Степан ІВАХІВ: "Я залишився позафракційним депутатом, як і обіцяв виборцям!"...Ми познайомилися роки три тому. Перша наша зустріч відбулася в його робочому кабінеті суботнього дня. На столі, окрім запашної кави, – калькулятор, комп'ютер, бізнес-плани, проекти та різноманітні схеми. У розмові – про плани на майбутніх років так із 20: як розвивати бізнес, куди вкладати гроші, з якими партнерами краще мати справу.
Сьогодні майже нічого не змінилося: офіс, субота... Тепер на столі – десятки законопроектів, папери з Верховної Ради та Закон "Про регламент". В нього, як і тоді, купа справ: у приймальні чекають люди, не замовкає телефон...
Все ніби так само, але Степан Івахів – інший: про бізнес не говорить, на столі – копія передвиборної програми, а головна тема розмови – депутатська діяльність.
Степан Петрович переконаний, що для того, аби відбутися як депутату, треба, по-перше, цінувати та виправдати довіру людей, які тебе обрали, а, по-друге, бути професіоналом у своїй депутатській роботі. Для цього слід наполегливо працювати, вивчати тисячі документів та вільно володіти законодавчою базою.
Незважаючи на свою зайнятість, пан Івахів охоче ділиться своїми враженнями та планами щодо майбутньої роботи в парламенті.
— Степане Петровичу, розкажіть про свої перші враження від роботи у Верховній Раді. Чи так Ви уявляли собі перші дні в новому парламенті?
– По-перше, ми всі бачили роботу парламенту попередніх скликань, де без таких радикальних заходів не обходилося. Тому я був готовий саме до такого розвитку подій. По-друге, до нової Ради потрапили молоді та активні хлопці, яким кудись треба дівати свою енергію.
Ну, а якщо серйозно, то новий парламент має дві сильні, діаметрально протилежні політичні сили: фракцію Партії регіонів та опозицію. Тож, навряд, чи слід було очікувати, що вони будуть розмовляти між собою тією мовою, якою говорять європейські парламентарі. Але я вірю, що ті явища, які, на жаль, трапилися в перші дні роботи Ради, часто повторюватись не будуть.
– Попри всі звинувачення Ваших опонентів, Ви не ввійшли до фракції Партії регіонів та лишилися позафракційним депутатом. Чому так сталося?
– Тут відповідь може бути лише одна: під час передвиборної кампанії, коли я зустрічався з виборцями, то чи не першим питанням у них було, чи піду я до регіоналів у разі своєї перемоги. Я пообіцяв: у Регіони – не піду. Як не подамся й до будь-якої іншої політичної сили. Я декларував, що буду позафракційним незалежним депутатом. І дотримуюсь своєї обіцянки перед людьми.
– Але ж в перші два дні роботи нової Ради депутати-мажоритарники, зокрема і Ви, за декілька важливих питань голосували так само, як і провладна більшість. Самовисуванців за це вже встигли зарахувати до "тушок".
– Декому, мабуть, дуже хочеться мене до когось приписати: або до "тушок", або до "регіоналів". Не хочу, щоб кожного разу, щойно депутат Івахів голосує за якесь питання, – це розглядали під кутом: а хто ж його ініціював – влада чи опозиція? Якщо йдеться про важливі для країни питання, то мені байдуже, хто саме був ініціатором. За тією ж логікою, якщо незалежний депутат вступив у бійку на боці опозиції – то він одразу буде вважатися "тушкою" опозиції. Але це, погодьтесь, безглуздо!
Я – самовисуванець, обраний за мажоритарною системою, без партійного квитка та якихось зобов'язань перед будь-якими політичними силами. І щодо кожного питання я маю свою особисту позицію!
Основним, визначальним фактором для мого рішення – голосувати за те чи інше окреме питання, чи ні, – є моя передвиборна програма, тобто ті зобов'язання, які я брав на себе перед виборцями. У моїй програмі багато пунктів, які співпадають з позицією "Батьківщини", "Свободи". Але є й ті, які йдуть в унісон з позицією Партії регіонів.
Якщо на порядку денному буде питання, яке допоможе вирішити хоча б соту частину проблем моїх виборців та посприяє розвитку Волині, я його підтримаю. І неважливо, хто був його ініціатором. На моє рішення це не впливатиме.
