В когорту очільників районної виконавчої влади Юрій Поліщук потрапив порівняно недавно. Півроку на посаді голови РДА – це не той термін, за яким роблять висновки. Більше того: час і влада змінюють людину, і не завжди в кращий бік.
Тому, мабуть, варто було глянути на героя нашої розмови зблизька, щоб краще зрозуміти його позицію, настрій, плани на майбутнє. Зацікавленість моя і мешканців району ще й у тому, що обласна влада ще два місяці тому оголосила про заміну нещодавно призначених керівників в більшості районів області.
Як працювати, коли ти перебуваєш у статусі "тимчасового"? І в розмові з Юрієм Петровичем Поліщуком переконуюсь (вже вкотре), що помилки "генералів" виправляють ті солдати і офіцери, які на передовій, сам на сам з проблемами і запитами людей.
"Так, це розхолоджує людей. Але є обов'язок. Працювати потрібно в будь-яких умовах. Я був на Майдані, коли пролилася кров, лунали постріли і падали мої побратими. Але цю “мирну” ситуацію не можна порівняти з тією, де довкола – горе, смерть, війна на Сході країни. Скільки визначено Богом, стільки й треба йти вперед і віддавати сили для поліпшення життя людей. Це мене й мобілізує. А все інше – марнота", – говорить Юрій Петрович.
В розмові із ним я переконуюсь, що це не пафос, – не слова задля піару, а позиція: і громадянська, і політична, і чисто людська. Є розуміння ситуації, яка склалася в районі, і є бачення, як працювати далі в умовах загальної економічної кризи й війни.
Наша бесіда відбувається не за наперед складеним планом-сценарієм, а вільно і демократично. Запитання – відповідь.
– Юрію Петровичу, яка економічна ситуація в районі загалом?
– В умовах, які є в державі нині, – працювати важко. Але, на мою думку, район працює стабільно.
– І бюджет виконуєте?
– Станом на сьогодні ми недовиконали бюджетне завдання на 4,3 відсотка. Це – наслідки економічної кризи і старих "хвороб". Бо як інакше пояснити невиконання податку з доходів фізичних осіб?
Проте є й позитив. Ми покращили ситуацію за рахунок лісових та природних ресурсів – це і гриби, і ягоди, й інші дари природи.
– Ковельський район споконвіку сільськогосподарський. Але таких земель як, наприклад, на Горохівщині, немає. Колгоспи канули у небуття. Як виживає сільгоспвиробник?
– Сільгоспвиробник ніколи не працював в тепличних умовах. Посудіть самі: ціни на паливно-мастильні матеріали, запчастини, техніку неймовірно високі. Затрати великі, а ціна на продукцію полів і ферм низька. А ще додайте сюди втрати через погодні умови, і ви зрозумієте, як непросто виживати фермеру, селянину, одноосібнику чи товариству.
Тішить те, що врожайність у порівнянні з минулим роком в районі набагато вища. Я побував майже у всіх сільгосппідприємствах і з впевненістю можу сказати, що сьогодні відбувається відродження села. Є зацікавленість у ефективному використанні вільних та "гірших" земель.
Вдосконалюється технологічний процес обробки і використання посівних площ. Для посівів використовують тільки сортове насіння. Сіють в районі нові культури: ріпак, сою і навіть "забуте" просо.
– У свій час Ковельщина взяла курс на розвиток тваринництва – як м'ясного, так і м'ясо-молочного.
– Те, що корисне зробили попередники, сьогодні продовжується, розвивається, вдосконалюється. Ковельський район в цій галузі впевнено утримує першість у Волинській області. Непогано працюють тут сільгосптовариства "Дружба", "Вежа", "Пісочне", "Зоря".
На жаль, ми в цьому році не отримали дотацій від держави. Потрібен інвестор.
Там, де він приходить і врожайність висока, і тваринництво розвивається. Це видно на прикладі діяльності "В. Прометея", "Амако".
А у таких товариствах, як "Заповіт", "Україна", де інвестицій набагато менше, працювати і виживати важче.
– А молочна галузь як виживає? Там же весь час виникають проблеми з проплатою.
