Леся Українка з сестрою Ольгою - "просвітяни"(Закінчення. Поч у номері від 8 листопада ц. р.)
З метою поповнення бібліотечного фонду Леся Українка зверталася до письменників з проханням дарувати книжки, головним чином – видання їхніх творів. Наприклад, в листі до А. Ю. Кримського, який в той час працював у Москві, писала: «Щоб українець, пробуваючи в Києві, не потребував ходити по чужих бібліотеках, чи не змогли б Ви подарувати власні твори й видання, й неконче потрібні книжки іншими мовами? А не хочеться думати, щоб Ви відмовились помогти нашій бібліотеці, надто я вже знаю з факту Вашу прихильність до нашої «Просвіти».
В листі до Ольги Кобилянської: «Може б і хтось пожертвував би нам хоч по одному примірнику своїх творів». 16 січня 1906 р. Товариство «Просвіта» за підписом Лесі Українки звертається до В. Гнатюка у Львові з проханням надсилати книжки до бібліотеки.
В листі – висока кінцева мета закладу: «Українська бібліотека в Києві, центрі культурного життя російської України, матиме вагу загальнонаціональної інституції, коли буде змога зробити її багатою. В ідеалі се має бути національна бібліотека, яка служитиме не тільки для звичайного читання, але й до наукових праць та до всяких інформацій».
Цього ж дня таке клопотання надіслано І. Я. Франку до Львова, О. Маковею. 17 січня 1907 р. «Просвіта» розгорнула широку діяльність на освітньо-культурній ниві. Так, у інформації з шкільно-лекційної комісії Товариства «Просвіта» газета «Рада» 21.01. 1907 р. повідомила:
«На засіданні 17 січня шкільно-лекційна комісія ухвалила такі постанови:
1. вдатися до Міністерства народної освіти з проханням про дозвіл Товариству «Просвіта» заснувати в Києві народну школу з викладовою українською мовою;
2. влаштувати в найближчім часі вІдчити для народу на історичні теми, для чого доручено одному з членів комісії переглянути відповідний матеріал, а другому – довідатись, до кого треба звернутись за дозволом таких читалень;
3. влаштувати кілька публічних відчитів для більш широкої публіки.
Член комісії Леся Українка згодилася прочитати два реферати на такі теми: «Роль юрби в сучасній белетристиці» і «Народницький театр на Заході і в нас».
Ця ж інформація в зредагованому вигляді вміщена в газеті «Руслан» за 25 січня 1907 р. «Про дозвіл української початкової школи... – Товариство «Просвіта» на своєму засіданні 21 січня 1907 р. ухвалило звернутися до Міністерства народної освіти в Петербурзі з проханням дозволити відкрити в Києві народну школу з українською мовою викладання для дітей трудящих. Крім того, було написано звернення до міністра народної освіти в Петербурзі».
Цей лист за підписом П. Житецького, М. Лисенка, Олени Пчілки, Лесі Українки повністю надрукований у газеті. В його закінченні –обгрунтування необхідності цього, висловлюється впевненість, що порушене питання буде уважно вивчене й вирішене в тому напрямі, якого вимагають як педагогіка, так інтереси населення.
Про активну і різнопланову діяльність «Просвіти» можна судити з листа Ольги Косач до чоловіка Михайла Кривенюка: «Був дуже вдалий народний концерт «Просвіти», всі чисто «наші» і чужинці були на ньому. Скоро буде просвітительський спектакль. На сих днях вийде з друку од «Просвіти» книжечка Драгоманова і друга про земську справу в Зелендії, далі медична Левицького і Календар «Просвіти». В бібліотеці «Просвіти» вже до 2000 книжок».
В листі від 8 лютого 1907 року Ольга повідомляє: «Швидко будуть чергові загальні збори з масою справ, вибрали нові ради, членів і т. д. Зважили видавати збірники рецензій на всі українські книжки». Болючим і чи не головним питанням просвітян була друкарня, для якої не було грошей: «На останньому засіданні ради «Просвіти» говорилося цілий вечір про просвітянську друкарню. Для неї треба 15 тис. крб. Де їх взяти? Чи знайдеться хтось, щоб провадити друкарню?» (З листа Ольги до чоловіка Михайла 21 лютого 1907 р.).