– Чи можна цією політичною позицією пояснити те, що Ви підтримали обрання Рибака спікером парламенту?
– На сьогодні ми маємо чітко розуміти, що є політичне рішення: опозиція не могла підтримати кандидата від Партії регіонів, будь-то Рибак чи будь-хто інший. Насправді, якщо ви дивилися засідання Ради, то чули, як опозиційні лідери постійно наголошували, що особисто проти Рибака вони нічого не мають. І навіть більше: поважають як достойну людину. Просто він представляє ту політичну партію й того Президента, якого опозиція не сприймає.
В той же час опозиція не висунула свого кандидата на посаду спікера. Тому нам просто не дали обирати між кандидатурою від влади та кандидатурою від опозиції. Нас поставили перед іншим вибором – або обираєте спікера, і парламент починає працювати, або проваліть голосування, і парламент не запрацює.
Тому голосування за спікера, коли був лише один претендент, було не політичним, а технічним. Парламент має працювати та приймати закони. Для цього нас люди й обирали.
– Чому Ви підтримали Азарова на посаді Прем'єра? Теж, щоб не блокувати роботу Уряду?
– Саме так! Згідно з Конституцією Україні, кандидатуру Прем'єр-міністра на узгодження Верховної Ради подає Президент. Верховна Рада не може запропонувати своєї кандидатури та має лише розглядати пропозицію Президента. Якщо Верховна Рада її погоджує – новопризначений Прем'єр-міністр автоматично стає підзвітний парламенту, має з ним рахуватися та звітувати перед ним. І якщо глава Уряду буде працювати незадовільно, Рада може відправити його у відставку.
Президент Янукович запропонував на посаду Прем'єр-міністра Миколу Азарова. Якби ми не проголосували за нього, то Азаров автоматично став би "виконуючим обов'язки Прем'єр-міністра". Тобто, він був би не підзвітний Раді, і його, наприклад, неможливо було б відправити у відставку, бо він повноцінно посаду так і не зайняв. Тому скажіть: навіщо депутатам безконтрольний Прем'єр-міністр?
Або інший розвиток подій. Парламент не підтримав Азарова, і Президент подав на цю посаду кандидатуру невідомої в політиці людини, яких сьогодні дуже багато почало з'являтися біля керівних посад. І отримали б ми разом із "новим" Прем'єром 15-відсотковий податок на продаж валюти, або 50-відсоткове здорожчання тарифів ЖКГ та виселення боржників з їхніх квартир, або податок на банківські депозити чи на грошові перекази, які люди отримують від своїх рідних, що знаходяться на заробітках за кордоном... Чи будь-яку іншу новацію, яка б ще сильніше вдарила по кишенях українців.
– Чому Ви не підтримали кандидатуру комуніста Калетника на посаду першого віце-спікера?
– У практиці демократичних країн є чітке правило: посаду першого віце-спікера має обійняти представник опозиції. Більшість не захотіла зробити цей жест демократії у Верховній Раді. Фракція Партії регіонів та комуністи вирішили не віддавати цю посаду опозиції, а віддати комуністам. Це їхня домовленість, яка не співпадає з моєю позицією.
Першим віце-спікером у демократичній європейській країні, якщо ми хочемо рухатися у Європу, має бути кандидат від опозиції – наприклад, Валентин Наливайченко від "Удару". Тому я й не підтримав Калетника. Але саме тому підтримав на посаду другого віце-спікера Руслана Кошулинського від ВО "Свобода".
– Деякі новообрані нардепи вже заявили, що не підтримають скасування депутатської недоторканності, бо Україна – досить корумпована держава…
– Я категорично за те, щоб зняти депутатську недоторканність. Про це йдеться у моїй передвиборній програмі. Так склалося, що цей пункт також є у програмі багатьох моїх колег. Тому певен, що однодумців у цьому питанні в мене буде багато.
Сьогодні в парламенті є два законопроекти про скасування недоторканності – Лавриновича та Томенка. Законопроект Лавриновича не скасовує недоторканність повністю, а лише обмежує її за рішенням суду, а законопроект Томенка повністю недоторканність скасовує.
Моя позиція чітка - я за повне скасування недоторканності не лише депутатів, а й усіх, без винятку, державних службовців. Перед Законом рівними мають бути всі.
– Ми бачили, як Ваші колеги билися в Раді. А де були у цей час Ви і чому не брали участі, адже Ви професійно займаєтеся карате та боксом?
– Те, що відбулося в сесійній залі…(сміється). Не хочу коментувати… Можу сказати лише, що особисто я битися в Раді не буду. Ще під час передвиборної кампанії в мене про це не раз питали, і я казав, що йду в Раду не на "бої", а працювати. Тому і в цьому питанні я дотримав слова перед волинянами.
У сесійній залі не було бійки заради того, щоб завдати шкоди одне одному через особисту неприязнь. Це було відстоювання своїх позицій в парламенті.
Я не піддаватиму осуду опозиційні сили. А ми розуміємо, що лідером опозиційних сил (відстоювання трибуни, блокування тощо) тут є ВО "Свобода". Опозиція на цей момент є послідовною в своїх діях.
Вони заявили та пообіцяли своїм виборцям, що змусять Раду працювати в законодавчому полі. Що в парламенті вони припинять «диригування» Чечетова. Що вони змусять парламент поважати українську мову.
І, якщо Ви бачили, Олег Тягнибок чітко заявив: ми не хочемо зірвати роботу парламенту. Між "Свободою" і «регіонами» є питання, якими «Свобода» не може поступитися. А це, найперше, особисте голосування. Опозиція чітко показала – голосування чужими картками більше не буде! І дай, Боже, щоб їм вистачило наснаги і терпіння й надалі тримати таку позицію.
Бо так має бути. Люди не мають сміятися з нашого парламенту. Я був на сотнях зустрічей, і кожен депутат-мажоритарник підтвердить, що люди вимагали – голосуйте особисто. Не робіть посміховисько з нашого парламенту. Не ганьбіть себе. Ви отримуєте зарплатню – тож ходіть чесно на роботу.
Друге питання – це виступи українською мовою. Я абсолютно з цим погоджуюсь. Є Конституція і Закон, яких треба дотримуватись. Деякі депутати навмисне починали розмовляти російською мовою, чудово володіючи українською. Опозиція скандувала: «Українська! Українська!», й усі переходили на українську. Трагедії не сталося.
– Чи Ви будете відвідувати свій виборчий округ на Волині?
– Я організував роботу в окрузі, формування якої наразі на завершальній стадії. Триває фінансування проектів. Людей не забував, тож приїздитиму до них постійно, аби лишень не набрид (сміється).
Мені, може, й хотілося б приїхати на Полісся у Новий рік, щоб разом відсвяткувати та чарку випити, але краще робити це після Новорічних свят. Бо я розумію, що в людей є багато приємних сімейних клопотів у святкові дні. А от вже після свят ми охоче будемо зустрічатися, й у мене якраз буде про що звітувати перед виборцями.
– Ви уже вирішили, в якому комітеті будете працювати?
– Так, звісно! Я написав заяву в Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин. Адже першим пунктом моєї програми є прийняття Закону «Про розвиток поліських територій».
Як депутат, маю на законодавчому рівні допомогти всім людям, що мешкають на Поліссі та працюють на менш родючій землі. Для того, аби захистити цих селян та забезпечити їм державну підтримку, ми з командою вже підготували ряд законопроектів. Бо люди на Поліссі тяжко працюють й заслуговують на те, аби держава, врешті, повернулася до них обличчям.
В нас чудові, дуже мудрі люди. Я переконаний, що найкращої науки в житті я спізнав саме від них. Під час сотень наших зустрічей ми разом співали і сперечалися, раділи і мріяли. На кожній зустрічі я відчував велику силу та мудрість волинян, якими вони можуть наділити лише того, хто доведе, що він дійсно вартий їхньої довіри.
Саме тому я дякую всім, хто навчив мене, яким має бути справжній депутат. Кожного дня, дорогі волиняни, я відчуваю Вашу підтримку і розумію, що я не один у полі воїн, а зі мною десятки тисяч людей.
Дякую Вам за Ваші щирі й добрі серця. Бажаю Вам гарних свят! Щоб у Новий рік збулися всі Ваші заповітні мрії. Впевнений у тому, що я Вас не підведу, і в новому році ми разом зробимо багато добрих справ для нашої Волині!
Максим КРИЩЕНКО.
Залишити коментар