Герої не вмирають– Ми дуже любили свою вчительку. Безперервно вона наголошувала, що потрібно любити Україну. І ми, її учні, залишилися патріотами на все життя, – сказала колишня учениця Олена, яку навчала героїня нашої розповіді. Жураківська Віра Олександрівна, котра за «перших совєтів» працювала в Білашівській школі.
Віра Олександрівна – дочка священика, що відправляв Божу службу в селі Рокитниці Ковельського району.
Під час німецько-фашистської окупації вчилась у Ковелі в українській гімназії екстреного типу. Вона – 1922 року народження. Належала до шляхетної освіченої сім’ї.
Патріотом був і батько. Виховував так і своїх дітей: Сергія, Олександра, Віру. Родом священик був з Горохівщини. Можливо, там є ще його родичі. При «других совєтах» батюшку Олександра засудили. Спочатку сім’ю вивезли у с. Жмудче, а в хаті, де жив отець Олександр, зробили клуб.
У Жмудчому енкавесисти в льоху, де сиділи заарештовані, матушку Настю замучили. Після цього заарештували і засудили священика Олександра. Детальної інформації про двох братів зібрати не вдалося. Відомо, що їх доля склалась трагічно.
Жителі сіл Рокитниці і Білашева відзначають високу інтелігентність Віри, яка поєднувалась з надзвичайною красою. Діти на вулицях завжди милувались ходою вчительки, «попової Віри».
Вчителька була взірцем охайності. До голубуватих очей і темно-русого волосся пасували легкі його звивини і завжди акуратна зачіска. Про привітність вчительки розповідають старожили ще й сьогодні.
Не дивуюсь, чому так ненавиділа окупантів Віра – вони своїми діями викликали ненависть до себе. Мені, автору зібраного матеріалу, довелось звернутися за деталями в обласне управління Служби безпеки України. Але мені там відмовили. Сказали, що інформацію могли б дати лише родичам. Надіюсь, що після появи в газеті цього матеріалу знайдуться люди, які вкажуть час, коли відбулась ця подія. Цікаво більше знати про Віру Жураківську.
Було це в повоєння, коли патріоти продовжували боротись підпільно проти московського окупанта.
Віра виконувала повстанське завдання на ковельському ринку. Була з подругою. Енкавесисти помітили огнівку і почали переслідувати її і подругу. Дівчата втікали у бік річки Турії. Проте відірватись від переслідувачів їм не вдалось.
Подруги вирішили покінчити з життям, аніж здатись ненависним зайдам. Віра встигла вихопити револьвер і випустити кулю в себе. Подруга намагалась зробити те саме, але куля зрикошетила від гребінця, і її схопили.
Подруга ніби була з с. Дольська Турійського району. Віра показала українцям, своїм учням, що вона любила Україну і поклала життя за неї.
Хоробрим слава!
Україні слава!
Подвиг Віри не згасне в серцях патріотів. Шануймо героїчну славу нашого старшого покоління! Герої не вмирають!
Матеріал зібрав голова Ковельської міськрайонноїорганізації НРУ
Яків ЛАВРЕНКО.
Залишити коментар