Замість вступуСпочатку кілька історичних фактів.
Людство за час свого існування практично постійно перебуває в тривозі з приводу можливого кінця світу і другого пришестя Христа. В Одкровенні Іоана Богослова сказано, що цій події передуватимуть великий землетрус, падіння зірок з неба, повені та інші катаклізми.
Виходячи з цього, древні окультисти «назначали» кінець світу на 666, 900, 999, 1000, 1492, 1666, 1844, 1900 роки.
Німецький астролог Йоханнес Штоффер пророкував гігантську повінь, яка мала охопити майже всю земну сушу 20 лютого 1524 року.
Американський метеоролог Альберт Порта попередив про загибель Землі 17 грудня 1919 року, коли відбувся так званий «парад планет» (шість із них вишикувалися в один ряд).
Американський священик Чарльз Лонг попередив, що 21 вересня 1945 року о 5 год. 33 хв. ранку Земля повністю згорить, а все людство перетвориться в ектоплазму – тягучу субстанцію.
Армагеддон був «назначений» і керівником японської релігійної секти «Аум Сінріке» Секо Асахарою на 1997 рік.
Були й інші передбачення, однак жодне з них не справдилося. Правда, подібні «прогнози» наробили чимало паніки і призвели навіть до людських жертв. В Росії, скажімо, у 1900 році люди продавали майно, покидали роботу. Секта «Червона смерть» влаштувала масове самогубство. Близько 100 чоловік залишилися в будинку і підпалили себе.
Схоже, однак, що історія вчить тому, що не вчить нічому. Нині знову в засобах масової інформації (особливо українських і російських) активно говорять про кінець світу, який нібито настане 21 грудня 2012 року.
Як «народилося» це передбачення?
В середині ХХ століття у мексиканському містечку Тортугеро знайшли напис на кам’яній панелі, який складався із суцільних дат. В цьому кам’яному календарі, складеному жерцями майя, описано 13 великих циклів. Останній із них повинен завершитися 21 грудня 2012 року, що й викликало припущення про дату можливого кінця світу.
З цього приводу свій коментар дає Галина Єршова, директор Мезоамериканського центру імені Кнорозова, яка займається вивченням цивілізацій Мезоамерики, до яких належить і цивілізація майя:
– Напис із Тортугеро вивчали ще в 1970-их роках, і нікому тоді це не було цікаво, окрім фахівців. Зрозуміло, що й учені ніякого ажіотажу не підіймали: в календарі майя просто були зафіксовані кінець одного циклу і початок іншого.
Більше того, цивілізаціям, які рахують час циклічно, сама ідея кінця світу чужа. Деякі вчені переконані, що «апокаліпсис від майя» – вигадки американської жовтої преси, яка дуже полюбляє різного роду «смажені» факти і усілякі сенсації. А вже із США «качка» полетіла світом.
І все ж деякі сценарії глобальної катастрофи на Землі, в тому числі – загибель цивілізації, можна вважати цілком реальними. Як це не парадоксально звучить, пов’язані вони із досягненнями самої «науки». В першу чергу, це – ризик термоядерної війни і масового запровадження досягнень надвисоких технологій (штучний інтелект, нанотехнології, біологічна зброя і т. д.).
Ясна річ, що подібні катастрофи можливі не сьогодні і не завтра, а, наприклад, років через десять–п’ятнадцять. І призвести до них можуть причини, які, здавалось би, великої тривоги не викликають.
Так, київський футуролог Сергій Бондаренко вважає, що передбачення майя – це дитяча казка порівняно з «альтернативними» сценаріями кінця світу. На його думку, людство може згубити навіть не СНІД, а поширення штаммів супербактерій, які не підлягають лікуванню лікарськими препаратами. Окрім того, на Землі досить швидкими темпами зростає кількість людей із слабкими генами і вродженими каліцтвами. Сучасна медицина їм допомагає вижити. З одного боку, це ніби добре, а з другого – погано, бо не відбувається процес так званого природного відбору. Генофонд вироджується, і невдовзі ми не зможемо протистояти навіть елементарним захворюванням.
Ще одна проблема – людське безпліддя, яке стрімко прогресує. Кожна четверта (а за деякими даними – кожна третя!) сім’я не здатна продовжити рід людський. Причина? Це і ГМО-продукти, і надмірне споживання кофе й алкоголю, і тютюнокуріння, і безконтрольне користування мобільним зв’язком, і т. д., і т. п. Одним словом, людство вироджується, як не прикро про це говорити.
Величезної шкоди завдають стимулятори, які поліпшують настрій, підвищують активність людей (наркотики, антидепресанти, біодобавки і транквілізатори).
«Я давно кажу, – наголошує Сергій Бондаренко, – що нам пора «зіскакувати» із гачків-стимуляторів, доки вони нам шиї не прокололи. Адже може статися так, що людей перестануть задовольняти звичні дози щоденних стимуляторів, вони почнуть споживати їх все більше і більше, доки не вимруть від хвороб, пов’язаних із такими зловживаннями».
З подібними фактами кожен із нас зустрічається все частіше. Знайомі, рідні, друзі часто-густо помирають саме від надмірностей – у сексі, харчуванні, вживанні ліків, спиртного, наркотиків, до яких звикають і без яких не уявляють своє життя. Що найстрашніше – великою мірою це стосується молодого покоління.
