Повідомлення в номер / Дбайливий господар

Родючість ґрунту 

та сучасні добрива

ГАРНИЙ стан ґрунту підтримується шляхом унесення мінеральних та органічних добрив. Основне підживлення органікою та «хімією» зазвичай проводять восени. А навесні вносять добрива перед посівом, тоді як у вегетацію роблять кореневе і позакореневе (по листю) підживлення.

Як передпосівне підживлення вносять азотні й фосфорні прості добрива близько 1 кг на сотку.

Але не слід нехтувати позакореневими підживленнями добрив у рідкій формі. Їх проводять протягом усього вегетаційного періоду, припиняють за місяць-півтора до збирання врожаю.

Дози слід підбирати за рекомендаціями на упаковці, оскільки склад добрив різноманітний. Інтервал між підживленнями — приблизно 10-14 днів. Принцип застосування такий. На початку вегетації потрібні добрива, що містять більше азоту і фосфору для стимуляції росту вегетативної маси. В період цвітіння — ті, що мають усі три основних елементи живлення і максимум мікроелементів. Для наливу і дозрівання врожаю потрібні азот і калій, в тому числі по листю. Добрива з регуляторами і стимуляторами дуже зручні саме для позакореневих підживлень.

Не слід ігнорувати і місцеві добрива, які завжди під рукою. Переброджені органічні відходи, зокрема й бур’яни, добре підходять для кореневих підживлень (при розведенні водою у співвідношенні 1:10).

Тривалий час у сільському господарстві використовувалися тільки органічні добрива, в яких поживні речовини містяться в масі органіки, що розкладається під дією мікробів: свіжий або напівперепрілий гній тварин і птахів, перегній, компост. Тривалий час вони залишалися чи не єдиним видом добрива поряд із попелом. Потім з’явилася можливість добувати і синтезувати хімічним шляхом мінеральні добрива.

У природі зазвичай видобувають калійні й фосфорні добрива з покладів мінералів, а азотні у вигляді селітри вже виснажились, і їх створюють штучно.

Перші добрива були простими і містили чимало баласту (незасвоювана частина). Вони використовуються і зараз, але значно рідше. У своєму складі містять по одному з основних елементів живлення: азот в аміачній селітрі або у сульфаті амонію, фосфор у суперфосфаті, калій у калійній солі або сульфат калію.

Потім навчилися змішувати три або два основних елементи, і з’явилися змішані добрива: азофоска, нітроамофоска, амофос, фоскамід. Наявність баластних речовин у них, які погано розчиняються, спонукали до створення комплексних водорозчинних добрив.

Ці добрива містять, крім основних елементів живлення, ще й мікроелементи і навіть ультрамікроелементи, необхідні рослинам у малих кількостях. Такі добрива легко вносити через крапельні системи. Більш того, продукцію можна вирощувати взагалі без ґрунту (малооб’ємна гідропоніка).

Процес удосконалення добрив і способів їх застосування триває досі.

Розсада 

з парника

ВСЕ ЧАСТІШЕ господарі вдаються до вигонки розсади у холодних парниках. Для цього варто лише обгородити грядочку потрібного розміру та вкрити поліетиленовою плівкою. Можна пристосувати як накриття й старі віконні рами.

Важливе значення має вологість ґрунту. Так, якщо він перезволожений, через брак кисню насіння може задихнутись і загнити. Тому на початковій стадії його проростання слід підтримувати землю у пухкому стані.

Причиною затримки появи сходів може бути надмірне заглиблення насіння. Запам’ятайте просте правило для будь-якого насіння: глибина його загортання має дорівнювати триразовій ширині насінини.

Не варто забувати, що кожна культура має свій термін проростання. Втім, трапляється, різні сорти й гібриди однієї культури сходять у різні терміни. Дражоване, інкрустоване й оброблене насіння перцю, помідорів, огірків (здебільшого закордонних виробників) дає сходи пізніше. Річ у тому, що воно перебуває у більш глибокому стані спокою, через те, що має вологість лише 3-4%.

Будемо з капустою

КАПУСТА — холодостійка культура, її насіння починає повільно проростати вже за температури 2ОС, при цьому сходи з’являються через 15 днів, а за 10ОС — через 10 днів, 12ОС — через вісім. Оптимальна температура для проростання насіння — 18-20ОС. 

За цих умов дружні сходи з’являються на 3-4-й день. Подальше підвищення температури негативно позначається на насінні, затримується його проростання і, відповідно, знижується схожість.