При «Просвіті» було створено музей, про збір експонатів для якого піклувалася і Леся Українка. В листі до В. Гнатюка зверталася з проханням:
«Товариство просить прислати до музею всякі речі, які мають інтерес:
а) етнографічний (наприклад), народні вишивання, тканини, убрання, посуд, музичні інструменти, писанки, моделі хат, возів, струментів і т. п.;
б) історико-археологічний (старосвітські портрети, малюнки, документи і всякі стародавності);
в) природничий (наприклад), кістяки, гербарії, мінералогічні колекції, різні препарати;
г) педагогічний (малюнки, альбоми, всякі колекції і т. п.);
д) артистичний (картини, статуї, фотографічні знімки і т. п.)».
Звичайно, «Просвіта» існувала з дозволу влади, але, коли її діяльність набула широкого розмаху, популярності, влада, маючи досвід 1905 р. і боячись, що національний рух переросте у політичний, вбачаючи в цій громадській організації загрозу, вирішила підрубати просвітянське коріння. Розпочалися арешти. У списку осіб, які підлягали обшуку та арешту, складеному за розпорядженням Київського губернського жандармського управління, значиться Косач Лариса і Косач Ольга.
Обшук на квартирі Косачів тривав від о пів на першу ночі до 6-ї години ранку в ніч з 17 на 18 січня. Сестер доставлено у Либідське поліцейське відділення, де вже були М. Лисенко, Б. Грінченко, Л. Драгоманова та інші.
Згадуючи про допит у полковника Критського, Ольга писала: «Звичайно, з якої речі питаються про «Просвіту», раз слідство ведеться про політичні організації, а мені на це відповіли, що «Просвіта» зародок, з якого потім може вийти щось політичне, бо отже було легальне Літературно-артистичне товариство, а прийшлось його врешті замкнуть».
У дописі «Начіпка на український рух у Києві» кореспондента львівської газети «Діло» Михайла Лозинського повідомлялось: «А сеї ночі поліція цілу ніч «истребляла» українство. Догадуються, що всі ті ревізії, арешти стоять у з’язку з виданням «Ради», діяльністю «Просвіти» й виборчими приготуваннями. Коротко сказавши, українським рухом».
Починаючи з 1907 року, Леся Українка живе в Криму, Грузії, виїздить на лікування до Єгипту. В Києві буває лише проїздами. Стан здоров’я важкий. Безпосередньої участі в «Просвіті» брати не може. Натомість сама стає «об’єктом» просвітницької організації.
22 січня 1909 року заходами Товариства «Просвіта» в Києві у Народній аудиторії (Бульварно-Кудрявська, 28) влаштовано літературно-музичний вечір на честь Лесі Українки з нагоди 25-річчя її літературної діяльності.
А 18 січня у Львові Ф. М. Колесса виголошує перед учасниками першого українського просвітньо-економічного конгресу, уладженим товариством «Просвіта», доповідь на тему: «Погляд на теперішній стан пісенної творчості українського народу». У доповіді йшла мова про його етнографічну експедицію на Полтавщину для записування дум, фінансовану Лесею Українкою, згадана Леся Українка, яка записувала мелодії дум.
Ще в 1894 році, вітаючи М. П. Старицького з 30-річчям літературної діяльності, Леся Українка писала: «...Коли наше слово зросте і зміцніє, коли наша література займе почесне місце поруч з літературами інших народів (я вірю, що так воно буде!), тоді спогадуючи перших робітників, що працювали на невправленому, дикому ще грунті, українці, певне, спогадають добрим словом Ваше ім’я».
Називаючи себе «товаришкою по роботі», прихильницею таланту і праці М. Старицького «на користь України», а в його особі кращих людей епохи – додавши свій талант, розум, запал серця, Леся Українка стала ідеологом національної ідеї. А ще виконувала чорнову роботу. Вона була «з тих майстрів, що роблять все – і підмурівки, і кутки, і остої». Тобто була однією з перших «робітниць» Київської «Просвіти», що стала важливою ланкою у становленні вільної України, боротьбі за українську мову.
Марія ЧАШУК,
старший науковий співробітник Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки.
Залишити коментар