Донна Ізидора з роду КосачівЗдавалося б, у життєписі Лесі Українки та її славетної родини не залишилося "білих плям". Та виявляється, за радянських часів повністю замовчувалися важливі сторінки їх життя.
У 20–30-ті роки минулого століття кривава буря над Україною змела на своєму шляху ціле покоління українців. Більшовики громили все, що формує духовний суверенітет народу, без якого неможливий і фізичний – українську науку, мову, літературу, мистецтво, історію – щоб розірвати спадкоємність, живий зв'язок між поколіннями.
Як не дивно звучить, але потрапила під сталінські репресії і сама Леся Українка. За що? А, мабуть, за те, що в драмі "Бояриня" торкнулась теми російсько-українських стосунків у далекому ХVІІ столітті, простежила різницю в самому способі життя двох народів, осмислила долі людей, що потрапили в лабети азіатського деспотизму…
Цілий ряд творів, що будили національну свідомість, було заборонено друкувати. А перед війною її поезію взагалі вилучили зі шкільної програми. Та із самою Лесею Українкою було простіше – вона вже не могла відстояти своєї позиції, тож її творчість та біографію, пообтинавши «непотрібне», підігнали під теорію соцреалізму. А з її родичами, живими представниками української інтелігенції попередньої епохи, треба було "щось робити", бо вже самим своїм існуванням вони загрожували пролетарській державі, яка вживлювала людям страх і стадний інстинкт.
У 1929 році ДПУ здійснило трус у київському помешканні Лесиних сестер Ольги та Ізидори, конфіскувало листування Косачів і заледве не арештувало немічну восьмидесятилітню Олену Пчілку, яка була вже при смерті. 1933 року заарештували Климента Квітку, чоловіка Лесі Українки.
Відбув кількарічне заслання і загинув під колесами потяга чоловік Ольги Михайло Кривинюк. Юрій Борисов, чоловік Ізидори, відбув два терміни заслання і загинув у таборах примусової праці.
У 1937 до восьми років концтаборів була засуджена Ізидора. Два роки виснажливих робіт на лісоповалі пройшла ця тендітна високоосвічена жінка. Її справу переглянули завдяки втручанню Ольги Кобилянської, і на початку 1940 року Ізидора Петрівна повернулася до Києва.
Під час гітлерівської окупації столиці вона співпрацювала з націоналістами-мельниківцями на чолі з Олегом Ольжичем, була членом Української Національної Ради. Тому, коли взимку 1941–1942 років ґестапівці здійснили масові арешти українських націоналістів, серед них була й Ізидора – її ув'язнили в катівні на вулиці Короленка, та згодом їй поталанило потрапити до числа звільнених.
Коли радянсько-німецький фронт наблизився до Києва, сестри Ізидора та Ольга Косач вирішили залишити Радянський Союз, де вони не бачили майбутнього ані для себе, ані для своїх дітей.
З 1949 року і до кінця своїх днів Ізидора Косач-Борисова разом з дочкою Ольгою та двома онуками мешкала у США. Вона стала членом-кореспондентом Української вільної академії наук, друкувала спогади про Лесю Українку та про свою родину, про численних друзів: Ольгу Кобилянську, родини Лисенків, Старицьких, Івана Франка, листувалася з автором художньої біографії Лесі Українки Анатолем Костенком, разом з яким перебувала в концтаборі.
Справою усього життя стало видання книги її сестри Ольги Косач-Кривинюк "Леся Українка. Хронологія життя і творчості". Ще в 1920-х роках, у Києві, Ольга Петрівна розпочала свою працю над збиранням і упорядкуванням родинного архіву, рукописів Лесі Українки, її листів, наполегливо працювала над цими матеріалами і у важких умовах війни й еміграції.
Ізидора організувала збір коштів серед українців, що живуть поза межами рідної землі, і у 1970 році Українською вільною академією наук цю унікальну книгу-літопис було опубліковано. В Україну її було заборонено ввозити. Лише через два десятиліття вона стала доступною вітчизняним читачам. Сестри Лесі Українки виконали свою історичну місію, врятувавши і зберігши для сучасного покоління незалежної України безцінне надбання її історії і культури – архівну спадщину родини, яка подарувала світові творчий геній Лесі Українки.
Ізидора Петрівна Косач-Борисова прожила 92 роки і померла 12 квітня 1980 року. Місце її останнього спочинку – Український Православний Цвинтар у Бавнд-Бруці. На надгробку вибиті слова з "Боярині" Лесі Українки, ледь перефразовані: "Добраніч, сонечко! Підеш на захід – побачиш Україну – привітай! Привітай і освяти, сонечку, цю засніжену й зболену, обікрадену і зажурену землю, поверни ж їй найкращих її дітей". В американській землі, що прихистила цвіт України, спочиває тіло Ізидори Косач, душа ж її — тут, із нами.
26 березня з нагоди 125-ї річниці від дня народження славної сестри Лесі Українки центральна районна бібліотека запрошує усіх на вечір-портрет "Донна Ізидора з роду Косачів". Початок о 17-й годині.
Підготувала методист Ковельської центральної районної бібліотеки.
Ольга Бичковська.
НА ЗНІМКУ: Ізидора Косач-Борисова.
Фото з мережі
Інтернет.
Залишити коментар