Пам’ять / Людина, яка любила людей, а люди — її

Людина, яка любила людей, а люди — її

Пішов із життя Микола Ярославович Романюк. Пішов передчасно, не доживши й до 60-ти. Важка хвороба виявилася сильнішою за цю сильну, цілеспрямовану, добру і чесну людину.

Доля подарувала Миколі Ярославовичу багато випробувань, серед яких, мабуть, чи не найскладнішим було випробування владою. Не всі його витримують, бо дехто вважає, що раз він у владі, то люди мають служити йому, а не він — людям.

На превелике щастя, наш земляк, народжений на Рівненщині, але вихований Волинню, таким не був. Яку б високу посаду не займав — чи то в обласному комітеті комсомолу, чи то в структурах Приватбанку, чи то в обласній державній адміністрації, чи то в Луцькій міській раді, завжди залишався інтелігентом в кращому розумінні цього слова. І те, що мешканці обласного центру обирали його міським головою двічі поспіль, яскраво підтверджує правильність цього твердження.

Микола Романюк був добрим, але принциповим, чуйним, але твердим у досягненні поставленої мети. Ним особисто, його командою зроблено дуже багато для Луцька і лучан, Волині і волинян. Він мало говорив гарних слів, але активно творив гарні справи. Про це написано останніми днями десятки статей у засобах масової інформації, сказано під час урочисто-траурного прощання з вірним сином Волині, яке відбулося минулої неділі, 5 лютого ц. р.

Микола Ярославович часто бував на Ковельщині, знав сотні мешканців Лесиного краю, мав тут щирих і вірних друзів, в тому числі — й серед журналістів. Їх працю високо цінував, робив усе можливе, аби волинська медіа-сфера розвивалася потужно і перспективно. Його змістовні інтерв’ю друкували й “Вісті Ковельщини”, працівників котрих шанував, як, зрештою, і всіх журналістів Волині.

Важко повірити, що ми вже ніколи не почуємо голосу Миколи Романюка, не побачимо його доброзичливої посмішки, не потиснемо при зустрічі руку.

Хай же Бог подарує його душі Царство Небесне, а волинсько-рівненська земля, яку він так любив, буде для нього м’яким пухом.

У цю важку хвилину ми розділяємо біль непоправної втрати з сім’єю, родиною покійного, його друзями, товаришами і колегами по роботі.

Журналісти “Вістей Ковельщини”.