Повідомлення в номер / "Квіток, квіток, як можна більше квітів"

Її сучасники і пізніші шанувальники, висловлюючи своє захоплення цією незвичайною жінкою, називали її "огнистою квіткою української поезії", "квіткою-ломикаменем", а сама доля до багатьох її імен – Лариса Косач, Леся Українка – зовсім не випадково додала ще одне, у заміжжі, – Квітка. 

Бо й справді була вона квіткою, що розцвітає раз на тисячі років лиш на одну коротку мить, щоб подарувати світові феєрію, мрію, жагу до краси, устремління до правди й істини.

Квіти – втілення краси, ніжності й пристрасті – дивують нас, тішать, дарують настрій і усмішку. Для Лесі Українки вони були невичерпним джерелом натхнення і любов'ю всього життя, героями її поезій, що уособлюють людські чесноти. Може, й сама почувала себе однією з них, такою ж недовговічною, швидкоплинною. Тому й бачила в них свої риси –сміливість, стійкість, гідність, чуттєвість, довірливість, вміння боронитися. Її серце, мов квітка, приросло до рідного гаю, до клаптика дорогої землі, який не проміняла на найкращі заморські краї. Тонкі порухи душі, зміну думок і настроїв вона увічнила в образах природи і її дивовижного творіння – квітів. 

Літературно-мистецька композиція "Квіток, квіток, як можна більше квітів", присвячена дню народження Лесі Українки, подарувала її шанувальникам вишукану естетичну насолоду (на знімках). Її поетична квіткова сага в устах талановитих читців, її співана поезія у виконанні Ольги та Олександра Середи (викладачів Ковельської школи мистецтв) та Кубанського народного хору (звичайно, в запису), а ще  – її улюблені волинські веснянки в інтерпретації фольклорного гурту Ковельської ЗОШ №2 створили світлий весняний настрій всім гостям і учасникам свята. 

І. Я. Франко так охарактеризував поезію Лесі Українки: "Цвіти і зорі, зорі і цвіти…". Її поезія й досі "лине і щедро квітки розсипає геть по всім небі навколо". Кожен її вірш – то окрема квітка в саду поезії. З її палких пісень розквітають дивоцвіти і в наших серцях.