Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні – вимога дняУ різний спосіб над реформою публічної влади в Україні працюють усі 22 роки Незалежності. Впродовж цих років сам термін "реформа" набув перманентного звучання. Ідеться не лише про реформи у сфері політико- владних, а й соціально-економічних відносин, зокрема бюджетно-фінансових, фіскальних, земельних, пенсійних, житлово-комунальних тощо. При цьому задекларовані перетворення у соціально-економічній сфері неузгоджуються із трансформацією публічної влади – державної влади і місцевого самоврядування.
Реальні контури нової моделі місцевого самоврядування окреслилися із закріпленням цього інституту в Конституції 1996 року, прийняттям у 1997-му базового Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", ратифікацією Європейської хартії місцевого самоврядування.
Далі пішли хвилі очікуваних сподівань реформування та розчарування й відступу від нього. Це стосується спроб проведення адміністративної реформи у 1998-2000 роках; прийняття нової редакції Закону про місцеве самоврядування у 2001-2003 роках; так званого другого етапу конституційної (Закон № 3207-1) та адміністративно-територіальної реформ у 2004-2006 роках; нарешті – сучасного конституційного процесу щодо територіальної організації влади.
До недавнього часу ці "хвилі" засвідчували, що у політикуму відсутнє стратегічне бачення розвитку країни, трансформації системи публічної влади загалом, місцевого самоврядування зокрема; політичної волі та бажання здійснювати не ефемерну, а справжню реформу.
Реформа мусить визначити напрями, механізми, терміни формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Такої, що спроможна максимально забезпечити надання якісних та доступних публічних послуг, забезпечення інститутів демократії, захист інтересів громадян в усіх сферах життя.
Можливо, саме зараз, прийшов час здійснення таких суспільних перетворень. На виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", затвердженого Указом Президента України, розроблено проект Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. В даний час проходить процес додаткового роз'яснення та популяризації положень проекту Концепції серед територіальних громад, депутатів місцевих рад.
Проектом Концепції запропоновано напрями проведення реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, метою якої є підвищення якості життя людини за рахунок створення ефективної системи управління і забезпечення сталого територіального розвитку.
Суть реформи полягає у розмежуванні повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, удосконаленні взаємодії між ними, подоланні проблеми, коли повноваження органів місцевого самоврядування не відповідають їх зобов’язанням та завданням.
Також йдеться про передачу повноважень на місця, посилення організаційної та фінансової самостійності територіальних громад – сільських, селищних, міських.
Простими словами кажучи, кінцевою метою цієї комплексної реформи мають стати: створення нових робочих місць, підвищення рівня заробітної плати, забезпечення комфортного проживання (як в містах, так і сільських поселеннях) та якісного соціального захисту громадян України.
У проекті підкреслюється, що існуюча в Україні система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреби суспільства. Функціонування місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримки сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню якісних і доступних адміністративних та соціальних послуг шляхом сталого розвитку громади.
Зокрема, вказується на ряд проблем, які існують:
Суттєвого вдосконалення потребує також система територіальної організації влади з метою підвищення ефективності управління суспільним розвитком на відповідній території. Інколи простій людині важко осягнути, яка функція чи компетентність притаманна тому чи іншому органу публічної влади. Через це нерідко трапляються випадки проявів бюрократизму, паперової тяганини та різного роду відписок.
У зв’язку з цим напрошується висновок, що збереження існуючої радянської системи адміністративно-територіального устрою призводить до конфлікту компетенції як між органами місцевого самоврядування, так і між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади, а відтак до неналежного рівня організації регіональної та місцевої влади, малоефективного управління суспільним розвитком на відповідній території.
Проект Концепції становить собою опис комплексної реформи, яка охоплює територіальну основу органів місцевого самоврядування базового рівня (муніципальний рівень, який в українській номенклатурі має різні назви), органи місцевого самоврядування всіх рівнів, в тому числі виконавчі комітети регіональних (обласних) та районних рад, розподіл завдань між органами місцевого самоврядування різних рівнів, глибинну реорганізацію місцевої державної адміністрації, яка має виконувати функції координації та нагляду.
Загалом передбачається, що адміністративно-територіальний устрій України буде складатись з трьох рівнів:
- базовий: адміністративно-територіальні одиниці – громади;
-районний: адміністративно-територіальні одиниці - райони;
- регіональний: адміністративно-територіальні одиниці – Автономна Республіка Крим, області, м. Київ, м. Севастополь.
Адміністративний центр адміністративно-територіальної одиниці, як правило, повинен бути максимально наближеним до географічного її центру, а територія адміністративно-територіальної одиниці визначається на основі доступності послуг швидкої медичної допомоги в ургентних випадках та пожежної допомоги, що не має перевищувати 20 хвилин.
На кожному з рівнів будуть утворені:
– базовий рівень – сільська, селищна, міська ради та їх виконавчі органи, представництва (представники) окремих органів виконавчої влади;
– районний рівень – районні ради та їх виконавчі органи, районні держадміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади;
– регіональний рівень – Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів АРК, обласні ради та їх виконавчі органи, обласні держадміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади.
Реалізацію Концепції пропонується здійснювати у два етапи: перший, підготовчий, триватиме упродовж 2013-2015 років, другий, основний – 2015-2020 роки.
На першому етапі передбачається розробити та ухвалити відповідні акти законодавства щодо розвитку місцевої демократії та реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання, уніфікувати адміністративні та соціальні послуги, удосконалити систему планування територій громад тощо.
На другому етапі планується: законодавчо врегулювати систему адміністративно-територіального устрою, створити конституційну основу утворення виконавчих органів обласних та районних рад, провести місцеві вибори з урахуванням реформованої системи органів місцевого самоврядування і таке інше.
Отже проект Концепції передбачає: об’єднання територіальних громад. При цьому має бути забезпечена їх трирічна державна підтримка, спрямована на поліпшення інфраструктури та транспортної доступності; запровадження радикальних змін на рівні району та області. Їх суть полягає в можливості утворення виборних виконавчих органів районних та обласних рад, що, в свою чергу, передбачає розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування різних рівнів та державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування.
Виходячи з цього, ймовірно, що функції місцевих органів виконавчої влади будуть передані органам місцевого самоврядування, які мають найтісніший контакт з громадянами. Це означає здійснення державою передачі істотної частини повноважень органам місцевого самоврядування.
Проект Концепції передбачає вирішення 5 основних завдань:
1. Забезпечення доступності та якості публічних послуг
2. Визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатної забезпечити доступність і якість адміністративних та соціальних послуг, що надаються цими органами
3. Створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) і делегованих повноважень
4. Максимальне залучення населення до прийняття управлінських рішень, сприяння розвитку форм демократії участі на місцях
5. Встановлення механізмів державного контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування та якістю надання населенню адміністративних і соціальних послуг.
Слід зазначити, що зміна статусу місцевих держадміністрацій з місцевих органів виконавчої влади на органи, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства, законністю актів органів місцевого самоврядування, а також координацію діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади на відповідній території не повинна стати основною функцією обласних та районних держаних адміністрацій.
Державна адміністрація повинна розглядати рішення органів місцевого самоврядування не по суті, а виключно, виходячи з їх законності, принаймні, в тій частині, що стосується власних функцій органів місцевого самоврядування.
Очікується, що реалізація Концепції сприятиме:
правовій, організаційній та матеріальній спроможності територіальних громад, органів місцевого самоврядування, провадженню їх діяльності з дотриманням принципів та положень Європейської хартії місцевого самоврядування;
доступності адміністративних та соціальних послуг, підвищенню їх якості;
впровадженню механізму здійснення місцевими держадміністраціями та населенням контролю за наданням органами місцевого самоврядування, територіальними органами центральних органів виконавчої влади публічних послуг;
створенню сприятливих правових умов для максимально широкого залучення населення до прийняття управлінських рішень, а також розвитку форм демократії участі на місцях;
формуванню ефективної територіальної системи місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, здатної забезпечити сталий соціально-економічний розвиток відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
утворенню об’єднаних територіальних громад, спроможних самостійно або через органи місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення;
створенню умов для забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад, зокрема об’єднаних;
стимулюванню економічного розвитку територій за рахунок удосконалення механізмів впливу органів місцевого самоврядування на визначення пріоритетів місцевого економічного розвитку;
забезпеченню розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування базового та регіонального рівнів, місцевими держадміністраціями та територіальними органами центральних органів виконавчої влади.
Що ж, будемо сподіватись, що запропоновані Президентом України Віктором Януковичем системні реформи в Україні знайдуть широку підтримку як громадськості, так і Українського парламенту та найближчим часом почнуть працювати на покращення життя вже сьогодні.
Андрій БРОЇЛО,
депутат Ковельської районної ради (фракція Української Народної Партії).
Залишити коментар