Хата, дітьми багатаНа подвір’ї невгамовно шумлять качки, поважно походжають індики. Їх галас чути далеко у селі. Зовсім близько біля хати виблискує на Сонці невеличка водойма, де плавають, перелітають з місця на місце гуси.
У родині Василя Петрука цінують кожну хвилину. Господар то порається біля техніки, то порядкує у хаті, де також знаходиться немало роботи.
Дружина Тетяна Сергіївна теж не сидить без діла. У неї клопотів немало. В оселі в цей час була тиша. Лише маленький собачка бігав туди-сюди по кімнаті і поглядав на прибулих.
– З ним маленький Стасік постійно грається, – говорить Тетяна. – А ще є у нас і котики, що теж з дитиною не розлучаються. То – втіха для нього.
Тетяна дістає архіву декілька альбомів і показує світлини, що їй найдорожчі. На них – фотографії рідних і близьких людей. На окремих – діти, які дарують не тільки радість, а й чимало приємних турбот.
У неї, молодої дружини і доброї господарки, шестеро дітей.
Про кожного Тетяна Сергіївна може розказати дуже багато. Адже всіх пестить, доглядає однаково дбайливо. Отож, якби вона розповіла про свої недоспані ночі, переживання, то вийшла б довга оповідь.
Старша дочка Наталія, говорить вона, працює провідником у Ковелі. Батьки радіють, що вона має роботу.
– Наталія живе з нами, після роботи приїздить додому. Ми раді, що вона знайшла своє щастя. Можливо, і заміж скоро вийде, – тішиться мати.
А менша дочка Діана поїхала у Нововолинськ здобувати професію «кухаря-кондитера». Зараз вона – на третьому курсі. Також, як і Наталія, часто приїздить у вільний від навчання час додому.
Діти потрохи відлітають з рідного домашнього гніздечка. Але у хаті Петруків не стихає радісний, веселий сміх дітвори. Тетянка ходить у сьомий клас місцевої школи, Галинка – у третій. Оволодіває ази науки й Аня, яка вчиться у першом
у класі. Славик має від роду лише чотири рочки, але з цікавістю не раз заглядає у зошити своїх сестричок і хоче теж вчитися так, як вони.
– От навчуся писати й читати, то піду в школу, – говорить хлопчик.
Тетяна Сергіївна дістає фотографію, на якій стоять любі і милі її діти.
– Але це ще не всі мої діти, – тихо каже. – Не так давно померла моя рідна сестра Олена. Тож я і її дітей забрала у свою родину. Живуть вони з нами.
Милосердна сім’я прихистила дітей, які могли б бути сиротами. Тепер у родині Петруків не шестеро, а восьмеро дітей. Всі вони – рідні, почувають прихильність і ласку, турботу батьків.
– Одна з них Наталія вже має власну сім’ю, живе з чоловіком у нас, – говорить Тетяна Сергіївна.
Тетяна пригадує, як було нелегко з чоловіком обживатися у селі Дрозднях, де спочатку жили в маленькій хатинці, що й зараз стоїть на їх подвір’ї. Жила вона у місті Олександрії. Звісно, й не думала, що колись потрапить на Волинь.
Василь Петрук приїхав у те місто на заробітки. Тут йому й приглянулася красива дівчина. Забрав її, і ось вже двадцять років живуть у Дрозднях. Як поселилися на цьому подвір’ї, зразу ж почали будувати нову простору хату. Адже у старенькій оселі було тісно.
– Добре, що моя свекруха живе у цьому селі, 
то вона нам дуже допомагала ставати на ноги, – пригадує Тетяна.
Тринадцять років зводили на рідному обійсті хату. Про те, як жилося молодій сім’ї у цей час, можна тільки здогадуватися. Тепер Петруки мешкають у досить просторому будинку. Є дітям де вчити уроки, гратися.
Утримує сім’я досить велике господарство. Майже на двох гектарах сіють пшеницю, кормові і цукрові буряки, садять картоплю, різну городину. В цьому році отримали за здану сировину 11 мішків цукру.
А ще у господарстві – три корови, кінь, п’ятеро свиней. Тож немає проблем із харчами. Все – своє, поле годує сім’ю.
–Мій чоловік трактором, який нам дає свекруха Галина Володимирівна, обробляє поле. Отже, проблем з цим не маємо, – говорить Тетяна. – Цього року нам подарували доїльний апарат. Тепер можемо ним користуватися.
Сім’я Петруків як багатодітна отримує соціальну допомогу. Має підтримку від держави на утримання своїх вихованців. Троє дітей, які ходять у школу, харчуються безкоштовно.
Фахівець із соціальної роботи Дрозднівської сільської ради Ніна Кондратюк говорить:
– Соціальна служба села допомагає таким сім’ям, постійно турбується про них.
Ніна Миколаївна також розповіла, що мати Василя мала шестеро дітей, працювала все життя дояркою. Батько теж трудився на колгоспній фермі.
У Дрозднях, де живе сім’я, знають, що господар її Василь любить не тільки землю, вміє працювати на ній, а й захоплюється рибалкою, мисливством. Осінніми тихими ранками у лісі може знайти чимало грибів, принести кошик боровиків на сніданок.
Василь Петрук раніше працював у ДП «Ковельське лісове господарство», а коли захворів, став хазяйнувати вдома.
Хата Петруків – дітьми найбагатша у селі. В сім’ї, де панують злагода й любов, радість і тепло не покидають оселю ніколи.
Степан СКОКЛЮК.
НА ЗНІМКАХ: Тетяна ПЕТРУК із своїми дітьми у різні періоди життя.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар