Про економічне підґрунтя соціальних ініціатив Президента України, про оздоровлення діток і досягнення у створенні єдиного медичного округу на теренах нашого краю розповів під час ефіру на Волинському обласному телебаченні Борис Клімчук, голова облдержадміністрації.
Цьогорічне осучаснення пенсій стосуються багатьох людей. Важливо, що перерахували пенсії тим, кому їх призначили до 2008 року. 13800 волинських пенсіонерів отримали підвищення до пенсії від 150 до 400 гривень. Ще 2700 волинян отримали збільшені пенсії на понад 400 грн. Це щасливі люди, і я теж радію за них.
Для мене важливо й те, що з початку року розмір середньомісячної зарплати зріс більше як на сто гривень і становить 1209 грн. І це при інфляції за останні 5 місяців – 99,4%. На Волині найнижчий рівень інфляції в Україні. Дай нам, Боже, так і надалі працювати, Уряду успішно контролювати грошову масу, і ми поступово збільшуватимемо зарплати і пенсії.
Найважливішим у моїй роботі за останні роки, вважаю, насичення споживчого ринку, а, відповідно, розвиток місцевого бізнесу, підвищення пенсій і стримування інфляції. Поступово, крок за кроком ми успішно робимо свою роботу.
Один із ключових моментів соціальних ініціатив Президента – присутність соціальних служб біля людей. Адже держава сама повинна обслуговувати громадян.
Завдання Президента – розробити ініціативи і реформи для тих, хто їх найбільше потребує. А завдання Уряду – забезпечити схеми, технології і кошти на їх реалізацію.
Хочу порадувати волинян тим, що ми обласний пенсійний фонд наповнюємо власними надходженнями на 51%. Коли я повернувся на Волинь, а це менше двох з половиною років, цей показник був лише 39%. Тобто зараз надходження суттєво зросли – з 280 млн. грн. до майже 400 млн. грн. І коли у мене такі цифри, легко працювати в Києві і переконувати Президента України, главу Уряду чи будь-якого міністра. Я ж не просто ходжу і прошу гроші. А кажу, що ми, волиняни, конкретно зробили.
У нас середньомісячна зарплата за січень-травень цього року зросла на 19,3%. Це – найвищий темп росту серед регіонів України. Ми даємо собі раду хоча і держава допомагає. З розрахунку дотацій на душу населення волиняни отримують більше, ніж мешканці Дніпропетровської, Луганської областей.
Перший бюджет на соціально-економічний розвиток Волині, за який проголосували, був досить скромний, і це мене стривожило. Але вже в другому читанні бюджету ми отримали серйозну цифру – трохи менше 500 млн. грн. Це стало можливим через мої власні лобістські зусилля, підтримку нардепів Григорія Смітюха, Катерини Ващук, Адама Мартинюка.
Однак тривожить те, що кошти, як і торік, надходять масово, і їх треба встигнути освоїти. Сьогодні моя вимога до будівельників – працювати у дві-три зміни. Тому що цього року ми повинні здати майже 50 об’єктів, частина з яких – реконструйовані, або перехідні, решта – новобудови. Наприклад, у Луцьку перехідний об’єкт – школа № 27 в комплексі з дитячим садком. На цей об’єкт надійшло 25 млн. грн. державних коштів.
У нас багато роботи, що пов’язана з місцевими ініціативами сільських і районних рад, райдержадміністрацій, благодійних фондів. Переконаний: область у хорошому, правильному русі.
Хтось мені каже, що це – майбутні кандидати в народні депутати «підкуповують» виборців. Але якщо таким чином, через соціальні ініціативи, відбувається реальна допомога — наприклад, реконструкція дитсадка, встановлення вікон у школі – то чому ні? Тим паче, що вибори ще не розпочалися. Скажете, що я трохи цинічний? Люди у нас розумні, і самі обиратимуть – політика чи хорошого господарника.
Цьогорічні ініціативи Президента України стосуються кредитування «Доступного житла». Заплановано, що Програма охопить близько двох тисяч волинян, а загалом по Україні – 30 тисяч громадян. Це шанс для людей, які працюють і мають офіційні доходи в розмірі 6-7 тисяч гривень щомісяця. Верхня і нижня планка обмежують доступ тих, хто дуже багатий і хоче, щоб держава за нього платила.
Але це перша «проба пера», – повернення до тієї системи, в якій я жив і виплачував свою квартиру в Ковелі. Мені довелося за 15 років сплатити 3% від вартості трикімнатної квартири і, власне, тіло кредиту. Моя зарплата і зарплата дружини Світлани, а ми були вчителями, дозволяла це зробити. Ще й батьки допомагали, і так зводили «кінці з кінцями».
Теперішня програма «Доступне житло» – це повернення до схеми взаємної зобов’язаності людей і держави. Умови отримання доступного житла на сьогодні такі, що молода сім’я, беручи в банку кредит на квартиру, сплачує тіло кредиту і ще три відсотки від її вартості, а решту – компенсує держава. На Волині три будинки підпадають під програму «Доступне житло».
До речі, ми знаходимо вирішення і для більш серйозних проблем, задавнених. У нас є хороша новина для ковельчан, які мешкають на вулиці Ватутіна, 72. У 2007-2008 роках київська установа, під програму молодіжного будівництва, не виконала своїх зобов’язань перед інвесторами, молодими сім’ями, які й дотепер чекають на новенькі квартири. Після мого клопотання Уряд прийняв спеціальне рішення щодо цієї недобудови. І кілька днів тому виділили гроші на добудову об’єкта. Незабаром ковельчани отримають довгоочікуване житло.
Оздоровчий сезон для волинських дітей розпочався 26 травня. Ми йдемо за графіком фінансування і прийому малюків. Нещодавно проводив нараду у Шацьку і вручив почесні грамоти тим власникам й керівникам баз, які достойно підготувалися до сезону. Це вперше у моїй практиці. Бо раніше ми їх тільки лаяли: немає каналізації, хлору, кухонне обладнання не таке і т. д. А цього року відбуваються обнадійливі процеси, і ми це схвалюємо.
У середньому на відпочинок однієї дитини виділяється 100 гривень на день. І це – державний стандарт. Зрозуміло, що харчування повинно бути калорійним, свіжим – безпека життя і здоров’я дітей понад усе. Тому здійснена серйозна підготовча робота закладів відпочинку та оздоровлення дітей: інструктажі з персоналом, перевірки санепідстанції, пожежників та інших служб.
На останньому «селекторі» поставив перед відповідними чиновниками нові серйозні завдання. І мене дуже здивувало, що знову з’явилися посередники, друга-третя «рука» в постачанні продуктів харчування в оздоровчі заклади. А це означає, що з миски дитини забирають шматок м’яса. Тобто знаходяться хитрі директори чи завгоспи, які шукають посередників. І зрозуміло – де з’являється посередник, там є «відкат». Ми цього не допустимо. За таке давали «по руках» в попередні роки, були кримінальні справи, звільнені з роботи начальники управлінь, директори шкіл, головні лікарі, завгоспи. Це – найбридкіший спосіб крадіжки. Не буде цього!
(Закінчення в наступному номері).
Залишити коментар