В результаті скорочується тривалість людського життя, з’являються хвороби, які були не відомими нашим предкам, або навпаки – повертаються недуги, здавалося б, успішно подолані в країнах колишнього СРСР – туберкульоз, чума, малярія тощо.
Трагізм ситуації полягає ще й у тому, що людство своїми діями свідомо чи несвідомо наближає свій кінець. Візьмімо для прикладу Японію. Здавалося б, країна найсучасніших досягнень науки і техніки, високого рівня життя суспільства, а ось катастрофи, викликаної аваріями на атомних електростанціях, уникнути не змогла. Мало того: на Японію деякий час тому обрушилися нечуваної сили цунамі, землетруси, повені.
Коли я про трагічні для японського народу дні дивився телепередачі, читав про них у газетах, мимоволі пригадав художній кінофільм, що вийшов на екрани у далеких 1970-х роках. Називався він «Загибель Японії». Йшлося у картині про лихо, яке може спіткати країну від руйнівного землетрусу і страшної повені. Фільм тоді сприймався як захоплюючий фантастичний бойовик, після якого бурним потоком «полилася» на бідолашних кіноглядачів справжнісінька злива подібних «кіношедеврів». Відомо ж бо: дурний приклад заразний.
Відомо й інше: слово – це теж дія. А коли його втілення підкріплене на кіноекрані, то, цілком очевидно, збільшує свою силу в десятки, якщо не в сотні разів. Отож, виходить, що японці самі накликали біду на свої голови! Вищі сили, які пильно стежать за розвитком подій на Землі, ніби сказали: «Ви хочете аварій, землетрусів, повеней? То майте їх!».
Контрпродуктивні, м’яко кажучи, дії людських істот порушують баланс природних сил, викликають катаклізми не лише в духовній, а й у матеріальній сферах. Згадаймо, як Природа жорстоко мстить ураганами, землетрусами, посухами і повенями населенню тих країн, де не вщухають міжнаціональні і міжрелігійні конфлікти, постійно точиться боротьба за владу. Мабуть, не випадково цьогоріч бушували пожежі в ряді країн Південної Європи, де тривають соціальні потрясіння.
Більш, ніж переконаний: вищі сили карають США нечуваної сили ураганами саме за їх агресивну зовнішню політику, постійне прагнення одноосібно управляти соціально-політичними процесами в світі, брати на себе роль жандарма, розпоряджатися долями народів інших країн, діяльність керівництва яких не влаштовує адміністрацію Білого дому (Лівія, Югославія, Ірак, Афганістан та ін.).
З другого боку, американці теж накликають біду на свою голову, забруднюючи кіно- та телепростір фільмами-жахами, фільмами-катастрофами, після перегляду яких нормальна людина довго не може отямитися, через що старається їх не дивитися. Але ж дивляться психічно неврівноважені особи, підлітки і молодь, котрі нерідко повторюють «подвиги» кривавих вампірів, сексуальних маніяків, холоднокровних убивць у повсякденному житті.
А хіба не наближає кінець світу розгнуздана кампанія пропаганди гомосексуалізму і лесбіянства в цілому ряді країн «прогресивної» Європи? Невже прихильники і пропагандисти статевих збочень та всі, хто їм співчуває, всерйоз вважають, що одностатеві шлюби – це шлях до високої людської цивілізації? На мою думку, це – ще один крок у прірву, де панує диявол, це рух до новочасних Содому і Гомори, звідки не буде вороття.
А що ж Україна? Тут теж вирують неабиякі пристрасті. Але викликані вони не стільки можливим кінцем світу 21 грудня, скільки боротьбою за теплі місця на київському Олімпі. Новообраних депутатів, як, зрештою, чинну владу, не дуже хвилює, судячи з оптимістичних заяв урядовців, фінансово-економічна ситуація в країні, яка з кожним днем погіршується, здорожчання хліба та інших продовольчих товарів, привид дефолту над Україною.
Знову звучать заяви про коаліцію і непримиренну опозицію, поділ «хлібних» місць у парламенті та Кабінеті Міністрів, «захист інтересів народу» та інші знайомі нам речі, які в розумних людей викликають алергію й оскому. Так і хочеться сказати: «Панове! Заспокойтеся, вгамуйте емоції, подумайте над тим, як врятувати Україну. Бо якщо кінець 21 грудня й не настане, то кінець нашої державності цілком можливий у недалекому майбутньому».
Слава Богу, Україну досі оминали руйнівні природні катаклізми і криваві конфлікти. Бог ніби оберігає народ, котрий зазнав стільки кривд і знущань в минулому – як далекому, так і не дуже. Про це ще не раз нагадало вшанування пам’яті жертв голодоморів 24 листопада ц. р.
Зрештою, українці ніколи не були нацією бандитів і загарбників, тут завжди панували ідеї миру, злагоди і доброзичливості. Яскравий вияв цих ідей – в поезії, піснях, літературі, образотворчому мистецтві. Ми – нація будівників, а не руйнівників.
Збагнути б цю істину нашим проводирям, котрі б мали бути гідними свого прекрасного народу. Тоді, можливо, день 21 грудня став би не днем кінця світу, а днем надії на очищення і духовне відродження нашої влади.
Володимир ПЕТРУК.
(При підготовці статті використані матеріали тижневика «Аргументи
і факти в Україні»).
Колаж Ірини ПАНАСЮК.
Залишити коментар