вулиць Грушевського і Міцкевича німці Гурія вбили, а Нану заарештували. Через кілька днів її вивели в одній білизні і розстріляли там же, де й матір.
Після відродження "Союзу Українок" Ковеля (в 2000 році) ми щороку 4 липня приходимо до пам'ятного знака на території управління газового господарства, щоб вклонитись світлій пам'яті Лесі Підгірської і помолитися за спокій душ спочилих Олександри Підгірської, її дочки Юліани, зятя Гурія, чоловіка Самійла Підгірського і за всіх тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої держави.
4 липня 2003 року з нагоди 60-их роковин від дня розстрілу голови "Союзу Українок" Ковельщини Лесі Підгірської біля пам'ятного
знака було проведено мітинг-реквієм. Настоятель церкви Св. Дмитра Солунського о. Анатолій Александрук відправив панахиду. Співав церковний хор під орудою паніматінки Оксани. Слово пам'яті й скорботи виголосила заступник голови "Союзу Українок" Ковеля Ганна Гнатюк.
Виступили представники КУНу, братства вояків ОУН-УПА. На мітингу-реквіємі були присутні представники газового господарства, преси, радіо, партій і громадських організацій.
Тепле слово подяки за вшанування пам'яті її рідних виголосила сестра Самійла Підгірського пані Ганна Сидорська-Підгірська. На завершення церковний хор виконав "Молитву за Україну", кілька патріотичних пісень.
Через 10 років до 70-их роковин з дня розстрілу Лесі Підгірської "Союз Українок" запросив ковельчан до культурно-просвітницького центру на вечір пам'яті, присвячений першій голові "Союзу Українок" Ковеля. Оксана Мулярчук підготувала до цього заходу виставу про життя і подвиг Лесі Підгірської "Вона була першою". Вистава перенесла нас у ті далекі, непрості часи, створила ілюзію присутності.
Серед виступаючих після перегляду вистави була викладач Волинського Східноєвропейського університету пані Тамара Раєвич, котра при написанні дисертації ретельно опрацювала архівні матеріали про діяльність "Союзу Українок" Ковельщини в 30-их-40-их роках минулого століття, що зберігаються в Рівненському обласному архіві. Пані Тамара нам їх люб'язно надала, за що ми їй дуже вдячні.
ххх
Велику пошукову роботу серед ковельчан провела заступник голови "Союзу Українок" Ковеля 2000-2010 років, нині покійна Ганна Михайлівна Гнатюк. В перші роки відновлення діяльності організації їй вдалось отримати інформацію, що у Львові мешкає рідна сестра Самійла Підгірського пані Ганна Сидорська-Підгірська, яка щоліта приїжджає у Ковель на відпочинок.
Зустріч відбулась. Ганні Максимівні на той час було більше 80 років. Але вона вражала інтелігентністю, активною життєвою позицією, ясним розумом, щирістю і добротою. Пані Ганна подарувала для організації книги із своєї бібліотеки, ксерокопії сторінок з
"Канадської української енциклопедії", де були надруковані відомості про Самійла і Олександру Підгірських, портрет Т. Шевченка роботи її (на жаль, покійного) сина Володимира із старовинним рушником родини Підгірських. Після смерті мами вона виховувалась в сім'ї Самійла і Лесі.
Пані Ганна ділилась спогадами про Лесю з повагою і любов'ю. Перебуваючи в Ковелі, пані Ганна радо відвідувала збори організації, заходи, які відбувались за нашою участю.
Почесна "союзянка" Ковельської філії "Союзу Українок" Ганна Максимівна Сидорська-Підгірська відійшла у вічність на 93 році життя 21 вересня 2014 року. Похована у Львові.
На родинній світлині Підгірських юна Ганнуся стоїть крайня зліва, а її тато Максим Підгірський – в центрі групи.
Алла ПОЛЯКОВА.
ххх
Р. S. Користуючись нагодою, прошу вибачення за помилку, допущену в попередній публікації у газеті про 90-річний ювілей "Союзу Українок" Ковеля. В останньому абзаці статті правильно слід читати так: "Нам пощастило отримати світлину цього вечора від Алли Перепелиці (її мама Євдокія Дятел – в першому ряду друга ліворуч)".
А. П.
ххх
НА ЗНІМКАХ: 1 – Юліана Підгірська; 2 – родина Підгірських; 3 – панахида і мітинг-реквієм біля каменя Пам’яті з нагоди 60-річчя розстрілу Лесі Підгірської 4 липня 2003 року; 4 – на мітингу-реквієму виступає голова «Союзу Українок» Ковеля Алла Полякова; 5 – учасники вечора пам’яті у міському культурно-просвітницькому центрі під час вистави «Вона була першою»; 6 – ковельські «союзянки» під час традиційного вшанування пам’яті родини Підгірських на території управління газового господарства.
Фото з архіву «Союзу Українок» Ковеля.
"Союзу Українок" Ковеля – 90
знака було проведено мітинг-реквієм. Настоятель церкви Св. Дмитра Солунського о. Анатолій Александрук відправив панахиду. Співав церковний хор під орудою паніматінки Оксани. Слово пам'яті й скорботи виголосила заступник голови "Союзу Українок" Ковеля Ганна Гнатюк.
"Канадської української енциклопедії", де були надруковані відомості про Самійла і Олександру Підгірських, портрет Т. Шевченка роботи її (на жаль, покійного) сина Володимира із старовинним рушником родини Підгірських. Після смерті мами вона виховувалась в сім'ї Самійла і Лесі. 
Залишити коментар