– Молоко теж дає свій прибуток. За останні місяці розрахунки з виробниками поліпшилися. Можливо, вплинула підготовка до виборів, але позитив є.
– На Вашу думку, зруйновані колгоспи – це велика втрата?
– Є вічний закон природи: старе має відійти, померти, а нове народитися. Шкодувати немає за чим. Сьогодні є приватна ініціатива, конкуренція, яка заставляє думати й діяти.
Поїдьте і погляньте на супер-комплекс для ВРХ у товаристві імені Лесі Українки. Це – Європа. Стан корови, її здоров'я визначає комп'ютер. І молоко до споживача потрапляє тільки "здорове" і високої якості.
Не відстає СТзОВ "В.Прометей" та деякі інші. Звичайно, потрібна підтримка держави – так, як це робить вся Європа. Сільгоспвиробник чекає на вигідні кредити.
Повторюсь: потрібен серйозний інвестор і ділові взаємовигідні стосунки з тією ж Європою. Як засвідчує приклад фермерського господарства в Старих Кошарах, співпраця з поляками дає позитивний результат.
– Є будівництво – є розвиток і життя. Чи не так?
– На Ковельщині діє програма "Власний дім", яка передбачає співфінансування будівництва житла. Охочих будуватися багато. Продовжується спорудження школи в с. Білині і дитячого садка в Колодяжному. Виділені 1,5 мільйона гривень до кінця року ми, попри все, освоїмо.
Замінили покрівлю школи в с. Доротищі. Провели внутрішні ремонтні роботи в Голобському дитсадку і відкрили додаткову групу, оновили ФАП у с. Жмудчому тощо.
– Іде зима. Господарство району готове працювати в умовах холодів і снігу?
– Заплановане виконали на сто відсотків.
– А як з енергозбереженням? Відомо, що Уряд вимагає скоротити споживання газу на 30 відсотків, а голова облдержадміністрації Володимир Гунчик поставив завдання перевести газові котельні на альтернативні види палива.
– Багато зроблено в справі утеплення приміщень бюджетних установ. Замінено вікна, двері на окремих спорудах. А щодо котелень, то у нас своя стратегія. Там, де є приміщення, ми доставляємо нові котли на тверде паливо. Тобто, якщо відключать газ, у нас буде резерв. Так ми робимо в котельнях шкіл Голоб, Дубового, на контролі – Люблинецька ЗОШ.
Проектуємо, ставимо котли нового покоління, тобто економні і автоматизовані.
– А як із фінансуванням цих робіт?
– Шукаємо інвесторів. І вони є. Згідно з домовленістю фірма "Волиньтепло" у Люблинецькій школі за свій кошт змонтує котли, платитиме за оренду приміщення, доставлятиме паливо. При цьому розрахункова вартість тепла на 10 відсотків для школи буде нижча. Це вигідно для всіх.
– А процес навчання взимку буде змінений? Тобто, чи передбачені продовжені зимові канікули для економії тепла?
– Ні. Немає сенсу. Адже котельні у нас відомчі, і ми самі регулюємо, скільки потрібно тепла. А газових котелень відносно небагато.
– Як відомо, здоров'я людини у влади – на одному з перших місць. Чи сприяє медична реформа поліпшенню обслуговування населення?
– Однозначної відповіді немає. У невеликих за кількістю населення селах, таких, як Мар'янівка, Світле, ліквідували ФАПи, і є незадоволення й скарги. Затримується невідкладна допомога. А там мешкають в основному літні люди.
– У Вас же є центри швидкої допомогии в Голобах, Поворську.
– В умовах дефіциту фінансування, відсутності бензину або дизпалива та не ідеально справного транспорту працювати ой, як не просто. Є над чим думати.
– Школи в малих селах закриваєте?
– Шкіл ми не закриваємо, а призупиняємо їхню діяльність. Впевнений: доки існує школа, живе село! На даний час призупинено навчальний процес у Байківцях. Вчителів працевлаштовуємо, як можемо. Дітей довозимо шкільними автобусами і рейсовими. Причому власними силами з дальніх сіл до школи доставляємо 50 відсотків учнів.
– Проблеми з харчуванням виникають?
