Повідомлення в номер / Зустрічаємо весну писанками

Весняної пори, коли от-от забуяє цвітом уся земля і все навколо завмирає в очікуванні дива, беруться дівчата за давнє-прадавнє ремесло — писанкарство. 

Розписане древніми знаками яйце — дивовижне послання з правіків від наших пращурів, які втілили в писанці знання про Закони Всесвіту, світоглядну ідею великої і всеосяжної Любові. Її назва походить від слова "писати": за допомогою магічних знаків-символів на ній записують образи-послання, молитви, що йдуть із глибини серця, тому в народі її називають "листом до Бога". 

До святості писанки причетні яйце — символ життя, а також бджолиний віск, вогонь, вода — про чарівну силу цих речей існує багато переказів. Щоб зберегти живу силу, писанки ніколи не варили, ними не гралися, їх не їли. Христосувалися і розговлялись крашанками, а писанки дарували рідним, хрещеним, дівчата — хлопцям, зберігали як обереги від лихого ока, від пожежі й напасті.

Звичай зустрічати весну писанками українці зберегли всупереч заборонам, гонінням і нищенню в ХХ столітті. Майже на межі небуття писанка воскресла, являючи світові сонцесяйну красу, талант і незнищенність нашого народу. 

Сьогодні це мистецтво — в руках юних, а, отже, є надія, що народна традиція невмируща. Цьому сприяють уроки писанкарства у Ковельській центральній районній бібліотеці, які вже багато років дарують насолоду творчості людям різного віку. 

Мистецтво писанки від віку — жіноче. Солодко-медово пахне віск, золотиться пломінчик свічки — і, здається, всі жінки нашого роду приходять і сідають поруч, щоб спільно творити магічне оберегове писанкове коло для нашої оселі, народу, землі. Все гарне і поетичне, чим живе душа, — добрі надії, мудрі думки, святочний настрій, голос любові і повінь радості — раптом чудесним образом розквітає квітами-зорями на білому полі яйця. 

Тож коли береш до рук писанку — дивуєшся, захоплюєшся, усміхаєшся, радієш, бо вона випромінює світло й тепло жіночої душі.  

Ольга Бичковська, 

бібліотекар Ковельської центральної районної бібліотеки.

Фото автора.

Весняної пори, коли от-от забуяє цвітом уся земля і все навколо завмирає в очікуванні дива, беруться дівчата за давнє-прадавнє ремесло — писанкарство. 

Розписане древніми знаками яйце — дивовижне послання з правіків від наших пращурів, які втілили в писанці знання про Закони Всесвіту, світоглядну ідею великої і всеосяжної Любові. Її назва походить від слова "писати": за допомогою магічних знаків-символів на ній записують образи-послання, молитви, що йдуть із глибини серця, тому в народі її називають "листом до Бога". 

До святості писанки причетні яйце — символ життя, а також бджолиний віск, вогонь, вода — про чарівну силу цих речей існує багато переказів. Щоб зберегти живу силу, писанки ніколи не варили, ними не гралися, їх не їли. Христосувалися і розговлялись крашанками, а писанки дарували рідним, хрещеним, дівчата — хлопцям, зберігали як обереги від лихого ока, від пожежі й напасті.

Звичай зустрічати весну писанками українці зберегли всупереч заборонам, гонінням і нищенню в ХХ столітті. Майже на межі небуття писанка воскресла, являючи світові сонцесяйну красу, талант і незнищенність нашого народу. 

Сьогодні це мистецтво — в руках юних, а, отже, є надія, що народна традиція невмируща. Цьому сприяють уроки писанкарства у Ковельській центральнійрайонній бібліотеці, які вже багато років дарують насолоду творчості людям різного віку. 

Мистецтво писанки від віку — жіноче. Солодко-медово пахне віск, золотиться пломінчик свічки — і, здається, всі жінки нашого роду приходять і сідають поруч, щоб спільно творити магічне оберегове писанкове коло для нашої оселі, народу, землі. Все гарне і поетичне, чим живе душа, — добрі надії, мудрі думки, святочний настрій, голос любові і повінь радості — раптом чудесним образом розквітає квітами-зорями на білому полі яйця. 

Тож коли береш до рук писанку — дивуєшся, захоплюєшся, усміхаєшся, радієш, бо вона випромінює світло й тепло жіночої душі.  

Фото автора.