Найбільша гордість — наші люди
Рідними для нас, несухоїжців, є села Тойкут, Воля, Заріччя, Лапні та Любче, що входять до складу Тойкутської сільської ради. Вони знаходяться в мальовничому куточку Ковельщини, де все навкруги радує око: поля, ліси, річка, озеро. А найбільша гордість Несухоїж — люди, що тут проживають. Чимало в селі довгожителів, які пам'ятають роки війни, організацію колгоспів, період перебудови і становлення незалежної України. Серед них — Ганна Антонівна Байчук та Олександра Гнатівна Тихончук, які в березні цього року відзначають 90-річні ювілеї.
Напередодні цієї дати Ганна Байчук поділилася спогадами про своє нелегке життя.
Народилася 29 березня 1928 року в селі Воля. В сім'ї було четверо дітей. Коли Ганнусі минуло 10 років, померла мама. Батько одружився вдруге, народилося ще четверо дітей. Ганна разом із своїми сестрами допомагала доглядати менших дітей, вести домашнє господарство. До речі, ще жива старша на п'ять років сестра Ганни Антонівни — Олександра Ілюшик, яка також є жителькою наших сіл.
В 1952 році Ганна поєднала свою долю з Петром Байчуком, учасником війни, який брав участь у штурмі Берліна. За це був нагороджений орденом Червоної Зірки. Подружжя народило і виховало трьох дітей.
Батько нашої співрозмовниці "за Польщі" був солтисом в селі Воля, а "за совєтів" працював комірником. Після батькової смерті цю посаду зайняла Ганна Антонівна (спочатку у Волі, а потім прийняла комору ще й у Тойкуті).
Важко доводилось справлятись і з роботою, і з домашнім господарством. Чоловік працював в Ковелі на залізниці, тому часто доводилось виконувати і чоловічу роботу. Перед виходом на заслужений відпочинок Ганна Антонівна працювала ланковою.
Однак багато горя довелося пережити Ганні Антонівні: один за одним залишили цей світ найрідніші люди: чоловік, син, дочка та два зяті. Здається, життя втратило сенс… Але Бог дав сили пережити біду і дожити до такого поважного віку. А жити є для кого: тішать бабусю донька, онуки та правнуки. Вони, як і бабуся, стали хорошими людьми.
Односельчани поважають Ганну Антонівну за її "золоті", натруджені руки, за любов до людей, уміння співчувати і при потребі допомогти, дати мудру пораду.
l
Нелегка доля випала і Олександрі Гнатівні Тихончук, яка народилася 23 березня 1928 року в селі Тойкуті. Важка праця в колгоспі з раннього віку, хвороба чоловіка, який був прикутий до ліжка 12 років, смерть дочки Валентини — сумні сторінки її біографії.
Та тяжке життя не зламало жінку. Вона залишилась хорошою господинею, люблячою мамою, доброю бабусею, лагідною прабабусею, щирою і доброзичливою сусідкою.
Наші ювілярки живуть у своїх домівках самі. Але вони не почувають себе одинокими. Про них дбають діти, онуки, завжди підтримують сусіди. А ще їх постійно навідують працівники соціальної служби, допомагають добрим словом та ділом.
Низький уклін Вам, дорогі наші ювілярки, за чесну і сумлінну працю, чуйне серце, доброту, щирість, що даруєте людям.
Бажаємо Вам міцного здоров'я, душевного спокою. Нехай тепло рідних надійно захищає Вас від життєвих негараздів, хай Господь благословляє Вас і Ваші родини!
Любов МАРЧУК.
НА ЗНІМКАХ: Ганна БАЙЧУК у різні періоди свого життя.
Фото з домашнього архіву.
Рідними для нас, несухоїжців, є села Тойкут, Воля, Заріччя, Лапні та Любче, що входять до складу Тойкутської сільської ради. Вони знаходяться в мальовничому куточку Ковельщини, де все навкруги радує око: поля, ліси, річка, озеро. А найбільша гордість Несухоїж — люди, що тут проживають. Чимало в селі довгожителів, які пам'ятають роки війни, організацію колгоспів, період перебудови і становлення незалежної України. Серед них — Ганна Антонівна Байчук та Олександра Гнатівна Тихончук, які в березні цього року відзначають 90-річні ювілеї.
Напередодні цієї дати Ганна Байчук поділилася спогадами про своє нелегке життя.
Народилася 29 березня 1928 року в селі Воля. В сім'ї було четверо дітей. Коли Ганнусі минуло 10 років, померла мама. Батько одружився вдруге, народилося ще четверо дітей. Ганна разом із своїми сестрами допомагала доглядати менших дітей, вести домашнє господарство. До речі, ще жива старша на п'ять років сестра Ганни Антонівни — Олександра Ілюшик, яка також є жителькою наших сіл.
В 1952 році Ганна поєднала свою долю з Петром Байчуком, учасником війни, який брав участь у штурмі Берліна. За це був нагороджений орденом Червоної
Зірки. Подружжя народило і виховало трьох дітей.
Батько нашої співрозмовниці "за Польщі" був солтисом в селі Воля, а "за совєтів" працював комірником. Після батькової смерті цю посаду зайняла Ганна Антонівна (спочатку у Волі, а потім прийняла комору ще й у Тойкуті).
Важко доводилось справлятись і з роботою, і з домашнім господарством. Чоловік працював в Ковелі на залізниці, тому часто доводилось виконувати і чоловічу роботу. Перед виходом на заслужений відпочинок Ганна Антонівна працювала ланковою.
Однак багато горя довелося пережити Ганні Антонівні: один за одним залишили цей світ найрідніші люди: чоловік, син, дочка та два зяті. Здається, життя втратило сенс… Але Бог дав сили пережити біду і дожити до такого поважного віку. А жити є для кого: тішать бабусю донька, онуки та правнуки. Вони, як і бабуся, стали хорошими людьми.
Односельчани поважають Ганну Антонівну за її "золоті", натруджені руки, за любов до людей, уміння співчувати і при потребі допомогти, дати мудру пораду.
ххх
Нелегка доля випала і Олександрі Гнатівні Тихончук, яка народилася 23 березня 1928 року в селі Тойкуті. Важка праця в колгоспі з раннього віку, хвороба чоловіка, який був прикутий до ліжка 12 років, смерть дочки Валентини — сумні сторінки її біографії.
Та тяжке життя не зламало жінку. Вона залишилась хорошою господинею, люблячою мамою, доброю бабусею, лагідною прабабусею, щирою і доброзичливою сусідкою.
Наші ювілярки живуть у своїх домівках самі. Але вони не почувають себе одинокими. Про них дбають діти, онуки, завжди підтримують сусіди. А ще їх постійно навідують працівники соціальної служби, допомагають добрим словом та ділом.
Низький уклін Вам, дорогі наші ювілярки, за чесну і сумлінну працю, чуйне серце, доброту, щирість, що даруєте людям.
Бажаємо Вам міцного здоров'я, душевного спокою. Нехай тепло рідних надійно захищає Вас від життєвих негараздів, хай Господь благословляє Вас і Ваші родини!
Любов МАРЧУК.
НА ЗНІМКАХ: Ганна БАЙЧУК у різні періоди свого життя.
Фото з домашнього архіву.
Найбільша гордість — наші люди
Зірки. Подружжя народило і виховало трьох дітей.
Залишити коментар