Репортаж / Стежки її життя

07.03.2013

Стежки її життя

Скільки б не судилося
 страждати,
Я благословлятиму
 завжди
День, коли мене родила
 мати
Для життя, для щастя,
 для біди.
Василь Симоненко.
У мальовничому селі Бережниця Маневицького району, оточеному лісами, болотами, де тічуть стрімкі потоки річки Стохід, у бідній селянській родині народилася дівчинка Ольга. Крім неї, в сім'ї було ще п'ятеро діточок, тож дитинство дівчинки пройшло-промайнуло у латаній сорочці та босоніж.
Тільки-но дівчині виповнилося 17 років, як вона вийшла заміж за молодого парубка Сергія із Черемошного. Мешкало подружжя разом із батьками чоловіка, який на той час працював лісником. Згодом одне за одним народилися діти, тож Ольга з Сергієм стали будувати у селі власну оселю.
Ще й дім не встигли добудувати, як у щасливе життя молодого подружжя увірвалася біда – невблаганна смерть забрала коханого чоловіка, з яким у шлюбі судилося прожити лише 7 років. У 24 роки молода жінка залишилася вдовою на чужині із трьома маленькими дітьми – Наталею, Тетяною і Сергійком, яких треба було ставити на ноги.
На щастя, зі своєю бідою жінка не залишилася наодинці – чим могли, їй допомагали добрі люди. Невдовзі до Ольги посватався молодий парубок Василь, також із Черемошного. А вже 9 березня 1983 року вони одружились. Життя помаленьку ввійшло у звичне русло, народились спільні діти. Ольга працювала продавцем у магазині, а Василь – лісорубом у місцевому лісництві.
Та одного осіннього дня сталося нове лихо – пожежа, яка повністю знищила будинок, де мешкала сім'я, і усе нажите за роки життя майно. Із новозбудованої хати залишився лише фундамент.  А на той час у подружжя уже було шестеро дітей. І знову на допомогу прийшли добрі люди, не байдужі до чужої біди. Довелося ще більше працювати і самому подружжю.
З роками підростали діти, здобули освіту, створили власні сім'ї. Дівчатка перейняли професію матері, тож працюють продавчинями у магазині.
Торгівлею займається і син Сергій. Наталя, Лариса та Сергій облаштували свої родинні гніздечка у рідному селі, донька Тетяна живе із сім'єю у Повурську.
Незабаром благословлятимуть батьки на щасливе подружнє життя й наймолодшого сина Віктора, який мешкає у Києві. Мають Ольга та Василь Білінці й 11 онуків, то ж з їх оселі частенько лунає радісний дитячий сміх. На свята тут збирається уся дружна родина.
Нещодавно Ольга та Василь відсвяткували тридцятиріччя подружнього життя. Ольга Григорівна – чудова мама, трудівниця, любляча дружина, прекрасна бабуся. Її поважають і цінують односельчани, частенько запрошують на весілля господинею. Та найбільше захоплення жінки – це квіти. Тож з ранньої весни подвір'я Білінців милує око перехожих різнобарв'ям квітів.
Ольга Білінець нагороджена медалями "Материнства" І-ІІ ступенів та "Мати-героїня".  Її люблять і поважають діти, для яких вона завжди є символом рідного дому, образом найдорожчої людини, порада та підтримка якої їм завжди необхідні.
Світлана ДАНИЛЕВИЧ,
депутат Кричевичівської
сільської ради.
НА ЗНІМКАХ: Ольга БІЛІНЕЦЬ; в родинному колі; Ольга та Василь БІЛІНЦІ.
 Фото з домашнього архіву.