Повідомлення в номер / Золотий дубль ковельчан ФЦ «Ковель-Волинь» – абсолютний чемпіон сезону 2017/2018 р.р. у волинському футзалі

На перемогу футбольного Центру «Ковель-Волинь» в чемпіонаті Волинської області з футзалу не очікував ніхто. Здолати чотириразового хорівського чемпіона команді, яка проводить більшу половину тренувань на великому полі та не є футзальною, здавалося б нереально. Та не для наших хлопців! 

Цього разу до складу команди ФЦ ввійшли лише ковельчани, котрі стали «ідеальною машиною для здобуття переможного результату».

Як натренувати справжніх «футзальних вбивць», іронічний  «волинський Сімеоне» та про матч-прорив над безнадійною «Надією» читайте в інтерв’ю з тренером команди Романом Біруком.

ххх

– Романе, від самого початку створення футзальної команди Ви були і є її незмінним тренером. Розкажіть, будь ласка, як усе розпочиналося і чому виникла ідея розвивати в Ковелі футзал?

– Все розпочалось з того, що я довго спостерігав за такими футбольними змаганнями, мені стало цікаво спробувати власні сили в футзалі. 

Ідею створити футзальну команду футбольного Центру підтримав я разом зі старшим своїм товаришем, тренером Віктором Романчуком. Здається, це був 2006 чи 2007 рік. «Буран»– таку назву отримала перша ковельська футзальна команда, яка на своєму першому зимовому чемпіонаті посіла 4 місце. 

Згодом ми почали підключати вихованців Романа Лиса і так поступово створили непогану футзальну команду та змінили назву на «Аперкот».

Розпочали усе звичайними любителями футболу, адже професіоналів серед нас не було. В перших сезонах до нас приїжджали гравці з інших міст, адже за мету ми поставили підключення молоді та гру на рівні чемпіонату міста. Звичайно, що боролись за найвищі місця, та не завжди вдавалося вигравати (в силу молодості та недосвідченості команди).

Хорошим для нас прикладом  свого часу була команда «Шанс-Авто», яка стала нашим постійним конкурентом в межах міста. В певний період вони вирішили заявитися в Першу лігу чемпіонату України з футзалу. Напевно, через рік  чи два ми також подали заявку, адже відчували, що давно переросли рівень міста  і в нас хороші свої виконавці (адже важливим для нас стало, щоб у складі грали лише ковельські хлопці).

– ФЦ «Ковель-Волинь» не вперше бере участь в чемпіонаті області з футзалу. Однак це перша перемога за всі відіграні сезони. Що було причиною безкінечних поразок?

– Ми вже відіграли 6 сезонів. Команда ніколи не вигравала через багато причин, і основним нашим суперником завжди були ми самі: не можемо налаштуватися на певну гру, от так й втрачали очки і  зазнавали фіаско. 

Також для команди не завжди в пріоритеті був футзал. Федерація футзалу трохи відтягнула з термінами проведення чемпіонатів, а наші хлопці вже вийшли на зелені поля. Команда просто втрачала інтерес.

– Сьогодні волинські медіа голосно обговорюють останні події чемпіонату області з футзалу. Ковельчанам вдалося скинути хорівську «Надію» з чотирирічного трону. В результаті хлопці стали абсолютними чемпіонами сезону 2017/2018 р.р. у волинському футзалі. Яким було вирішальне дербі?

– В цьому сезоні ми вирішили зібрати всіх ковельських хлопців під одним прапором (гравців команд«Ковель-Волинь» та «Шанс-Авто»). Був створений такий собі поетапний колектив. Боротьба була б набагато легшою, якби деяких хлопців не мучили травми. Однак цей сезон пройшов на дуже мажорній ноті, наче на одному диханні.

З гравцями «Надії» хлопці неодноразово зустрічалися в Першій лізі чемпіонату України (вони завжди були серед лідерів), натомість ми тільки починали розвиватися. Коли вже наші футзалівці набралися досвіду, команда почала обігрувати «Надію» в межах чемпіонату України. 

Згодом «Надія» плавно перейшла в чемпіонат області. Певний період часу саме ця команда мала дуже сильний рівень на обласному чемпіонаті, однак в цьому сезоні виглядала куди слабше. Тому під час вирішального поєдинку нам вдалося з рахунком 3:0 вибороти чемпіонство. 

– Тобто цьогоріч перевага над суперником відчувалась, як ніколи?

