Легендарний повстанець “Сивий” і досьогодні викликає захоплення своїми вчинками. Він був відданим патріотом, відзначався завзятістю, наполегливістю.
Ось одна з розповідей про нього.
Приїхали і поставали на Брестській дорозі «енкавесисти». А потім пішли трьома групами прочісувати ліс.
Повстанці, а серед них і “Сивий”, в той час перебували у лісі. “Сивий” знав із повідомлення розвідки, що намічається облава. Він з бінокля спостерігав за висадкою «енкавесистів» на дорозі. Оцінив обстановку, що склалася.
В той же час хлопець з Облап прийшов у ліс, щоб перевірити петлі, які поставив на зайців. Він помітив “Сивого”.
– Не бійся, я тобі нічого не зроблю, – сказав той і наказав йти слід у слід.
Десь півтора кілометри йшли повстанці. Потім хлопцеві сказали, щоб тим же слідом повертався назад. Таким чином повстанці вийшли з оточення.
Однак «енкавесисти» продовжували вистежувати повстанців. “Сивий” змушений податися в інше місце. Зайшли у с. Сьомаки. В одній з хат попросили харчів. Жінка сказала, що недавно сюди заходили якісь люди і забрали у неї хустку.
“Сивий” не терпів мародерства. Він знайшов тих, хто це зробив, і заставив повернути хустку. Їх суворо покарали. Одного з них відшмагали так, що вже ніколи не грабував людей.
За ніч скривджений Олександр повернувся із Сьомаків на свій облапський хутір. Побув три дні у своїй хаті.
А якось побачив, що йдуть троє людей у військовій формі. Хлопець злякався і кинувся втікати. Один з військових вийняв пістолет і почав наздоганяти. Потім вистрілив у хлопця. Так він загинув знову ж таки через брак дисципліни.
З Сьомаків двоє хлопців прийшли в Гішин, де перебували в криївці. Там їх виявили і дали по десять років тюрми. Одного звали Олексієм. А “Сивий” ішов іншим шляхом. Є багато версій щодо загибелі “Сивого”.
Є згадка, що він загинув на станції Мощена. Там він перебував в одного господаря. «Енкавесисти» таки вислідили його. Прихопили господаря і змусили дати згоду на поранення, щоб узяти його живим.
Коли “Сивий” прийшов на ночівлю, господар, розгубившись, випустив, весь заряд куль йому в спину. Цю версію повідомив один з високопоставлених і тоді поінформованих чиновників К. І вона може бути найбільш вірогідною.
Там «Сивий» загинув. Думаю, що це не остання версія. Було й таке. Дорога з Облап у Грабове проходила через ліс. «Енкавесисти» разом з «яструбками» облаштували тут засідку. Їхали разом п’ять повстанців. Позаду сидів “Вишня”, що був родом з Кругеля. Коли віз порівнявся із засідкою, почулася кулеметна черга. Повстанці різко рвонули вперед. Загинув хлопець з Кругеля “Вишня”. Поховали його в урочищі “Вортень”, і там довго стояв хрест на його могилі.
А ось ще такий випадок. На цьому ж місці знову була засідка. Їхали з Ковеля із базару жителі села Соколища. Натрапили на засідку. Почувся вигук: «Стій!». Коні рвонули вперед. Були б втекли, але один «яструбок» повів своїх іншою короткою дорогою, і так наздогнали втікачів. Забрали їх в Облапи, забрали коні. Протримали ніч і відпустили обідраних людей додому.
Хутір Багни. Біля нього часто йшли бої. На Різдво повстанці підготувалися до свята. Вивісили жовто-блакитний прапор. Глянувши у вікно, помітили, що на пагорбку зібралася група «енкавесистів». Швидко приготували зброю і вийшли назустріч.
Зав’язався бій. Він тривав довго. В хаті було чимало повстанців. Тож «енкавесисти» втекли. Повстанці не зазнали втрат. Матір Божа їх охоронила в цей святковий день.
В Городищі «енкавесисти» заарештували Захара Бернасового. Завезли його в село Грабове, де закрили в клуні. Цей чоловік мав велику вагу і велику силу. Його не брали ні в армію, ні в УПА.
З клуні два місцевих партизани Платін і Микола вирішили познущатися над ним. Намагалися його повалити, але не змогли. Він відкидав нападників, як пацюків. Тоді вбіг третій партизан, який взяв поліно і вдарив по голові Захара. Він впав. Тоді почали непритомного бити, вигукуючи: «Ти Бернасе, ти Бернасе!».
Потім чоловіка здали іншим. Клуня в Грабовому звільнилася від заарештованих. А треба щось робити. Прийшли в Облапи. Там у своїй батьківській хаті зробив схрон і переховувався від зайд. Прийшли партизани, обшукали і пішли.
Крекча Степан тихенько вийшов з криївки. Очевидно, що хтось точно наводив партизан. Він вибіг з хати. Біг через Ткачову Лозу, різко повернув вправо через село. Переслідувачі бігли, стріляли по ньому. Кинувся через дорогу і зник у очереті.
Червоні партизани вискочили на горбок. Але Степана не було видно. Обійшли болото. І почули в очеретах булькання. Придивилися і помітили втікача. Почувся вигук: «Виходь!».
Нічого не залишилося, як вийти на берег. Завели у клуню, побили. Степан сказав, де знаходяться склади з повстанськими продуктами. Посадили на віз, щоб він був доброю мішенню, і повезли за озеро Багно. Відкопали продукти і повезли назад.
Потім Крекча Степан зник. Він вже був не потрібний партизанам. Платон і Микола залишилися без діла. Далі пішли у Грабовську Лозу, щоб знайти жертву для катування. Помітили одного повстанця і почали його наздоганяти.
Повстанець втікав і його не впіймали. Микола побіг за одним. Уже мав схопити жертву. Але не на того натрапив. Повстанець вихопив револьвер і блискавично вистрілив у голову переслідувача. Його поховали в Грабовому. Платона, коли очолював колгосп, знищили.
Недалеко за Облапським хутором жила сім’я. У неї в хаті перебували повстанці. Переховувалися тут три чоловіки з Секуня, один з Дубового і жінка. Біля цього обійстя жив Микола, який знав про цих повстанців. Його старший син теж був з ними.
Менший син Пилип посперечався з батьком і пішов до Секуня, де повідомив, що батько знає, де захована повстанська зброя.
Прийшли партизани і забрали батька. Побили його. І він показав, де зброя, а також хату, в якій переховувалися повстанці. Після короткочасного бою повстанці загинули. Залишився живим Миколин син Кирик і кум Іван з Облап.
Миколу взяли в Ковель для вивезення. Проте, врахувавши його партизанські заслуги, відпустили додому.
Українці! Цінуйте, відстоюйте наші Волю, Незалежність, щоб нові зайди не заставили нас знову воювати один проти одного.
Слава борцям за Волю України!
Яків ЛАВРЕНКО.
Залишити коментар