Афганістан на крилах журавлиних
Афганістан на крилах журавлиних
Зринає болем України.
У Сонця лавах незборимих
Безсмертні соколи-Герої миру.
В поклоні молитовнім волі –
Квіт серця вогняної долі.
Сни височіють материнські
У зорях-янголах Всевишніх.
Печаль… піски свинцеві,
Джелалабад і Кандагар…
Журливі обеліски в небі,
У душах – зоряний
бархан.
Зчорнілим вороном біди край пронизав
"тюльпан".
Сирітка матусиної сивини –
Кровинка сина-журавля.
l
Зими Афганської вітрила,
О, Боже, незлічених сліз
жалі!
Віття воскресло пальми
миру,
"Безвусих" ветеранів
сивина війни.
Гнав юнаків наказ
зловісний,
Солдат-пташат – "тюльпана" чорний крок.
Пустелею здригався жах
чужинський,
Кляла бідою команда "вісімсот".
Знедолена життя свята земля,
В зажурі скронь – кохані, мами,
вдови.
Кровинка журавлиного тепла
На крилах снів у зорях Божих.
l
Пустелі зірниці палали,
Пекельні кулі сни рвали.
Афганістан, до крові збитий,
Злобою нелюдською вкритий.
Стогоном гір прошитий,
Свинцевим розірваний "криком".
Афганістан – у душі-сивині,
У небесах журавлиних
зір.
У Вічності факел
горить,
У свічах блакиті – гранітний світ.
Не стихає хвилина мовчання й на мить,
Яворина самотня у стрічці-хресті.
Не вгасає журба
журавлина,
Невигойний біль
чужинний.
Московіт імперський
наслав,
Б'є дзвоном сердець: "Афганістан!".
Схилилась солов'їна калина,
В молитві-борні
Україна.
Набат братовбивчої
біди –
Відлуння Афганської
війни.
Іван ЯРОШИК.
Афганістан на крилах журавлиних
Зринає болем України.
У Сонця лавах незборимих
Безсмертні соколи-Герої миру.
В поклоні молитовнім волі –
Квіт серця вогняної долі.
Сни височіють материнські
У зорях-янголах Всевишніх.
Печаль… піски свинцеві,
Джелалабад і Кандагар…
Журливі обеліски в небі,
У душах – зоряний бархан.
Зчорнілим вороном біди край пронизав "тюльпан".
Сирітка матусиної сивини –
Кровинка сина-журавля.
ххх
Зими Афганської вітрила,
О, Боже, незлічених сліз жалі!
Віття воскресло пальми миру,
"Безвусих" ветеранів сивина війни.
Гнав юнаків наказ зловісний,
Солдат-пташат – "тюльпана" чорний крок.
Пустелею здригався жах чужинський,
Кляла бідою команда "вісімсот".
Знедолена життя свята земля,
В зажурі скронь – кохані, мами, вдови.
Кровинка журавлиного тепла
На крилах снів у зорях Божих.
ххх
Пустелі зірниці палали,
Пекельні кулі сни рвали.
Афганістан, до крові збитий,
Злобою нелюдською вкритий.
Стогоном гір прошитий,
Свинцевим розірваний "криком".
Афганістан – у душі-сивині,
У небесах журавлиних зір.
У Вічності факел горить,
У свічах блакиті – гранітний світ.
Не стихає хвилина мовчання й на мить,
Яворина самотня у стрічці-хресті.
Не вгасає журба журавлина,
Невигойний біль чужинний.
Московіт імперський наслав,
Б'є дзвоном сердець: "Афганістан!".
Схилилась солов'їна калина,
В молитві-борні Україна.
Набат братовбивчої біди –
Відлуння Афганської війни.
Іван ЯРОШИК.
Афганістан на крилах журавлиних
Залишити коментар