Ковельщина пам'ятає своїх ГероївГорить свіча, пам'яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Героїв Ковельщина пам'ятає…
Пам`ять випускників навчальних закладів Ковельщини, які загинули в зоні проведення антитерористичної операції, відстоюючи демократичні цінності, незалежність і територіальну цілісність України, вшановують та увіковічнюють у закладах освіти краю.
В НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназія смт Голоби" відкрили куточок пам'яті колишнього свого учня. Його оформили в шкільному музеї для вшанування Героя України, гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону – жителя Голоб Станіслава Вікторовича Максимчука, котрий загинув у зоні АТО.
Станіслав був вірний військовій присязі. Він, виявивши стійкість і мужність, загинув 28 липня ц. р., в ході запеклих боїв, коли підрозділи Збройних Сил України брали стратегічну ключову висоту Савур-Могилу.
Станіслав Максимчук проживав в Голоби, йому було лише 19 років. Пішов до армії за контрактом, проходив службу у військовій частині А 0409, (м Новоград-Волинський).
Станіслав став одним із тих, про кого Ліна Костенко писала:
Але ж, але ж, але ж!.. Народ не вибирають.
І сам ти – тільки брунька у нього на гіллі.
Для нього і живуть, за нього і вмирають,
Ох, не тому, що він – найкращий на землі!
Медсестра Антоніна Крочук, яка разом із мамою супроводжувала труну із тілом Станіслава додому, написала такі рядки:
Просім у Господа усі прощення
За всі свої і не свої гріхи.
Щоб нам Господь послав благословення
Мир в Україну швидше донести.
Щоб більше не було смертей дитячих,
Щоб матері не плакали вві сні.
Нехай дітей своїх живими бачать,
Хай швидше прийде вже кінець війні!
Світла згадка про справжнього патріота України назавжди залишиться в нашій пам'яті. Адже вірність Присязі, мужність та героїзм, продемонстровані Станіславом є прикладом самовідданого виконання військового обов'язку в ім'я миру в нашій державі, в ім'я збереження цілісності нашої України.
ххх
Кожна людина має родовідне дерево, родовідну пам'ять. Своєю історичною пам'яттю, родом сильна і Дубівська школа. Адже не одне покоління випускників виплекала вона під своїми крильми впродовж років.
Андрій Омелянюк був випускником цієї школи. До Збройних Сил України був призваний за мобілізацією. Дорогою ціною він заплатив за мир і спокій України, за кращу долю своєї держави, на двадцять третьому році життя пішов у вічність. Він поліг смертю хоробрих під час проведення антитерористичної операції на Сході в смт. Старобешево Донецької області.
В рідному селі та загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. Дубового створили куточки пам'яті. Односельчани, учні школи підходять і дивляться на фотографію Героя, вдивляються у його обличчя. щоб побачити, яким був їхній Андрій. І яким є, бо назавжди залишиться в серцях, тих то його знав і тих, хто його пам'ятатиме.
При відкритті куточку пам'яті відбувся загальношкільний урок мужності, під час якого учні ознайомились з біографією Андрія, обставинами загибелі, відгуками близьких та вшанували пам'ять Героя хвилиною мовчання. Вчителі та колишні однокласники назвали його справжнім патріотом і висловили жаль з приводу того, що життя Андрія так рано і трагічно обірвалося.
Війна забирає на небо кращих своїх синів, а ми тут, на землі, маємо пам'ятати їхній подвиг і своїми вчинками продовжувати їхню велику справу.
Учні школи не стоять осторонь сьогоднішніх подій на Сході України, беруть участь у благодійних зборах продуктів, коштів та написанні листів воїнам, які захищають цілісність та незалежність нашої держави в зоні АТО. Також діти малюють патріотичні малюнки, вкладаючи частинку своєї душі та віри у мирне майбутнє які теж відправляються нашим солдатам.
Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.
НА ЗНІМКАХ: вгорі праворуч старшокласники НВК (ЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназія смт Голоби” в куточку пам’яті Станіслава Максимчука; вгорі ліворуч – куточок пам’яті Андрію Омелянюку в селі Дубовому.
Фото з архіву відділу.
Залишити коментар