Капуста — культура довгого дня, світлолюбна, яка абсолютно не переносить загущення, дуже страждає від затінення, особливо в період появи сходів. За нестачі світла сіянці сильно витягуються.

При появі масових сходів плівку з ящиків знімають. Протягом перших трьох діб сходи досвічують безперервно. Потім лише вранці й увечері стільки часу, щоб сумарний світловий день для розсади становив 16 годин.

Посіви в перші п’ять діб не поливають, а лише обпудрюють попелом, щоб унеможливити захворювання чорною ніжкою. Після утворення першого справжнього листка сіянці розпікіровують у горщики, наповнені поживною сумішшю (відро перегною, відро польової землі, півлітрова банка попелу, півсклянки суперфосфату).

При появі третього листка з допомогою ручного обприскувача проводять перше підживлення рослин сечовиною (40 г на 10 л води). Перед цим розсаду поливають, а після підживлення злегка обприскують водою. Другий раз проводять підживлення у фазі чотирьох-п’яти листків настоєм попелу (півлітра на відро води, витримати протягом п’яти діб). У ньому міститься багато калію, вапна, фосфору, а також бор, марганець та інші мікроелементи.

Розсаду капусти переносять на постійне місце, коли утвориться шість-вісім справжніх листків. За один-два дні до цього сіянці підживлюють (20 г простого суперфосфату на 10 л води). Ця обробка підвищує холодостійкість капусти і поповнює запас поживних речовин, вельми необхідних перед висаджуванням розсади в ґрунт.

Що ж до білих черв’яків, які під’їдають капустяне коріння, на що нарікають чимало наших читачів, то, найімовірніше, вони вилупились із яєць, відкладених метеликом-білокрилкою. Заходи боротьби зі шкідником такі — підкопайте корінь і полийте інтавіром (розводьте препарат згідно з інструкцією). Зверху обпудріть рослини попелом. Дехто в попіл додає червоний мелений перець.

Якщо уникаєте застосування «хімії» на городі взагалі, то доведеться поморочитись зі встановленням дуг, на які треба накинути найтонший укривний матеріал. Причому останній має щільно прилягати, без отворів. Знімають його, лише коли потрібно полити і спушити землю, й одразу знову накривають. Сформуються качани — вже шкідники не страшні, дуги можна знімати.

(“Сільські вісті”).

ГАРНИЙ стан ґрунту підтримується шляхом унесення мінеральних та органічних добрив. Основне підживлення органікою та «хімією» зазвичай проводять восени. А навесні вносять добрива перед посівом, тоді як у вегетацію роблять кореневе і позакореневе (по листю) підживлення.

Як передпосівне підживлення вносять азотні й фосфорні прості добрива близько 1 кг на сотку.

Але не слід нехтувати позакореневими підживленнями добрив у рідкій формі. Їх проводять протягом усього вегетаційного періоду, припиняють за місяць-півтора до збирання врожаю.

Дози слід підбирати за рекомендаціями на упаковці, оскільки склад добрив різноманітний. Інтервал між підживленнями — приблизно 10-14 днів. Принцип застосування такий. На початку вегетації потрібні добрива, що містять більше азоту і фосфору для стимуляції росту вегетативної маси. В період цвітіння — ті, що мають усі три основних елементи живлення і максимум мікроелементів. Для наливу і дозрівання врожаю потрібні азот і калій, в тому числі по листю. Добрива з регуляторами і стимуляторами дуже зручні саме для позакореневих підживлень.

Не слід ігнорувати і місцеві добрива, які завжди під рукою. Переброджені органічні відходи, зокрема й бур’яни, добре підходять для кореневих підживлень (при розведенні водою у співвідношенні 1:10).

Тривалий час у сільському господарстві використовувалися тільки органічні добрива, в яких поживні речовини містяться в масі органіки, що розкладається під дією мікробів: свіжий або напівперепрілий гній тварин і птахів, перегній, компост. Тривалий час вони залишалися чи не єдиним видом добрива поряд із попелом. Потім з’явилася можливість добувати і синтезувати хімічним шляхом мінеральні добрива.

У природі зазвичай видобувають калійні й фосфорні добрива з покладів мінералів, а азотні у вигляді селітри вже виснажились, і їх створюють штучно.

Перші добрива були простими і містили чимало баласту (незасвоювана частина). Вони використовуються і зараз, але значно рідше. У своєму складі містять по одному з основних елементів живлення: азот в аміачній селітрі або у сульфаті амонію, фосфор у суперфосфаті, калій у калійній солі або сульфат калію.

