Диво-квітів чарівний цвітНа подвір’ї Свидниківської школи цвітуть хризантеми. Їх так багато, що здається, ніби на грядки випав сніг. Білі, аж іскряться, радують око, тішать своєю дивною красою.
– На пришкільній ділянці вирощуємо різні квіти, а також фруктові дерева, – розповідає директор школи Федір Аверкин.
Федір Якович торкається гілки молодої яблуньки, і в його очах – радість. Кожне деревце тут, у шкільному садку, посаджене ним на втіху дітям, які будуть тішитися цим дивом.
Той, хто не бував на шкільному обійсті, не може навіть уявити цю дивну і чарівну красу. Треба все це бачити, відчувати, як зачудовано, немов живі істоти, дивляться на тебе хризантеми.
Дружина Ольга Олексіївна, яка вчителює у цій школі, розповідає, що на уроках діти малюють рослини, яких вони бачать на шкільному подвір’ї. Отже, квітникарство стало не лише їх родинною справою, але й дієвим методом виховання, пронизані любов’ю до навколишнього світу.
Федір Якович не тільки любить вирощувати квіти, дерева, а й з цікавістю розповідає про них. Він пропонує оглянути шкільні грядки, на яких вирощують диво-красу. Проходимо повз квіти, які цієї осінньої пори особливо дивують своєю красою.
Виявляється, квітами можна сказати все чи майже все, не промовляючи жодного слова. У них є своя мова, зрозуміла кожному, незалежно від того, хто ти. На думку Федора Яковича, квіти можуть передати думки й почуття, коли у той момент не знайдуться потрібні слова.
У нього не тільки біля школи квіти і унікальні фруктові дерева, а й поруч з будинком, під яким зайнято не один десяток сотих.
Кожну квітку, деревце, що посаджені ним, знає в «обличчя». Ось поблизу оселі, що теж обсаджена дивними рослинами, тягнуться вдалину кущі, невеличкі щепи, квіти, яким, на перший погляд, й назви не даси. І тільки квітникар, який живе ними, доглядає кожну стеблину, знає їх назви.
– Мушу, коли приходжу на ділянку, торкнутися хоча б листочка чи пелюсточка. Це немовби мої діти, – тішиться, як дитина, Федір Якович, показуючи своє квіткове багатство.
Отож я вірю, що тільки така людина може говорити з квітами.
Якою символікою наділені квіти? Неодноразово Федір Якович читав про це у книжках. Він знає: улюблена його троянда навіює цнотливість, волошка – ніжність і скромність, синій барвінок – вічне кохання. З жоржинами чекають новин, від тюльпанів – освідчення в коханні.
Хіба повіриш, що квітка соняшника говорить: «Обожнюю тебе», мальви – «Прости мене»? Горицвіт робить комплімент: «Ти – прекрасна». Червоні маки можуть означати красу й молодість. А квіти інших кольорів – радість дитинства і весни. Звісно, помилитися, не знаючи мови квітів, дуже легко.
– Ось бачите оцю дивовижну квітку, яка при землі розкинула своє зелене листя, – запрошує Федір Якович, як
тільки зайшли у двір його садиби. – Це – морозник зимовий, цвіте з 10 жовтня до 10 березня. Тож маю можливість ці квіти подарувати дружині – на день народження в грудні.
– Ця пристрасть до землі, квітів, фруктових дерев у мене від діда Степана, який дуже любив господарювати на землі, – продовжує господар. – У нього був паровий млин, сад, який дуже любив доглядати. В садибі нараховувалося до ста фруктових дерев.
Він і Федора Яковича навчив прищеплювати дички, правильно застосовувати сівозміну на полі. Ця наука пригодилася онуку, який і зараз згадує його з вдячністю.
На жаль, як доброго господаря радянська влада заслала діда у Сибір. Та гени передалися Федору Яковичу.
Перші квіти господар привіз із Прибалтики. Це були жоржини, що прижилися на невеличкому клаптику ділянки. Доглядав, наче дітей. Згодом їздив на виставки, де цікавився секретом їх вирощування.
Захоплено оглядав Ботанічний сад у Києві, звідки привіз квіти ірису і бузку, які посадив у себе на грядці.
– Пригадую, – розповідає Федір Якович, – з 1991 року зайнявся розведенням квітів. Почав садити фруктові дерева. Вибирав сорти, що давали гарні плоди.
Молодий сад природолюба п
рижився і добре плодоносить. Найкращі – яблуні сортів «Гарант», «Райка», «Скибська золота». Є тут груші сорту «Чистенька», «Виставочна». Добре прижилася й малина сорту «Герак». Розкошують у саду й смородина «Штумберт», «Софія», жимолость їстівна камчатська, що походить з Росії.
