З любов'ю і повагою до читачів
Дні газети, які практикує редакція "Вістей Ковельщини",- це завжди цікаво і відповідально. Адже журналіст стає віч-на-віч з тими, хто крокує з газетою по життю. Поруч з ними завжди є опоненти, які своє рідне (не тільки газету) бачать через сірі, затуманені скельця окулярів. І до перших, і до других газетярі, а разом з ними зв'язківці, намагаються ставитися по-християнськи, з любов'ю, розумінням і повагою.
У п'ятницю, 15 червня ц. р., у день зустрічі працівників редакції з читачами просторий зал Центру поштового зв'язку № 4 у Ковелі не був надто переповнений. Об'єктивно так мало бути, адже – літо, відпустки, дачі, ягоди… Прибули найвірніші друзі "Вістей".
Кожен передплатник отримав сувенір. Ті, що передплачують видання ще з далеких часів "Прапорця", отримали подвійний приз-сувенір.
Не обійшлося і без представника когорти незадоволених, який кинув репліку: "Що це за призи такі - якийсь горох, майонез…".
Йому, з вигляду добротно забезпеченому, важко пояснити, що суть дарунка не в ціні, а у своєрідній подяці за дружбу з газетою. Сьогодні популярністю серед пенсіонерів села і міста є лотерея. Приходь, заявляй себе другом газети – отримаєш дарунок і душевну подяку від журналістської родини через газету.
На передплатному "капітанському" містку – красуня від Бога Людмила Шиманська, інспектор відділу передплати. Вона мудро каже: "Не треба обезцінювати дарунок, дивлячись на його ціну. Комусь – чай, іншому – горох. Сьогодні увага до людини дорожча за гроші, яких бракує у всіх. Коли хтось нас пригощає чашкою чаю, ми ж не кажемо, що це дешево, а від душі дякуємо.
Додам від себе. В минулому році, в цій дружній "грі", я отримала пакет з крупою. Та крупа посмакувала моєму вірному пухнастому другу-собачці. Цілий місяць ми обоє були задоволені (сміється). А якщо серйозно – газета цікава, жива і її не порівняєш з жодним інтернет-сайтом. Тут немає ані брехні, ані бруду".
– А Ви що любите читати? – запитую в О. Погінець.
– Повірте, читаю все – до останньої сторінки. Газета у нашім домі вже понад 30 років. Добре, що політики небагато. А то як розпочнуться вибори…
– А я люблю читати нариси про долі людські, – долучається до розмови Ольга Носкова.
Як це часто буває, представники чоловічої "гвардії" ініціюють розмову про недосконалу, антинародну політику державців, про недолугі реформи. І про те, що все важче й важче стає виживати. Останнє – це одна з головних причин, чому не повністю заповнений зал поштового відділення. Армія передплатників регіональних і місцевих газет, а з ними й "центральних", на жаль, зменшується.
Щирий друг "Вістей Ковельщини" Лариса Філіпчук – начальник Центру поштового зв'язку № 4 говорить:
– Повірте, нас так само хвилює стан передплати. Це ж і наші прибутки. Перед Днем газети ми через листонош надсилали запрошення передплатникам взяти участь в цій акції.
Буває, почуєш, що пошта безпідставно підняла ціну на свої послуги. Ми знаємо, що це не вихід, адже такі непопулярні кроки робляться заради виживання "Укрпошти". Впевнена, що люди нас зрозуміють. Запорука успіху – це взаєморозуміння та дружна співпраця.
Справді, підняття цін на товар чи послугу - вимушений захід. Але, шановний читачу, загляньмо в кошторис затрат на виготовлення газети. Тут і збір матеріалів (з усіх-усюд), і їх творче оформлення, і редагування, і друкування (на дорогому папері), і, нарешті, доставка до нашої домівки. Пороздумуй, і ти усвідомиш, що ціна ця – мінімальна, як і мінімальна зарплата тих, хто старається, щоб місцеве видання виходило вчасно і було цікавим.
Редакційна журналістська родина "Вістей Ковельщини" робить все можливе, щоб у кожній ковельській сім'ї на столі була свіжа, екологічно чиста, духовна "їжа". Бо ж як без цього жити в цьому світі?
Будьмо разом завжди і в усьому. Передплачуймо і читаймо "Вісті Ковельщини" – газету для нас і про нас!
Любомир ФІАЛКО.
НА ЗНІМКАХ: під час Дня газети "Вісті Ковельщини" у центральному відділення зв'язку "Ковель-8".
