Для чого потрібні граблі?
– Як для чого? – здивується читач. – Для того, щоб згрібати сіно і скошені бур’яни, впорядковувати грядки і клумби, прибирати на подвір’ях осель.
Відповідь правильна, але не зовсім повна. Граблі потрібні ще й для того, щоб зайвий раз на них не наступати і не отримувати удару в лоб. Недарма ж бо в народі є примовка: «Не роби дурниць – не наступай двічі на одні і ті ж граблі».
Чому я про це кажу? Бо іноді мені здається, що теперішня київська влада повторює помилки своїх попередників, наступаючи на ті злощасні «граблі», які можуть рано чи пізно вдарити. І не тільки по лобі.
От минулої неділі в Києві відбулися масові акції протесту. В демократичних країнах це поширене явище. Там протестують проти підвищення цін, проти зниження рівня життя, проти дискримінації жінок, проти інших речей, які обурюють громадськість. Владі це, звичайно, не подобається, але вона мужньо терпить критику на свою адресу, роблячи відповідні висновки і часто-густо йдучи назустріч вимогам людей.
Українська ж влада, схоже, так і не звикла до проявів акцій громадської непокори. Щоб перешкодити демонстрантам і не дати їм можливості зібратися в центрі Києва, зупинили роботу метрополітену і позачиняли цілий ряд станцій. Причина? Інформація про замінування. Щоправда, ця інформація не підтвердилася, й згодом рух електропотягів відновили. Однак настрій киянам було зіпсовано.
Окрім того, зібрали велетенську кількість працівників поліції, національної гвардії, інших силових структур. Було їх, напевне, більше, аніж протестантів. І всі відмінно обмундировані, екіпіровані на відміну від хлопців, що захищають рубежі держави в зоні АТО (принаймні так у своїх виступах говорили ті, хто в «темі»).
Армада «силовиків» у випадку чого не врятує жодного можновладця, але викликати протистояння і конфронтацію може. Схоже на те, що гіркий досвід ані Януковича, ані його прислужників нічому не навчив урядовців. Бо ж відомо: насильно милий не будеш.
Демонстрацію ще одних «граблів» можна у ці дні спостерігати й на провладних телеканалах: тут все ширше розгортається кампанія з дискредитації опозиційно налаштованих політиків. Як колись цькували Юрія Луценка, Юлію Тимошенко, Степана Хмару, В’ячеслава Чорновола, тепер цькують сучасних лідерів національно-демократичних сил. Причому цькують ті, хто ще зовсім недавно був сам в опозиції і відчув на власній шкурі «принади» оббріхування, наклепів та інсинуацій.
Незручно зайвий раз нагадувати давно відомий закон фізики: дія викликає протидію. І вона тим сильніша, чим сильніша дія.
З другого боку, народ у нас розумний і бачить: ті, що намагаються закрити рота опозиції, самі далеко не ангели і в ролі суддів виглядають комічно, якщо не сказати трагікомічно. Не хочу бути лихим пророком, але передчуваю, що така поведінка можновладців добром не закінчиться. Терпіння українців, які живуть дедалі гірше, як і терпіння цивілізованого світу, який не хоче далі спокійно спостерігати за корупцією у вищих ешелонах української влади, не безмежне.
І не виключено, що в один далеко не прекрасний день згадувані вище «граблі» так лупонуть по лобу нашу «еліту», що мало не здасться.
Охрім СВИТКА.
– Як для чого? – здивується читач. – Для того, щоб згрібати сіно і скошені бур’яни, впорядковувати грядки і клумби, прибирати на подвір’ях осель.
Відповідь правильна, але не зовсім повна. Граблі потрібні ще й для того, щоб зайвий раз на них не наступати і не отримувати удару в лоб. Недарма ж бо в народі є примовка: «Не роби дурниць – не наступай двічі на одні і ті ж граблі».
Чому я про це кажу? Бо іноді мені здається, що теперішня київська влада повторює помилки своїх попередників, наступаючи на ті злощасні «граблі», які можуть рано чи пізно вдарити. І не тільки по лобі.
От минулої неділі в Києві відбулися масові акції протесту. В демократичних країнах це поширене явище. Там протестують проти підвищення цін, проти зниження рівня життя, проти дискримінації жінок, проти інших речей, які обурюють громадськість. Владі це, звичайно, не подобається, але вона мужньо терпить критику на свою адресу, роблячи відповідні висновки і часто-густо йдучи назустріч вимогам людей.
Українська ж влада, схоже, так і не звикла до проявів акцій громадської непокори. Щоб перешкодити демонстрантам і не дати їм можливості зібратися в центрі Києва, зупинили роботу метрополітену і позачиняли цілий ряд станцій. Причина? Інформація про замінування. Щоправда, ця інформація не підтвердилася, й згодом рух електропотягів відновили. Однак настрій киянам було зіпсовано.
Окрім того, зібрали велетенську кількість працівників поліції, національної гвардії, інших силових структур. Було їх, напевне, більше, аніж протестантів. І всі відмінно обмундировані, екіпіровані на відміну від хлопців, що захищають рубежі держави в зоні АТО (принаймні так у своїх виступах говорили ті, хто в «темі»).
Армада «силовиків» у випадку чого не врятує жодного можновладця, але викликати протистояння і конфронтацію може. Схоже на те, що гіркий досвід ані Януковича, ані його прислужників нічому не навчив урядовців. Бо ж відомо: насильно милий не будеш.
Демонстрацію ще одних «граблів» можна у ці дні спостерігати й на провладних телеканалах: тут все ширше розгортається кампанія з дискредитації опозиційно налаштованих політиків. Як колись цькували Юрія Луценка, Юлію Тимошенко, Степана Хмару, В’ячеслава Чорновола, тепер цькують сучасних лідерів національно-демократичних сил. Причому цькують ті, хто ще зовсім недавно був сам в опозиції і відчув на власній шкурі «принади» оббріхування, наклепів та інсинуацій.
Незручно зайвий раз нагадувати давно відомий закон фізики: дія викликає протидію. І вона тим сильніша, чим сильніша дія.
З другого боку, народ у нас розумний і бачить: ті, що намагаються закрити рота опозиції, самі далеко не ангели і в ролі суддів виглядають комічно, якщо не сказати трагікомічно. Не хочу бути лихим пророком, але передчуваю, що така поведінка можновладців добром не закінчиться. Терпіння українців, які живуть дедалі гірше, як і терпіння цивілізованого світу, який не хоче далі спокійно спостерігати за корупцією у вищих ешелонах української влади, не безмежне.
І не виключено, що в один далеко не прекрасний день згадувані вище «граблі» так лупонуть по лобу нашу «еліту», що мало не здасться.
Охрім СВИТКА.
Залишити коментар