А ще прикрашають у пору цвітіння його грядки п’ятдесят сортів ірису, до тридцяти сортів лілійників. Дуже багато має також декоративних дерев.
Підходимо до грядок, де ростуть туї, самшит. Може похвалитися Федір Якович й сортом «Ломонос» (клематис), якого є до двадцяти різновидів.
Не можна пройти без здивування і радості біля ділянки, де цієї пори буйно цвітуть осінні квіти. Своїми голівками вони немов промовляють: «Подивіться на нас, полюбуйтеся!». Це – наче останній їх крик, і дивишся на прекрасне суцвіття, мовби на якесь диво. 
Осінньої пори квіти набирають якоїсь незвичайної чарівності. Квіти завжди є чудовим подарунком. Зазвичай, їх треба вміло дарувати, зважаючи на те, кому вони призначені.
Федір Якович вміє про своїх «вихованців» розповісти так, що переймаєшся цією чарівністю.
– Мрію біля школи зробити унікальний природний куточок, – тішиться своїм задумом він. – Це буде для мене справжнім раєм. Уявіть: навесні все цвіте, гудуть бджоли. Чим не благодать з небес? Якби був художником, то намалював би це.
Господар, зупинившись біля квітів, милується ними. Ті, що скраю, на пелюсточці тримають краплину чистої, наче сльоза, росинки. Її утримувала ще тепла осінь.
Квітникарство – це не тільки краса, чарівність, а й бізнес. Без цього, як сказав Федір Аверкин, не можна вести господарство. Кожний кущик потребує не тільки турботи, догляду, а й матеріальної, так би мовити, підтримки. Той, хто цим не займається, вважає, що без капіталу можна успішно вирощувати квіти.
Нелегко даються квіти. Треба деякі з них посадити в горщики, аби навесні висадити в грунт. Хризантеми найцінніших сортів, яких тут вирощують з особливою делікатністю, зимують не на грядках.
Федір Якович має підтримку від дружини, сина і доньки, які не байдужі до батькової справи. Син, коли приїздить додому із навчання, з батьком постійно любить працювати біля квітів.
Сім’я має в господарстві коня, яким обробляють плантації, щоб чисте було поле від бур’янів. А ще утримує корову.
– Без неї не можна, – каже Федір Якович,– потрібно ж мати гній, щоб удобрювати грунт. Адже рослини, що вирощуємо, потребують екологічно чистої поживи. На хімії квіти не ростуть.
В господі Федір Якович п
оказує мені книжку, яку нещодавно видала його донька Марина.
– Дочка зараз викладає у місті Рівному,– говорить він. – Вона у нас молодець. Стала кандидатом економічних наук, а зараз працює над докторською дисертацією.
На обкладинці книжки читаємо «Оцінювання стану та регулювання економіко-екологічної безпеки регіону». Марина вільно володіє англійською мовою, і щоб писати книжку, опрацювала понад двісті статей, в тому числі – з іноземних джерел.
Надійною помічницею у вирощуванні квітів є й дружина. Ольга Олексіївна допомагає і підтримує чоловіка у його захопленні. Працює влітку поруч на ділянках, а також відправляє листи тим, хто замовляє квіти.
Цього літа Федір Якович відпочивав у Криму. Але майже кожного дня дзвонив додому і запитував, як «почуваються» його улюбленці-квіти. Цікавився, чи цвітуть гладіолуси, як розвиваються ті чи інші кущики, що посадив цієї весни.
– У мене, кажуть люди, – легка рука. Бо що б не посадив – росте, як з води. Торік з Москви приїжджали, щоб в мене купити квіти, – розповідає господар. – Повірте, що мене дуже люблять квіти і поле. Якась магія, чи щось тут є. Та й всі рослини для мене – це мої діти, моя любов до природи. Цьому навчаю і дітей в школі.
...На ділянках Федора Яковича зупинилася тиха, мрійлива осінь. Потрохи зникають пишні барви літа, що радували око. Поки ще є час, господар готує рослини до зими.
Не один рік Федір Якович віддав вирощуванню квітів та фруктових дерев. На його грядках – унікальний генофонд хризантем, гладіолусів та інші.
Квіти – це його пристрасть, предмет наполегливих досліджень, про що господар з гордістю каже: «Квіти – то моє цікаве і захоплююче життя». Він завжди живе турботами про те, щоб кожна квітка гарно розвивалася, набирала сили і радувала людей своєю красою.
Степан СКОКЛЮК.
НА ЗНІМКАХ: Федір АВЕРКИН на своїх грядках; дивна краса саду і квітів.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА з домашнього архіву господаря.
Залишити коментар