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Дні газети, які практикує редакція "Вістей Ковельщини",- це завжди цікаво і відповідально. Адже журналіст стає віч-на-віч з тими, хто крокує з газетою по життю. Поруч з ними завжди є опоненти, які своє рідне (не тільки газету) бачать через сірі, затуманені скельця окулярів. І до перших, і до других газетярі, а разом з ними зв'язківці, намагаються ставитися по-християнськи, з любов'ю, розумінням і повагою.
У п'ятницю, 15 червня ц. р., у день зустрічі працівників редакції з читачами просторий зал Центру поштового зв'язку № 4 у Ковелі не був надто переповнений. Об'єктивно так мало бути, адже – літо, відпустки, дачі, ягоди… Прибули найвірніші друзі "Вістей".
Кожен передплатник отримав сувенір. Ті, що передплачують видання ще з далеких часів "Прапорця", отримали подвійний приз-сувенір.
Не обійшлося і без представника когорти незадоволених, який кинув репліку: "Що це за призи такі - якийсь горох, майонез…".
Йому, з вигляду добротно забезпеченому, важко пояснити, що суть дарунка не в ціні, а у своєрідній подяці за дружбу з газетою. Сьогодні популярністю серед пенсіонерів села і міста є лотерея. Приходь, заявляй себе другом газети – отримаєш дарунок і душевну подяку від журналістської родини через газету.
На передплатному "капітанському" містку – красуня від Бога Людмила Шиманська, інспектор відділу передплати. Вона мудро каже: "Не треба обезцінювати дарунок, дивлячись на його ціну. Комусь – чай, іншому – горох. Сьогодні увага до людини дорожча за гроші, яких бракує у всіх. Коли хтось нас пригощає чашкою чаю, ми ж не кажемо, що це дешево, а від душі дякуємо.
Додам від себе. В минулому році, в цій дружній "грі", я отримала пакет з крупою. Та крупа посмакувала моєму вірному пухнастому другу-собачці. Цілий місяць ми обоє були задоволені (сміється). А якщо серйозно – газета цікава, жива і її не порівняєш з жодним інтернет-сайтом. Тут немає ані брехні, ані бруду".
– А Ви що любите читати? – запитую в О. Погінець.
– Повірте, читаю все – до останньої сторінки. Газета у нашім домі вже понад 30 років. Добре, що політики небагато. А то як розпочнуться вибори…
– А я люблю читати нариси про долі людські, – долучається до розмови Ольга Носкова.
Як це часто буває, представники чоловічої "гвардії" ініціюють розмову про недосконалу, антинародну політику державців, про недолугі реформи. І про те, що все важче й важче стає виживати. Останнє – це одна з головних причин, чому не повністю заповнений зал поштового відділення. Армія передплатників регіональних і місцевих газет, а з ними й "центральних", на жаль, зменшується.
Щирий друг "Вістей Ковельщини" Лариса Філіпчук – начальник Центру поштового зв'язку № 4 говорить:
– Повірте, нас так само хвилює стан передплати. Це ж і наші прибутки. Перед Днем газети ми через листонош надсилали запрошення передплатникам взяти участь в цій акції.
Буває, почуєш, що пошта безпідставно підняла ціну на свої послуги. Ми знаємо, що це не вихід, адже такі непопулярні кроки робляться заради виживання "Укрпошти". Впевнена, що люди нас зрозуміють. Запорука успіху – це взаєморозуміння та дружна співпраця.
Справді, підняття цін на товар чи послугу - вимушений захід. Але, шановний читачу, загляньмо в кошторис затрат на виготовлення газети. Тут і збір матеріалів (з усіх-усюд), і їх творче оформлення, і редагування, і друкування (на дорогому папері), і, нарешті, доставка до нашої домівки. Пороздумуй, і ти усвідомиш, що ціна ця – мінімальна, як і мінімальна зарплата тих, хто старається, щоб місцеве видання виходило вчасно і було цікавим.
Редакційна журналістська родина "Вістей Ковельщини" робить все можливе, щоб у кожній ковельській сім'ї на столі була свіжа, екологічно чиста, духовна "їжа". Бо ж як без цього жити в цьому світі?
Будьмо разом завжди і в усьому. Передплачуймо і читаймо "Вісті Ковельщини" – газету для нас і про нас!
Любомир ФІАЛКО.
НА ЗНІМКАХ: під час Дня газети "Вісті Ковельщини" у центральному відділення зв'язку "Ковель-8".
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
З любов'ю і повагою до читачів
Залишити коментар