25 вересня ц. р. відбулась шістдесят перша сесія міської ради шостого скликання, звіт про яку буде опубліковано в одному із наступних номерів газети. Але у зв'язку з тим, що обговорення окремих питань проходило надто активно і викликало значний громадський резонанс, ми попросили секретаря міської ради Михайла ГЕТЬМАНА відповісти на декілька запитань.
— Михайле Олександровичу, чому в залі засідань вирували такі емоції, коли почалося обговорення тексту Звернення на адресу Міністра оборони України Валерія Гелетея?
—Так, несподівано бурхливих "обертів" набрало обговорення чергового Звернення депутатів Ковельської міської ради щодо колишнього військового шпиталю військового містечка № 24 по вул. Шевченка, 32 у місті Ковелі.
Приміщення колишнього шпиталю та територія навколо нього (а це близько чотирьох гектарів землі майже в центрі міста!) належить Міністерству оборони України і є державною власністю. Тобто єдиним розпорядником як будівель, так і землі під ними є виключно держава в особі Міністерства оборони.
При цьому нагадаю, що міська рада неодноразово зверталась до різних інстанцій з проханням вирішити подальшу долю цього об'єкта, який знаходиться у вкрай занедбаному, напівзруйнованому стані.
І ось нещодавно на адресу міської архітектури надійшов лист від Володимир-Волинської квартирно-експлуатаційної частини щодо наявності містобудівної документації стосовно даної земельної ділянки. Мотивували тим, що Міністерство оборони України планує на частині вказаної території будувати житло для військовослужбовців.
Тому я, як секретар ради, виступив перед депутатами міської ради з ініціативою прийняти звернення до Міністерства оборони. Ідея звернення полягала в наступному.
Міноборони, як розпорядник, саме вирішує, що будувати на власній території чи не будувати взагалі. Міська влада може лише спостерігати за цим процесом. Коли житло буде збудоване, його розподілятиме також Міноборони.
Але ж у нас в Ковелі на квартирному обліку також перебувають сім'ї військовослужбовців, учасників бойових дій тощо. Крім того, до лав ЗСУ призвано близько двохсот ковельчан, які на даний час беруть участь в антитерористичній операції на Сході України. Серед них є чимало й таких, що потребують поліпшення житлових умов.
Адже основна суть Звернення зводиться до того, щоб при реалізації програми Міноборони з будівництва житла для військовослужбовців у Ковелі житлом забезпечили, насамперед, ковельчан — військовослужбовців та учасників АТО.
При обговоренні даного Звернення виникла неабияка дискусія. Зокрема, депутат А. А. Соболєв пропонував залишити даний об'єкт за основним профілем — як військовий шпиталь або як реабілітаційний центр для військових, що наразі також є актуальним.
Його, як колишнього головного лікаря цього шпиталю, я розумію. Не можна без болю у серці дивитись на напівзруйновані стіни. Дуже хочеться сподіватися, що заклад колись відновлять.
Проте я не можу зрозуміти позиції депутата С. Д. Кошарука, який доволі активно наполягав на знятті з розгляду даного Звернення. Невже він не зрозумів його суті? Невже він проти забезпечення житлом ковельчан — учасників АТО?
Я все-таки маю надію, що до нашого Звернення у Міністерстві оборони прислу-хаються.
— Чим був викликаний Ваш запит щодо трагічних подій під Іловайськом, оголошуючи який Ви не могли стримати свого обурення?
— Як Ви знаєте, у засобах масової інформації поширено інтерв'ю Президента України Петра Порошенка, яке він дав журналістам кількох телеканалів, в якому серед іншого озвучена інформація щодо трагедії в Іловайську, де частини Української армії потрапили в оточення і зазнали значних втрат при виході з нього.
Причинами того, чому утворився "котел", названі триденна затримка підкріплень, а також втеча деяких підрозділів.
При цьому зазначається: "Щодо подій у Волновасі, щодо подій у Свердловську, щодо подій у Червонопартизанську, де здалися в полон військовослужбовці 51-ї бригади, було дано доручення розформувати бригаду".
По суті, Президент поклав основну частину провини за Іловайську трагедію на 51-у бригаду, фактично записавши у зрадники та дезертири всіх її бійців у повному складі.
Ковельська міська рада у свій час зверталась до керівництва держави з проханням оголосити воєнний стан на території, де проводиться антитерористична операція.
Зрозуміло, що в Президента України своя позиція, своє бачення, як боронити країну, і це — його компетенція. Але чому ж тоді з вуст Президента ми чуємо суто військовий термін "полон"? Чому винними називають простих солдат?
Хто відповість за фатальну затримку підкріплень? Хоч одного генерала визнано винним? Ні! Тому що треба розібратись, зробити ряд перевірок, провести слідство…
А тим часом 51-а бригада в якості "цапа-відбувайла" вже облита брудом і з ганьбою розформовується.
Звичайно, такий розвиток подій не може залишати спокійною жодну порядну людину. Винних необхідно притягти до суворої відповідальності, а мужніх захисників Батьківщини оточити турботою і увагою.
Розмову вів
Володимир ПЕТРУК.
Залишити коментар