Летіть, пташата!Над Люблинецькою школою сяє Сонце. Тріпоче синьо-жовтий стяг. Урочисто-піднесені вчителі, батьки, учні, адже сьогодні – свято останнього дзвоника.
В ньому все: і радість закінчення школи випускниками, і тривога за їхнє майбутнє. Вони, герої свята, чепурні і гарні виходять з дверей школи. Над ними – українські рушники, які тримають ті, що переймають славну учнівську естафету. З випускниками – найменші.
Щиро, з хвилюванням звертається до всіх директор школи Галина Зейко. Вітальні слова промовляють Світлана Трофимук – завідуюча медико-психологічним кабінетом райвідділу освіти та автор цих рядків. Благословляють молитвою випускників і присутніх священики – отець Павло і отець Матвій.
Освячення хрестом і водою підносить настрій людей. А учні дивують новаціями. Вітають найменші. На площі – Осінь, Зима, Весна і Літо. Все гарно і доречно.
Ще більше розчулюєшся, коли школярі дарують всім вчителям квіти.
Галина Михайлівна доповідає про здобутки, переможців та досягнення своїх підопічних. Не дивно, що говорить багато, адже школа – одна з кращих в районі. «Учень року школи» – Богдан Долінко. Приємно чути, що його батько виявився «Меценатом року школи». Він чимало допоміг в облаштуванні та обладнанні спортзалу.
Школу прославляють кращі знавці Біблії. Вони – перші в Україні. Футболісти перемагають команди з Луцька. Ансамбль «Ранкова зірка» – гордість усього району. Вихованці школи вибороли перемогу на міськрайонному святі квітів. Всього й не перерахуєш.
А свято хвилюється, мов жито під вітром. Вальс! Випускники запрошують вчителів. Знову від хвилювання з’являється сльозинка на очах.
Не забула дирекція школи своїх ветеранів, серед яких – вічно молодий директор (в минулому) Іван Копелюк, граціозна красуня, заступник директора (теж в минулі роки) Марія Бондарчук. Владу Люблинця представляє Ольга Рокун – секретар ради.
На святі присутні керівники місцевих підприємств і організацій. Мов дві квітки, біля мікрофонів – ведучі Світлана Васковець та Марія Михайлевська. Вони декламують вірші, промовляють урочисті слова і співають разом з хором.
І ось, нарешті, – кульмінація свята. Дзвенить і переливається, вітає і проводжає в дорогу вічно юний дзвоник. Лунають гімн школи і Державний гімн України.
В добру путь, соколята!
Спасибі Вам, світочі науки і знань! Спасибі, директоре Галино Михайлівно! Ви молились: «Дай, Боже, Сонця над нашою школою!». Бог почув Вас. Я в унісон доповнюю Вашу молитву: «Дай, Боже, всім Сонця і радості у Ваші щирі душі!».
А на згадку дарую Люблинецькій школі щиросердечну ліричну посвяту.
Цей світлий, неповторний день,
День свята радості й печалі.
Останній дзвоник: «Дзень-дзень-дзень!».
Летіть, пташата, у невідомі далі.
Навколо – небо, чисте й голубе.
Там птахи одинокі і ключами.
Летіть, пташата, – хай доля поведе
Прямими й переможними шляхами.
Сьогодні в вас – корона і вінець.
Вітрильник – під вітрами. Всі ви капітани.
Лиш пам’ятайте свій рідний Люблинець.
Де б не були, згадайте вчителів і маму.
Земне життя – це боротьба і злети.
Будуть невдачі, не раз огорне відчай.
Ви, попри все, з добром крокуйте по планеті,
Утверджуйте святе і Боже, й вічне.
А білий вальс кружляє, немов вітер.
І сльозинка в мами на щоці бринить.
Розсипає травень різнобарвні квіти,
Летіть, пташата! Удачі вам! Летіть!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час свята останнього дзвоника в Люблинецькій ЗОШ.
Фото Наталії ЛОГВИНЮК.
Залишити коментар