– В цьому сезоні так. Якщо в минулі сезони в нас щось завжди не вдавалося, адже команда не завжди могла зібратися в оптимальному складі, не завжди вдавалося нам налаштуватися на ігри, дуже часто команда несерйозно підходила до цього, то цьогоріч «Надія» поступилася. 

Однак грали вони, як завжди, на максимальному триманні м’яча, адже в них футзал більш комбінаційний, а у нас швидкий. 

– На сайті Асоціації футзалу Волині команду ФЦ «Ковель-Волинь» охарактеризували «ідеальною машиною для здобуття переможного результату». Романе, як вдалося витренувати справжніх «футзальних вбивць»?

– Якщо чесно, то жодних особливих та індивідуальних тренувань у нас немає. Інтенсивний розвиток розпочався з 2010 року, коли ми вперше заявилися на чемпіонат України з футзалу. 

Ох, перший сезон став страшенно важким, всі хлопці були молоді та без досвіду гри. В першому колі першого сезону команда не виграла жодної гри!

В другому колі ми єдиний раз зіграли внічию, і лише згодом отримали дві перемоги. 

Намагалися постійно отримувати досвід, і вже в третьому сезоні виграли Першу лігу чемпіонату України.

З часом до нас почали «вливатися» хлопці, які грали в великий футбол у Першій та Вищих лігах, тому команда на обласному чемпіонаті використала всі свої можливості й стала «ідеальною машиною для здобуття переможного результату».

Сьогодні хлопці дуже технічні, це покоління обдарованих і надзвичайно талановитих.

Багато чим у професійному розвитку команда завдячує Віктору Романчуку. Разом з нами Віктор Володимирович відпрацював увесь тренувальний процес впродовж першого сезону.

На перших початках ми не розуміли і не знали, як тренувати футзал, адже це зовсім інший вид спорту, ніж футбол, тут команди грають та думають абсолютно інакше, ніж на великому полі. 

Мій колега вклав в цю справу велику частину своєї душі та здоров’я, і я переконаний, що Віктор не менше за мене тішиться результатами команди.

– Романе, кого б Ви відзначили як кращого гравця в чемпіонаті зі складу ФЦ «Ковель-Волинь»? Кому найбільше вдавалося створювати гольові моменти та реалізовувати голи?

– Не хочеться когось окремо відзначати, адже працювала вся команда. Кожен вклав свій час, своє здоров’я. 

Дуже хотілося б згадати  Володимира Хмелярського, адже він мені допомагав впродовж цілого сезон та став хорошим помічником і другим тренером. Коли я був у від’їздах, Володя завжди займався тренуванням команди. Дуже йому за це дякую!

– Як вирішуєте непорозуміння між гравцями та тренером, адже хлопці практично однакового віку з Вами?

– Звичайно, що бувають дискусії, бувають досить серйозні суперечки, але ми знаходимо спільний “знаменник”, намагаємося підлаштовуватися один під одного. Це не надто важко. 

Так, у нас вистачає емоцій на іграх, адже інколи хлопці «гарячі» щодо рішень суддів, постійно висувають претензії, от тому жовті картки летять тільки за наші розмови.

– «Волинський Сімеоне» – саме так в одному із матеріалів на сайті Асоціації футзалу Волинської області Вас назвали. Як гадаєте, Романе, що стало причиною такого порівняння: зовнішність (адже Ви справді дуже схожі з Дієго), чи такий же запальний темперамент як і в головного тренера «Атлетіко»?

– Я б не сказав, що у мене сильні емоції. Колись я був більш емоційним, адже страшенно переживав за команду. Зараз  спокійний. Зрозуміло, що інколи бувають сплески і злості, і радості.

Однак чому саме Дієго Сімеоне, знає  лише АМФВ, проте це не важливо, адже сьогодні я бачу, що нам все вдалось.

ххх

Хотілося б окремо привітати з перемогою кожного із гравців ФЦ «Ковель-Волинь»  та зазначити цьогорічний склад команди: Дмитро Дувакін, Олег Ярмолюк, Орест Яцук, Олександр Портянко, Віталій Кашуба, Роман Кузьмич, Іван Данилюк, Петро Мороз, Віталій Романчук, Юрій Романчук, Роман Романчук, Віталій Iльїн, Олександр Ліщук, Володимир Хмелярський, Іван Мучак, Дмитро М’якота, Артур Біліщук, Артем Ющук.