– Учні 1–4 класів харчуються безкоштовно. Та й обіди у нас дешеві. Овочів ми не купуємо – допомагають товариства. В окремих школах є підсобні господарства.
– Хочемо чи ні, але війна на Сходу нас не оминає. Відчуваєте патріотизм населення, розуміння обов'язку?
– Це диво, як війна змінила нашу свідомість. Селяни, товариства, сільські ради зібрали і переправили в зону АТО 40 тонн харчів, генератори, одяг, захисні засоби. І тут не потрібні були накази влади. Один збирав, формував, інший доставляв.
Депутати, підприємці, керівники установ, працівники адміністрації, кожен мешканець Ковельщини взяли участь у цій благородній справі. Я з перших днів АТО налагодив зв'язок, контакти з командирами відомої 51-ої бригади, Волинським батальйоном територіальної оборони. Знаю, в яких умовах хлопці воюють і несуть службу. Для мене вони стали, як рідні.
– Впала, як чорна хмара, інформація про розформування 51-ої бригади нібито за зраду…
– Важко однозначно сказати, що сталося. Але я знаю настрій людей, з багатьма розмовляв особисто і не вірю, що хтось із них зрадив Батьківщину. А ті, що в тому бою загинули, – вони теж зрадники? Ні, й ще раз ні!
– Сім'ям поранених і загиблих допомагаєте?
– Якщо і є щось найважче і найболючіше у моїй роботі, то це – зустрічі з дружинами і матерями загиблих, похорони наших хлопців – цвіту нації і роду.
Звичайно ж, кожна сім'я – на контролі. У нас п'ять Героїв, що відійшли на Небеса. Завозимо дрова, виділяємо посильну матеріальну допомогу. Заспокоюємо і морально, хоч як заспокоїш і чим заміниш непоправну втрату?
Не маємо права на розгубленість. Мусимо зміцнювати армію, чим можемо. Хочемо миру – маємо готуватися до війни! Ця істина давно відома. А ми ж будуємо нову Україну і повинні її захистити.
– В державі реформувати владу потрібно?
– Так. Я вникав у цю проблему з наукової точки зору, а зараз – з практичної. Порівнював нашу систему управління й багатьох країн Європи. Для нас найбільше підходить польська модель самоврядування.
В двох словах: повинен бути контроль громади за діями влади, фінанси формуватися знизу до верху, і місцеві ради повинні мати достатньо повноважень.
– Знаю, що Ви – "свободівець" і велику увагу приділяєте вивченню історії рідного краю. Що в цьому напрямі плануєте робити?
– Нещодавно із соратниками-однопартійцями ми із Скулина ішли пішки до урочища "Вовчак", що в Турійському районі. Тобто, від місця, де був штаб УПА “Північ-Турів”, до штабу УПА в Свинаринських лісах. По дорозі виникла ідея відтворити, наскільки це можливо, якщо не в натурі, то умовно і ті землянки, і споруди, де діяли, жили наші борці за волю України. Є думка вивчити маловідому історію "Золотої Сотні", яка себе прославила у цій борні.
Ви тільки подумайте, який патріотичний краєзнавчий маршрут відкривається! А там ще й урочище "Нечимне" висвітлюється своєю знаменитою "Лісовою піснею". Згадаємо урочище "Бараки".
А на запитання про партійність, скажу так: я не цураюсь своєї партійності, але вона поза моєю роботою, яка вимагає однакової уваги до всіх. Я знаю одне: щоб Україна стала багатою, квітучою, справді європейською, потрібно ту європейськість і благополуччя створювати на місцях. Клято працювати і вчитись відстоювати й захищати себе і свою Незалежність.
ххх
Ось така щира розмова, шановний читачу газети, вийшла із тобою і мною. Без цифр, пафосних звітів, без десятків імен. В цьому і є демократизм і позиція голови Ковельської райдержадміністрації, депутата районної ради Поліщука Юрія Петровича.
Той, хто бачить світло у кінці тунелю і прагне до нього, обов'язково до того світла дійде. Я вірю, що Юрій Петрович із своєю молодою патріотичною завзятістю, розумінням проблем обов'язково за собою залишить багато добрих справ. Все у нього має скластися якнайкраще.
Адже такий Закон добра.
Розмову вів Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар