Риби-"рятівники" оселилися в озері НечимномуРятувати озеро Нечимне примандрували риби-«рятівники». Їх доставили сюди у рибовозі МАН «Волиньрибгоспу» з міста Бурштина Івано-Франківської області.
Наш автомобіль обладнаний кисневими апаратами і спеціально пристосований для перевезення риби, — розповідає шофер автівки Володимир Куденчук.
Щоб рибу доставити до озера Нечимного, рибовоз подолав 800 кілометрів. Майже цілу добу їхали.
Живу рибу супроводжував лісничий Скулинського лісництва Леонід Лисюк. Він, зокрема, розповідає:
— Ми закупили 400 кілограмів, або ж близько двох тисяч мальків товстолобика у рибогосподарстві «Галицький». ДП «Ковельське лісове господарство» виділило двадцять тисяч гривень. Це, до речі, одне з найпотужніших рибних господарств України, яке діє на базі державної Бурштинської ТЕС. Середня вага кожної рибини – двісті і більше грамів.
Доволі великі рибини, але їх бурштинські рибалки називають зарибками, тобто малечею у порівнянні з кілька кілограмовими велетнями. Як розповідають супроводжувачі вантажу, найбільше переживали, аби рибу довезти живою до місця призначення. Адже дорога неблизька, а день видавсь дуже спекотним.
Того дня при в’їзді до заказника «Нечимне» їх вже чекали директор ДП «Ковельське лісове господарство» Володимир Данилюк і головний лісничий Богдан Ковальчук, помічник лісничого Скулинського лісництва Анатолій Бойчук, майстри лісу Андрій Осійчук, Олександр Сидорук, Володимир Оніщук, Микола Кравчик, до
глядач філії музею «Лісова пісня» Іван Ющик, сільські природолюби, а також журналісти.
На двох підводах працівники лісу привезли сюди балії, бочки, відра, навіть дві тачки. Щойно рибовоз зупинився на майданчику біля в’їзду до заказника, як відразу розпочалася операція з «переселення» риби з ємкості у бочки та відра.
І ось з наповненими рибою посудинами підводи рушають до озера. У баліях, відрах, які доставляли до плеса, підскакували рибини, а інколи навіть вистрибували з посуду. Тож не так легко «літаючих» риб було доставити до озера. А тут, як на зло, доїзду до нього немає. Останні двісті метрів люди тачками транспортували мальків по кладці до місця, де риба знайде свій постійний прихисток. Оскільки товстолобик полюбляє їсти водяні зарослі, то природолюби сподіваються, що саме він врятує озеро Нечимне.
Нарешті риби- «рятівники» потрапляють у воду. Більшість, відчувши волю, з мілизни пробує знайти шлях на глибину. «Подивитись» на прибульців до берега припливла ціла зграя пуголовків, навіть кілька п’явок та цікавих жаб. Ще й три жовтоголові вужі приповзли, щоб подивитися, що то 
за гості. Дивлячись на них, мимоволі уявляєш міфічних персонажів «Лісової пісні».
Від написання твору минуло багато років. Зараз не видно на озері ні білих лілій, ні жовтого латаття. Нема й струмка, що живив озеро у давнину. Галявина, що повільно перетікала у болото-купини, заросла різнодерев’ями. Озеро вкрите диким рисом, рогозою та лозами. Зникли ситники, верболіз, березняк, вільшина, крушина. Вони «підійшли» до зарослого озера, оточили його густою щетиною дерев. Але посередині і обабіч голубіє чисте плесо. Кує зозуля, щебече соловей, стукоче дзьобом об дерево дятел.
— Щуки і лящі, — говорить лісничий Скулинського лісництва Леонід Лисюк, — давно перевелися. Якби дядько Лев прийшов із сіткою чи ятірцем, то чи зловив би якусь рибку. Зараз у цьому озері водяться лише дрібні карасики…
Обласна держадміністрація, як повідомили нам, давно розробляє план порятунку озера. Підтримано було ініціативу також закупити партію риб-«рятівників» що зможуть очистити плесо від зарості.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Степан СКОКЛЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час зариблення озера Нечимного.
Фото авторів.
Залишити коментар