Запалим свічі полум’ям земним...Таке було не в снах, а наяву:
Косила люта смерть голодним
мором.
Небоги-діти висихали на шляху,
Дорослі заклякали у знемозі- горі.
До зерен, до полови – все змели,
У пащу, ненажери, запихали.
Народ до людоїдства довели
Прокляті Богом яничари.
Запалим свічі полум’ям земним,
Небесні душі миром пом’янімо.
Молімо рани невигойні вироком
людським,
У храмі Божім – пам’ять вічну
освятімо…
Свіча припала до свічі,
До зірки – зіронька незгасна.
Смерть сіяли антихристи-кати,
Зжинала Божа кара нелюдів
всякчасно...
Тіла топились незліченні в страшнім
морі,
Палали душі смолоскипами вгорі.
Рікою сліз пливло народне горе,
О, Господи , спаси – пекельне пекло
відверни…
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар