Згадує ветеранШістдесят два роки тому я вперше прибув у Ковель для подальшого проходження військової служби в артилерійську бригаду, яка дислокувалась у цьому місці. Воно тільки-но починало заліковувати рани, завдані гітлерівськими загарбниками.
На місці нинішнього залізничного вокзалу поміж колій стояв вагон, в якому реалізовували квитки на поїзди, що прибували на станційні перони та відходили з них. В одному з купе цих вагонів навіть ночувала з дитиною моя дружина, з якою ми в парі вже понад шістдесят літ.
Непроста доля випала мені пройти від початку до кінця Великої Вітчизняної війни. Тож відтоді, як став ковельчанином, старався нести в люди правдиве слово про нелегкі воєнні випробування, розповідати про все, що бачили очі, що зберегла пам’ять.
Після демобілізації зі Збройних Сил ще довго трудився в багатьох організаціях нашого міста, робив свій посильний внесок у його розбудову, за що мав численні відзнаки. А всього в мене 3 ордени і 21 медаль.
За велінням совісті і честі брав активну участь у військово-патріотичному вихованні підростаючого покоління, побував на зустрічі з учнями усіх ковельських навчальних закладів.
Хочу за посередництвом міськрайонної газети «Вісті Ковельщини» подякувати їхнім колективам, усім городянам за шанобливе ставлення до нас, ветеранів війни, за радісне сьогодення! Свою замітку завершую такими поетичними рядками:
Бажаю плідно працювати,
Усіх взаємно поважати.
І щоб в усіх було здоров’я, –
Не гріх і келихи підняти!
Андрій ТКАЧ,
ветеран війни і Збройних Сил.
Залишити коментар