Потім навчилися змішувати три або два основних елементи, і з’явилися змішані добрива: азофоска, нітроамофоска, амофос, фоскамід. Наявність баластних речовин у них, які погано розчиняються, спонукали до створення комплексних водорозчинних добрив.

Ці добрива містять, крім основних елементів живлення, ще й мікроелементи і навіть ультрамікроелементи, необхідні рослинам у малих кількостях. Такі добрива легко вносити через крапельні системи. Більш того, продукцію можна вирощувати взагалі без ґрунту (малооб’ємна гідропоніка).

Процес удосконалення добрив і способів їх застосування триває досі.

ВСЕ ЧАСТІШЕ господарі вдаються до вигонки розсади у холодних парниках. Для цього варто лише обгородити грядочку потрібного розміру та вкрити поліетиленовою плівкою. Можна пристосувати як накриття й старі віконні рами.

Важливе значення має вологість ґрунту. Так, якщо він перезволожений, через брак кисню насіння може задихнутись і загнити. Тому на початковій стадії його проростання слід підтримувати землю у пухкому стані.

Причиною затримки появи сходів може бути надмірне заглиблення насіння. Запам’ятайте просте правило для будь-якого насіння: глибина його загортання має дорівнювати триразовій ширині насінини.

Не варто забувати, що кожна культура має свій термін проростання. Втім, трапляється, різні сорти й гібриди однієї культури сходять у різні терміни. Дражоване, інкрустоване й оброблене насіння перцю, помідорів, огірків (здебільшого закордонних виробників) дає сходи пізніше. Річ у тому, що воно перебуває у більш глибокому стані спокою, через те, що має вологість лише 3-4%.

КАПУСТА — холодостійка культура, її насіння починає повільно проростати вже за температури 2ОС, при цьому сходи з’являються через 15 днів, а за 10ОС — через 10 днів, 12ОС — через вісім. Оптимальна температура для проростання насіння — 18-20ОС. 

За цих умов дружні сходи з’являються на 3-4-й день. Подальше підвищення температури негативно позначається на насінні, затримується його проростання і, відповідно, знижується схожість.

Капуста — культура довгого дня, світлолюбна, яка абсолютно не переносить загущення, дуже страждає від затінення, особливо в період появи сходів. За нестачі світла сіянці сильно витягуються.

При появі масових сходів плівку з ящиків знімають. Протягом перших трьох діб сходи досвічують безперервно. Потім лише вранці й увечері стільки часу, щоб сумарний світловий день для розсади становив 16 годин.

Посіви в перші п’ять діб не поливають, а лише обпудрюють попелом, щоб унеможливити захворювання чорною ніжкою. Після утворення першого справжнього листка сіянці розпікіровують у горщики, наповнені поживною сумішшю (відро перегною, відро польової землі, півлітрова банка попелу, півсклянки суперфосфату).

При появі третього листка з допомогою ручного обприскувача проводять перше підживлення рослин сечовиною (40 г на 10 л води). Перед цим розсаду поливають, а після підживлення злегка обприскують водою. Другий раз проводять підживлення у фазі чотирьох-п’яти листків настоєм попелу (півлітра на відро води, витримати протягом п’яти діб). У ньому міститься багато калію, вапна, фосфору, а також бор, марганець та інші мікроелементи.

Розсаду капусти переносять на постійне місце, коли утвориться шість-вісім справжніх листків. За один-два дні до цього сіянці підживлюють (20 г простого суперфосфату на 10 л води). Ця обробка підвищує холодостійкість капусти і поповнює запас поживних речовин, вельми необхідних перед висаджуванням розсади в ґрунт.

Що ж до білих черв’яків, які під’їдають капустяне коріння, на що нарікають чимало наших читачів, то, найімовірніше, вони вилупились із яєць, відкладених метеликом-білокрилкою. Заходи боротьби зі шкідником такі — підкопайте корінь і полийте інтавіром (розводьте препарат згідно з інструкцією). Зверху обпудріть рослини попелом. Дехто в попіл додає червоний мелений перець.

Якщо уникаєте застосування «хімії» на городі взагалі, то доведеться поморочитись зі встановленням дуг, на які треба накинути найтонший укривний матеріал. Причому останній має щільно прилягати, без отворів. Знімають його, лише коли потрібно полити і спушити землю, й одразу знову накривають. Сформуються качани — вже шкідники не страшні, дуги можна знімати.