У народний вінок славиЙдеться про далекі 1946-1947 роки.
Волинь, ковельська школа на вулиці Лесі Українки. Серед учнів шостого класу, віком 16-17 років (затримка у навчанні через воєнний час) вчився також і Петро Поліщук.
Він був у класі знаковим учнем, чорнявим, симпатичним. Завжди жвавий, ініціативний. Активний учасник футбольних змагань у школі. Але особливо виділявся кмітливістю, природним даром логічно мислити, зокрема у математиці і фізиці.
В певний момент навчального року (здається, це було весною) учень Поліщук раптово перестав відвідувати школу. Згодом стало відомо, що назавжди.
Дещо пізніше серед учнів пройшла таємна чутка, що карателі від влади в лісі біля Ковеля натрапили (можливо, з чиєюсь допомогою) на одну з криївок вояків УПА.
Всі заклики здатися були категорично відкинуті. Тоді, як свідчили самі виконавці, були застосовані «димові шашки», які вкидали в криївку.
Однак хтось справно їх викидав назад назовні. Тоді пішли в хід бойові гранати...
В таких страшних умовах загинули герої України. Серед впізнаних був і учень П. Поліщук з опаленою до невпізнання рукою.
Лише тепер, після давньої трагедії, в умовах незалежної Української держави, в газеті, де описувалися воєнні дії повстанців на Волині, була розміщена давня світлина. На фоні лісового масиву Ковельщини позувала велика група слухачів військової підготовки із «Золотої сотні» УПА. Серед інших був також і колишній школяр Петро Поліщук.
Сьогодні, в рік 70-річного ювілею створення Української Повстанської Армії, доцільно, щоби рідні, близькі і друзі згадали ці штрихи до портрета героя як частинку до народного вінка пам’яті про славних синів, останнім дарунком яких для майбутньої України було їх життя.
Мирон Осика.
м. Львів.
Залишити коментар