Майдан: біль і надіяЩо таке Майдан?
Майдан – це моральний і духовний феномен правдивої християнської єдності. Ми думали, що в нас немає ідеї, яка б згуртувала українців, змушувала служити одне одному, боротися за ближнього свого.
Ми звикли чути: там, де одна булава, – 2 українці, де 3 – там анархія. Переконували, що не можна реагувати на зло. І раптом через дим, вогненне пекло побачили несподіване заперечення цього.
Люди разом йшли до ікон молитися, разом ішли на боротьбу за Україну, її волю. Тих людей було багато, і число їх постійно збільшувалося.
Чи всі конфесії однаково сприйняли Майдан?
Поліконфесійність існує, але розбіжності долалися прагненням спільно молитися і відвертати зло. В молитві брали участь і священики Московського патріархату.
Однак у частини священнослужителів не було такої солідарності, як серед простих мирян, котрі були втомлені земним, але з радістю слухали проповіді і брали участь у Божественних літургіях. Вдумайтеся: за добу бувало до десяти Божественних літургій. Священики старалися задовольнити запит на духовне.
В церкві Оранти Матері Божої ми почувалися, як вдома. Дякуючи Руслані Лижичко, Жені Нищуку та Андрію Парубію мали можливість проводити служби Божі та літургії на сцені Майдану і задовольняти духовні запити десятків, а часом і сотень тисяч вірних.
Чи відчували дієвість і силу молитви?
Так. Слово Боже зупиняло грім і блискавки надмірних емоцій, агресії, які, наче вибухові механізми, запалювались не тільки ворогом і злочинною владою, але, на жаль, і нашими занадто "патріотичними" провідниками.
Чи були випадки дива, звершені молитвою?
О, той пережитий досвід повчальний і він – як "Осанна" Господу нашому Ісусу Христу. Це, наприклад, з 10 на 11 грудня, коли чотири тисячі "беркутівців" несподівано о першій ночі пішли на "майданівців" і мали за ціль перебити, понищити всіх, це коли втікати не було куди, бо з усіх сторін Майдан був оточений, це коли чорні привиди рухались на людей, – саме тоді звучала всепереможна молитва – як спасіння!
Чи був страх?
Страх був у священиків і мирян. Він був присутній у душі. Адже смерть дивилася у вічі. Але ціле небо святих мучеників України було з нами. З молитвою хрест Господній, облитий кров'ю Христа, став між простим людом, матерями та їхніми дітьми, немічними жінками і одержимими злом "синами", які були готові зжерти і матір, і дитину.
З нами всю ніч молилися сестри-черниці Ізидора, Романа та Міріам. Клич малих діток з-під сцени, які тулилися до своїх матерів, доповнював Божу молитву. І знакове чудо сталося: "Беркут" відступив. За цим спостерігав весь світ. Той світ, який грався у дипломатію і нічого не робив, щоб зупинити братовбивство. Герої Небесної Сотні ішли в пащеку пекельного звіра, а ми бачили телемарафони.
Як казав Володя Мовчан: "Ми ішли на смерть з тривожними думками, що України більше не буде". Таке диво не може відбуватися без Божого провидіння.
Як Майдан вплинув на людську свідомість?
Майдан – це феномен. Крик душі і серця, який нагадував поклик безсилих душ, що вийшли боротися тільки тому, що пекло взяло їх за горло. Після Помаранчевої революції, через 9 років настало нове прозріння. Майдан став стартом до пробудження та пориву до нових величних справедливих боїв за віру і правду. Він став епіцентром світових подій. Майдан зблизив Схід і Захід.
Вдумайтесь: мешканець Горлівки, пан Андрій Сотник пожертвував свою палатку, яка стала невеличким храмом, а в ніч з 10 на 11 грудня палатка перетворилася на духовне "бомбосховище" для всіх. Вона стала охоронцем для вірних різних конфесій. Ніхто не звертав уваги на те, які ікони стояли на вівтарі церкви: чи католицькі, чи греко-католицькі, чи православні. Це були витвори народного мистецтва, принесені на Майдан.
Якою була роль політиків на Майдані?
Несправедливістю у сприйнятті людей була спроба політиків перехопити ідеї Майдану. "Авторство" Майдану належить молоді, студентам і тим, хто розбивав чоло, б'ючись в глуху стіну заскорузлої системи.
А ті, що торували свою політичну кар'єру, ступаючи, образно кажучи, по прострелених снайперами головах, ставали антиподами Майдану, його болючою моральною раною.
Гостро постало завдання – зупинити агресію як від "Беркута", "тітушок", так і від наших "майданівців". Спокуса продемонструвати національний героїзм, яка межувала з кровопролиттям, існувала.
Чи відчувалась на Майдані присутність нашої захисниці –Пресвятої Богородиці?
Майдан показав, що Україна і народ – це сповнена Божественної гідності душа, яку розпинають на хресті.
Матір Божа з Меджугор'я вже 30 років дає благословення цілому світові. За словами Цариці миру, все починається у наших серцях. Там, де вони наповнені неспокоєм, ненавистю, непрощенням, палахкотять іскри війни. Тому папа Франциск 7 вересня 2013 року у своєму посланні до народів усього світу фактично переказав послання Божої Матері.
Він звернув увагу на те, що необхідно молитися до Цариці миру. Як почалися події на Майдані, Святійший отець, папа Франциск, як вихованець українського священика, закликав до постійної молитви за Україну, вбачаючи в цьому порятунок людства і застереження від Третьої світової війни.
Весь світ спостерігав, як понтифік випускав голубів миру, коли промовляв свою молитву за Україну. Багато хто в тому дійстві побачив інший знак, адже на голубів напали чорний крук і зла чайка. Вони до крові клювали, ранили голубів. Проте голуби не впали додолу, проливши кров, а лишилися живими. Вони полетіли над площею святого Петра високо, в синє небо, вселивши віру в мирне і спокійне майбутнє життя України.
Чи сумує душа за Майданом?
Майдан увійшов у душі всіх – і тих, хто був на Майдані і міг померти чи помер за Україну, і тих, хто був поза ним.
Як пам'ять, залишилася кров людська на бруківці. Як символ – щити, каски, бронежилети. Як біль – Небесна Сотня, яка відійшла у Вічність.
Але Майдан переконливо засвідчив велику перемогу непорочного серця Богородиці над злом. В меланхолію впадати не можна, тому що Майдан не відійшов у минуле. Він набрав локальних форм у Донецьку, Луганську, Одесі, Слов'янську, Севастополі.
Майдан має негативні наслідки?
Так. Він породив "майданівський синдром", коли люди не перестають переживати, нервувати, впадати в депресію.
Священнослужителі й лікарі шукають рецепти для реабілітації цих жертв революції.
Переконаний, що найважливішим "рецептом" духовного здоров'я має бути безмежне довір'я до Господа нашого Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці. Безсонними ночами, втратою апетиту, тривожними емоціями ми не подолаємо зло в Україні. Воно може подолати нас, нашу психіку і дух.
Успіх залежить від нашого мистецтва довіряти Богові, здійснювати милосердя до хворих та поранених, підтримувати дух у наших зранених серцях.
Тобто: роби так, ніби все тільки залежить від тебе, вір у те, що Бог тобі допоможе, бо все залежить від Нього.
Перед нами стоїть свята мета – відкрити серця Ісусові. Увійшовши туди, Спаситель візьме нас під свою опіку і прищепить патріотизм, забезпечить єдність народу й таку необхідну ідентичність – і волинян, і донеччан. А найголовніше – подарує мир і любов, а разом з тим благополуччя.
Записав Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар