Агроном за покликом душіСТзОВ ім. Лесі Українки — одне з кращих господарств нашого району. От і нинішній сільськогосподарський рік товариство завершує з непоганими показниками. Похвалитися ж високими врожаями господарство може, великою мірою, завдяки роботі свого головного агронома Миколи Лозовицького, для якого, як він сам зізнається, працювати на землі — одне задоволення.
Любов до землі зародилася у Миколи ще з дитинства. Його батьки – родом із села, тож неодноразово залучали й сина до сільськогосподарських робіт. Ще в шкільні роки хлопець захоплювався рослинами, його вабило сільське життя з його неповторною природою. Мабуть, це й зіграло вирішальну роль у виборі професії: Микола став студентом Львівського національного аграрного університету.
Ще під час проходження університетської практики юнак зрозумів, наскільки відповідальною є професія агронома, який має правильно спланувати проведення сільськогосподарських робіт з врахуванням безлічі чинників – таких, як особливості оброблюваної культури, погодні умови, стан грунту тощо. Адже земля віддячує лише працьовитим: якщо сьогодні ти не посіяв, не обробив поле, яке заросло бур’яном, то й гарного врожаю не чекай.
…Ось уже третій рік поспіль Микола Лозовицький застосовує набуті в університеті знання та навички на практиці, працюючи головним агрономом СТзОВ ім. Лесі Українки. Чоловік швидко адаптувався в колективі, адже агроном — одна із основних постатей в сільському господарстві, а головна умова поваги до нього — кваліфікація спеціаліста. А із цим у нашого героя проблем немає, тому на роботі до молодого агронома завжди дослухаються, його поважають. Та й працює чоловік, як кажуть, не покладаючи рук. Бо ж, на його думку, робота агронома — це як робота художника: яку картину намалюєш, таку і матимеш в кінцевому результаті.
— У нашому господарстві усі працюють, як одна дружна команда, маючи спільну мету — отримати гарний врожай, — наголошує Микола Лозовицький.
СТзОВ імені Лесі Українки не стоїть на місці, воно потужно рухається вперед. Як розповів наш герой, тут щороку практикують нововведення, не бояться експериментувати. Задля цього переймають досвід інших колег, аналізують власні помилки.
— Цього року засіяли два гектари землі новою рідкісною багаторічною бобовою культурою, так званим козлятником східним, — розповідає головний агроном. — Звичайно, до новинок дехто ставиться скептично і не вірить в результат. Та час покаже… І це найцікавіше: коли робиш і бачиш результат.
Нині господарство має в обробітку 5,5 тисячі гектарів орної землі. Незважаючи на те, що погодні умови були не досить сприятливими, цьогоріч вдалося виростити непоганий урожай. Так, зібрано по 3,5 тонни з гектара в заліковій вазі озимої пшениці, по 3 тонни жита та 2,5 тонни ріпаку. Вирощують тут і ярий ріпак, якого зібрали по 1,5 тонни з гектара. На завершальному етапі – збір кукурудзи та сої. Триває обробіток землі на зяб під засів весняних ярих культур.
І все це – завдяки злагодженій і організованій роботі працівників господарства під керівництвом досвідченого керівника, депутата районної ради Сергія Гереза, який щодень турбується про благополуччя рідного колективу, шукає шляхи до успіху та процвітання товариства.
Тут тримають близько 1200 голів ВРХ як м’ясної, так і молочної порід. Мають потужний технічний авто-тракторний парк, який щороку, в міру можливостей, намагаються оновлювати. Одне із останніх надбань товариства — власна сушарка для зерна.
Тож із гордістю і непідробним захопленням розповідає про господарство, яке уже встигло стати йому рідним, головний агроном СТзОВ ім. Лесі Українки Микола Лозовицький.
Окрім роботи на землі, є у молодого чоловіка ще одне захоплення — він любить подорожувати. Утім, за роботою не завжди вдається кудись вирватись. Посівна, збір врожаю, підготовка до весняно-польових робіт — щорічний цикл, який ніколи не обійдеться без агронома. Іноді навіть у свята та в позаробочий час доводиться затримуватись. Тож на особисті справи майже не вистачає часу. Рідні, як зізнався наш герой, спершу, звісно, сердились, а потім звикли, адже знають, яке задоволення він отримує, коли бачить плоди своєї праці на землі.
— Роботи у полі завжди вистачає, — каже чоловік. – Якщо там немає агронома, то, на мою думку, він просто не виконує свої обов’язки.
Такий погляд на справу у Миколи Лозовицького — власне професійне переконання, якого дотримується завжди і змінювати його не збирається…
Побільше б таких спеціалістів, тоді й сільське господарство розвиватиметься, а наша держава – процвітатиме.
Галина ЦЮРА.
НА ЗНІМКУ: головний агроном СТзОВ ім. Лесі Українки Микола ЛОЗОВИЦЬКИЙ.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар